Відмінності між версіями «Дівчина»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Difchina_1.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Difchina_1.jpg|x200px]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| Рядок 30: | Рядок 25: | ||
<div align="right"></div> | <div align="right"></div> | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
[[Категорія:Ді]] | [[Категорія:Ді]] | ||
Поточна версія на 18:50, 27 листопада 2013
«Словарь української мови»
Дівчина, -ни, ж. 1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. І. 7. 2) Также: Красна дівчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ ворона. Маркев. 71. 3) Дівчина з відрами. Одно изъ созвѣздій. Дещо. 37. Ум. Дівчинка, дівчинонька, дівчиненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, орли воду п’ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. Мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівчата (см. Дівча).
Сучасні словники
ДÍВЧИНА, и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок); Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Мирн.). (Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 765)
ДÍВЧИНА – молода неодружена особа жіночої статі; Дівчина (поетич.), Дівчинонька (пестл.), Дівчá (пестл.), Дівка (розм.), Дівчище (зневажл.). Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина – серце (Нар. пісня); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знов поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич). (Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418).
Рекомендовані джерела
- Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 765
- Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418.
Ілюстрації
|
