Відмінності між версіями «Рукавиця»
(→Ілюстрації) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показані 6 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Рукави́ця, -ці, '''''ж. ''1 | + | '''Рукави́ця, -ці, '''''ж. '' |
| + | 1. Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи. Ввечері плете [Іван] рукавиці, бавиться з дітками, шуткує (Панас Мирний, II, 1954, 210); Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 502); * У порівняннях. Ярема блукав по кривулястих вулицях наосліп, немов у вовняній рукавиці (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 185). | ||
| + | ♦ Міняти, як (мов і т. ін.) рукавиці кого, що — те саме, що Міняти, як (мов і т. ін.) рукавички (див. рукавичка). | ||
| + | |||
| + | 2. іст. Металевий футляр, який надівав рицар на руку під час бою. Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Леся Українка, I, 1951, 353). | ||
[[Категорія:Ру]] | [[Категорія:Ру]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| Рядок 6: | Рядок 10: | ||
Рукавиця: | Рукавиця: | ||
| − | 1) рукавица; варежка (вязаная) | + | |
| + | 1) рукавица; варежка (вязаная) | ||
| + | |||
2) (в рыцарских доспехах) ист. перчатка | 2) (в рыцарских доспехах) ист. перчатка | ||
| Рядок 24: | Рядок 30: | ||
==Див.також== | ==Див.також== | ||
1.[http://slovopedia.org.ua/search.php Словник] | 1.[http://slovopedia.org.ua/search.php Словник] | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | https://www.youtube.com/watch?v=OE1Y99V7TqE | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 905. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 14:59, 26 листопада 2018
Рукави́ця, -ці, ж. 1. Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи. Ввечері плете [Іван] рукавиці, бавиться з дітками, шуткує (Панас Мирний, II, 1954, 210); Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 502); * У порівняннях. Ярема блукав по кривулястих вулицях наосліп, немов у вовняній рукавиці (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 185). ♦ Міняти, як (мов і т. ін.) рукавиці кого, що — те саме, що Міняти, як (мов і т. ін.) рукавички (див. рукавичка).
2. іст. Металевий футляр, який надівав рицар на руку під час бою. Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Леся Українка, I, 1951, 353).
Зміст
Сучасні словники
Рукавиця - іменник жіночого роду
Рукавиця:
1) рукавица; варежка (вязаная)
2) (в рыцарских доспехах) ист. перчатка
Рукавиця: ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя; ні світові не кинув рукавиці, щоб стати в бій з ним.., а тільки духом линеш до зірниці по силу й світло.., тоді єси великий справді ти (У. Кравченко).
міня́ти, як (мов, на́че і т. ін.) рукави́чки (рукави́ці), кого, що, жарт. Легко розставатися з ким-, чим-небудь, натомість маючи когось іншого, щось інше; бути дуже непостійним. (Лицар:) А, ти зрадлива! Женихів міняєш, мов рукавички! Був король, був лицар, раніше, певне, був пастух чи конюх, — тепер хто? (Леся Українка); // Час від часу призначати когось іншого замість попереднього. Їх міняли тут, як рукавиці. Що не рік, то й новий голова (З газети).
Ілюстрації
 |
 |
 |
 |
Див.також
1.Словник
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=OE1Y99V7TqE
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 905.
