Відмінності між версіями «Кит»

Поточна версія на 13:52, 1 червня 2015

Кит, -та, м. Китъ. Його китриба зараз і вхопила. ЗОЮР. II. 60.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Кит (грец. κῆτος — «морське чудовисько») — нетаксономічна група, найбільші види морських ссавців ряду китоподібних. Кити — це нетаксономічна група, що об'єднує найбільших представників ряду. До китів не відносять дельфінів та морських свиней. Натомість до китів часто зараховують косаток та гринду, які, насправді, належать до дельфінів.

Ряд - Китоподібні

  Родина - Смугачеві 
  Рід/Вид - Blaenoptera musculus 

  Основні дані: 

РОЗМІРИ Довжина: самці 25 м, самки до 30 м. Маса: 80 000-130 000 кг.

РОЗМНОЖЕННЯ Статеве дозрівання: з 4-5 років. Шлюбний період: недосліджений. Самки приводять дитинчат раз в 3 роки. Вагітність: 11 місяців. Кількість дитинчат: 1.

СПОСІБ ЖИТТЯ Звички: тримаються зграями. Звуки: видають стогнучі, низької частоти звуки (20 Гц). Під час полювання видають пронизливі свисти й писки. Тривалість життя: 80 років.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ Японські китолови відкрили відособлений підвид карликових синіх китів - пігмеїв. ЇЖА Й ПОЛЮВАННЯ

  Синій кит - типовий планктоноїд: він харчується масовими рачками у верхній товщі моря. У водах Антарктиди кити споживають виключно планктон. Коли одного разу вирішили перевірити вміст шлунка кита, у ньому знайшли 425 кг крилю. У водах Арктики кити харчуються трьома видами рачків. У крижаній воді міститься більше кисню й вуглекислого газу, аніж у теплій, тому й життя в холодних водах є значно багатшим та різноманітнішим. 
  Синій кит здатний розвивати швидкість до 15 вузлів. їжу він звичайно заковтує, пірнаючи. Кит на глибині приблизно 500 м може перебувати до двох годин. Потім він повертається на поверхню, у величезних кількостях заковтуючи планктон. Наполовину прикривши пащу, кит викачує воду, затримуючи поживний планктон в щілинах китового вуса. Щоразу після тривалого перебування на глибині кит повинен виринати, щоб набрати повітря. 

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

  Кити, як і деякі інші морські тварини, походять від наземних ссавців. Мільйони років тому достатня кількість їжі привернула, ймовірно, цих тварин до води. Внаслідок цього вони пристосувалися до нового середовища. Незважаючи на те, що кити можуть вільно пересуватися в морі, вони живуть тільки на обмежених територіях. Це відбувається тому, що в морі небагато таких місць - особливо в районах Арктики й Антарктиди - де була б достатня кількість планктону. 
  Замерзання вод викликає міграцію синіх китів у теплі тропічні регіони, де немає планктону, тому на місцях зимівель шлунки китів інколи бувають порожніми. 

РОЗМНОЖЕННЯ

  Кити тримаються маленькими групами, що зазвичай складаються з 2-4 особин. У більші групи кити об'єднуються, коли натрапляють на багате місце годівлі. Парування між китами й поява на світ малюків відбуваються в теплих водах. 
  Новонароджені китенята покриті лише тонкою плівкою жиру (дорослі кити мають товстий жировий шар). Довжина дитинчат може сягати 7 м, а маса - приблизно 3 тон. Китеня харчується молоком матері. За день воно споживає більше 600 л молока. Період годівлі триває 7 місяців, коли довжина китеняти досягає 15 метрів. У цей час у нього остаточно розвиваються пластинки китового вуса й він уже в стані сам заковтувати їжу. 

КИТ І ЛЮДИ

  Китобоїв приваблювали розміри синього кита. Його величезне тіло перероблялося в риб'ячий жир, а китовий вус використовували для виробництва корсетів. У період з 1930 по 1931 рік біля берегів Антарктиди китобої вбили понад ЗО тисяч китів. У цей час їх налічується тільки близько двох тисяч. 
  Проте, чисельність їхньої популяції зростає. Про синіх й інших китів сьогодні піклуються найбільш впливові організації по збереженню довкілля. 

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

Найбільший самець був довжиною 31 м. Самки ще довші. Найбільша зафіксована вага кита - 178 тонн. Англійські китолови називали синього кита „горщиком сірки". У районах нагулу шкіра кита обростає зеленою плівкою з діатомових водоростей, що приховує його природний колір (у теплих і помірних водах така плівка зникає). Пластинки китового вуса використовувались для виготовлення корсетів і німецькою мовою називались „кістки кита". Насправді ж - це пластинки, а не кістки, як вважали раніше.

СИСТЕМА ФІЛЬТРУВАННЯ КОРМУ В СИНЬОГО КИТА

  У порожнині рота міститься цідильний апарат, який складається приблизно з 320 низьких пластин із щетиноподібною грубою бахромою. Ця бахрома затримує | найменші частинки їжі. Після того, як кит випускає воду, він злизує поживу м'ясистим язиком. 
  Замість зубів паща кита має ряд пластинок, які називаються китовим вусом. Вони утворюють систему, яка фільтрує корм. За один раз через це велике сито проходить 5 т води, в якій міститься планктон. 

- Літня міграція  - Зимова міграція

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ Обмежені, розсіяні по всьому світі райони. В основному у водах Арктики й Антарктики. ЗБЕРЕЖЕННЯ Починаючи з 1986 року, виловлення китів для торгівлі зустрічається все рідше. З тих пір популяція синіх китів помітно збільшилась. Одначе необхідно ще протягом ста років оберігати цих ссавців, аби можна було стверджувати, що небезпеки У наш час через китобійний промисел багато видів китів перебуває на межі вимирання. Наприклад, дуже мало залишилося синіх і сірих китів. Незважаючи на таку трагічну ситуацію, деякі країни світу досі полюють на морських ссавців.

Вважається, що китоподібні походять від наземних тварин, а саме парнокопитних ссавців, які близько 50 млн років тому населяли території сучасної Азії та Середземного моря. Щоправда, останні відкриття показують, що найстародавнішім предком китів була невелика тварина індохіус, розміром з кішку. Істота вела як наземний спосіб життя, так і водний. В середню епоху палеогенового періоду предки китів почали пристосовуватися до життя у воді і з часом взагалі перестали виходити на сушу. Внаслідок цього їхні тіла стали набагато обтічнішими, а передні кінцівки поступово перетворилися на плавники. Волосяний покрив зник, відмерли задні кінцівки, а натомість розвинулися хвости і з'явився підшкірний жир.

Є багато версій, що спростовують наведену вище офіційну версію розвитку китоподібних. Проте беззаперечним є факт, що предками китів були ссавці, які спочатку вели наземний спосіб життя. Зв'язок між парнокопитними та зубатими китами доведено на біохімічному рівні.

Ілюстрації

Посилання http://uk.whales.org/ http://www.zoolog.com.ua/ssavci217.html

Див. також

Додаткові відомості

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка 

і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}} Китоподібні Всесвітній день китів Китобійний промисел «Мобі Дік» http://uk.whales.org/