Відмінності між версіями «Ирод»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
(не показано 10 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ирод и И́рід, -да''''', м. ''1) Иродъ. ''Иродцарь за Христом ганявся. ''Колядка. 2) Злодѣй. ''А він мене і побачив, ирод. ''3) Чортъ. ''А ирід його відає. ''Ном. № 3576. ''З шуму став иродчорт. ''Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. ''Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. ''Шевч. | '''Ирод и И́рід, -да''''', м. ''1) Иродъ. ''Иродцарь за Христом ганявся. ''Колядка. 2) Злодѣй. ''А він мене і побачив, ирод. ''3) Чортъ. ''А ирід його відає. ''Ном. № 3576. ''З шуму став иродчорт. ''Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. ''Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. ''Шевч. | ||
+ | [[Категорія:Ир]] | ||
− | + | ==Сучасні словники== | |
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
− | + | Ірод а, ч., лайл. Дуже жорстока, люта людина; кат, недолюдок. [В і д ь м а:] Як була я молодою — / гадки немала, По садочку похожала, Квічалась, пишалась. А він мене і набачив, Ірод!.. (Шевч., І, 1951, 366); | |
− | + | ||
− | + | [Микита:] Пустіть мене! За що ви надо мною знущаєтесь? Лучче [краще] втопіть мене або вбийте! Собаки! Іроди! Катюги!.. (Кроп., І, 1958, 101); — Думалось, хоч дітей врятую — не пощастило. В землю загнали моїх кришеняток, іроди, упирі кляті [фашисти]! (Збан., Єдина, 1959, 237). | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч. | |
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ірод.jpeg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Іфв.jpeg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imageіввs.jpeg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
− | [ | + | ==Див. також== |
+ | Додаткові відомості | ||
+ | [http://uk.wikipedia.org/wiki/Ірод_Корнелій Ірод Корнелій (1937)] – український прозаїк, поет. |
Поточна версія на 20:14, 2 листопада 2013
Ирод и И́рід, -да, м. 1) Иродъ. Иродцарь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став иродчорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ірод а, ч., лайл. Дуже жорстока, люта людина; кат, недолюдок. [В і д ь м а:] Як була я молодою — / гадки немала, По садочку похожала, Квічалась, пишалась. А він мене і набачив, Ірод!.. (Шевч., І, 1951, 366);
[Микита:] Пустіть мене! За що ви надо мною знущаєтесь? Лучче [краще] втопіть мене або вбийте! Собаки! Іроди! Катюги!.. (Кроп., І, 1958, 101); — Думалось, хоч дітей врятую — не пощастило. В землю загнали моїх кришеняток, іроди, упирі кляті [фашисти]! (Збан., Єдина, 1959, 237).
Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.
Ілюстрації
Див. також
Додаткові відомості Ірод Корнелій (1937) – український прозаїк, поет.