Відмінності між версіями «Щука»

Поточна версія на 22:14, 9 листопада 2017

Щука, -ки, ж. Щука, Esox lucius. Браун. 29. Ой ти, щуко бистра, бери окуня з хвоста. Ном. № 4250. Ум. Щучка, щучечка.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови: Хижа прісноводна промислова риба, що має видовжене тіло із сплющеною зверху витягнутою головою. Щука-риба в воді по волі гуляє, А я стою та думаю, що пари не маю (Павло Чубинський, V, 1874, 2); Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну; Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143); Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку, осетрину й білугу на всі заставки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); Дома нас чекала фарширована щука (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 52); Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 113); * Образно. Гарячі щуки плещуть в хмарі, І в невід ловить їх земля (Михайло Стельмах, Добрий ранок, 1941, 11); * У порівняннях. Карпо, як щука, кидався від його і плавав, показував, як треба пливти (Панас Мирний, I, 1954, 249).

Спосіб життя

У водоймі щука тримається в заростях водної рослинності. Зазвичай вона там тримається нерухомо, зачаївшись, раптово кидаючись на здобич. Спіймана видобуток проковтує майже завжди з голови - якщо щука вхопила її поперек тіла, то, перед тим як проковтнути, вона швидко розгортає видобуток головою в глотку. Крім іклів, якими хижачка вистачає і вбиває здобич, на небі, мові і частково на щоках щуки розташовані зуби-щіточки, здатні підгинатися і приймати горизонтальне положення, розташовуючись вістрями в сторону глотки. Ці гострі зуби-щіточки необхідні щуці не тільки для утримання здобичі, а й для полегшення заковтування. Коли жертва намагається вирватися з пащі, зуби щуки своїми гострими кінцями упираються в видобуток і не дають вислизнути, проштовхуючи її далі в глотку.

При нападі щука орієнтується за допомогою зору і бічної лінії, органи якої розвинуті не тільки на середній лінії тіла, а й на голові (в основному на передній частині нижньої щелепи).

Основу харчування щуки складають представники різних видів риб, до яких відносяться: плотва, окунь, йорж, підлящик, густера, піскар, голець, гольян, бичок-подкаменщик і т. П. Не гребує щука і представниками свого виду. Навесні і на початку літа цей хижак охоче поїдає жаб і линючих раків. Відомі випадки, коли щуки хапали і затягували під воду каченят, а також мишей, щурів, куликів і білок, перепливають річки під час своїх міграцій. Великі щуки можуть напасти навіть на дорослу качку, особливо в період линьки, коли ці птахи не піднімаються з води в повітря. Варто відзначити, що жертвами щуки часто бувають риби, довжина і вага яких досягають 50%, а іноді і 65% від довжини і ваги хижака.

У харчуванні щук середнього розміру, близько півметра, переважають численні і малоцінні риби, тому щука є необхідною складовою раціонального рибного господарства на озерах; внаслідок її відсутності в озерах різко зростає чисельність дрібного йоржа і окунів.

Іноземні словники

Щука, или обыкновенная щука — рыба семейства щуковых. Распространена в пресных водах Евразии и Северной Америки. Живёт обычно в прибрежной зоне, в водных зарослях, в непроточных или слабопроточных водах. Может также встречаться и в опреснённых частях морей — например в Финском, Рижском и Куршском заливах Балтийского моря, в Таганрогском заливе Азовского моря. Щука хорошо выдерживает кислую реакцию воды, может комфортно жить в водоёмах с pH 4,75. При снижении содержания кислорода до 3,0—2,0 мг/литр наступает угнетение дыхания, поэтому в заморных водоёмах зимой щука часто погибает.

Зовнішній вигляд та будова тіла

Тіло витягнуте, спинний плавець сильно відтягнутий до хвоста, практично симетричний анальному плавнику, створюючи таким чином «лопать» — ідеальне пристосування для прискорення під час полювання. Спина темно-зеленого, або майже чорного кольору, боки смугасто-зелені або темно зеленого кольору, черево жовтувато-біле з сірими плямами. Забарвлення сильно залежить від віку та місця проживання риби. Невеликі особини (так звана трав'янка вагою до 2 кг), що живуть на мілководді, мають більш насичений зелений колір, глибинні щуки (вагою понад 2 кг) мають темніший колір. Якщо дно піщане, щука буде світлою, на мулистому дні представники виду будуть темнішими, глинисте дно дає жовтуватий відтінок. Щуки можуть досягати в довжину понад 1.8 метра, ваги — 35 кг, самиці завжди більші за самців. Щуки живуть до 70-80 років, але бувають і винятки. За Сабанєєвим[2], під Москвою в 1794 році очищалися Царицинські стави. В одному з них була спіймана щука, яка мала в зябрах золоте кільце з нанесеним гравіюванням: «Посадив цар Борис Федорович». Оскільки Борис Годунов царював у 1598–1605 роках, то неважко підрахувати, що щука прожила в ставку біля 200 років. Тим не менше, найбільший документально встановлений та науково підтверджений вік щуки становить 33 роки. Всі повідомлення про більший вік, скоріше за все, належать до легенд.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Щука

Ловля рыбы - щука

Джерела та література

Тлумачний словник

Зовнішні посилання

Хитрый хорек и щука

Прикол с щукой