Відмінності між версіями «Вівця»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 11 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Вівця, -ці, '''''ж. ''1) Овца. ''Хто стається вівцею, того вовк ззість. ''Ном. № 3841. ''Вівцю стрижуть, а друга дивиться. ''Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. '''Овечка, овеченька, овечечка. '''''Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. ''Мил. 115. | '''Вівця, -ці, '''''ж. ''1) Овца. ''Хто стається вівцею, того вовк ззість. ''Ном. № 3841. ''Вівцю стрижуть, а друга дивиться. ''Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. '''Овечка, овеченька, овечечка. '''''Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. ''Мил. 115. | ||
[[Категорія:Ві]] | [[Категорія:Ві]] | ||
| − | + | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | ''' | + | ===[http://sum.in.ua/s/vivcja Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| + | '''ВІВЦЯ́''', і, жін. | ||
| + | 1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Вівці належать до парнокопитних жуйних тварин (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 183); * У порівняннях. [Годвінсон:] Тепер ся жінка, мов вівця покірна, бо злидні стисли... (Леся Українка, III, 1952, 30); Удосвіта стеляться вже по степу Кошлаті і сірі, як вівці, тумани (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 54). | ||
| + | 2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (Номис, 1864, № 4367); — Куди ти, вівце дурна! — коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152); Хорунжий повернувся до сходу. — Ей, ви! Вівці! — гаркнув він. — Я що сказав? Швидко в два ряди! (Іван Багмут, Опов., 1959, 21). | ||
| + | ♦ Заблукана (заблудла) вівця — про людину, що порвала стосунки з тим колом осіб, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Розставивши довгі ноги і нагнувши волячу шию до вікна, піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106). | ||
| − | + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53394/54285.html Орфографічний словник української мови]=== | |
| + | вівця́ | ||
| + | іменник жіночого роду, істота | ||
| + | * Але: дві, три, чотири вівці́ | ||
| − | ''' | + | ===[http://slovopedia.org.ua/57/53394/373953.html Словар українського сленгу]=== |
| + | '''ВІВЦЯ''' | ||
| + | (-і) ж. | ||
| + | 1. мол.; зневажл. Дівчина, молода жінка. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; ЯБМ, 2, 101. | ||
| + | 2. крим., міл.; зневажл., ірон. Жінка-свідок. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101. | ||
| + | 3. крим., зневажл. Жертва злочину. БСРЖ, 394; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101. | ||
| − | + | ===[http://slovopedia.org.ua/49/53394/356546.html Фразеологічний словник української мови]=== | |
| + | '''ВІВЦЯ''' | ||
| − | + | заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч); Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник); В’яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович); Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр.. пісні). | |
| − | + | як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький).. | |
| − | + | як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. Уживається як категорічне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (З журналу). | |
| − | + | ===[http://slovopedia.org.ua/47/53394/307030.html Українсько-російський словник]=== | |
| − | + | '''ВІВЦЯ''' | |
| − | + | овца | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | ''' | + | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 61: | Рядок 42: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пппп.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пппп.jpeg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|uUl-56knGN4}} | ||
| + | {{#ev:youtube|f6nnXlhYWt4}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | '''Походження та історія одомашнення''' | |
| + | |||
| + | Вівця була одомашнена людиною більше 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північній Месопотамії[2]. | ||
| + | |||
| + | Припускають, що вівці є нащадками європейського (Ovis musimon), або азіатського (Ovis orientalis) муфлона. | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 1, ст. 203. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]=== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Суспільства]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 22:01, 22 листопада 2015
Вівця, -ці, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. Овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВІВЦЯ́, і, жін. 1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Вівці належать до парнокопитних жуйних тварин (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 183); * У порівняннях. [Годвінсон:] Тепер ся жінка, мов вівця покірна, бо злидні стисли... (Леся Українка, III, 1952, 30); Удосвіта стеляться вже по степу Кошлаті і сірі, як вівці, тумани (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 54). 2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (Номис, 1864, № 4367); — Куди ти, вівце дурна! — коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152); Хорунжий повернувся до сходу. — Ей, ви! Вівці! — гаркнув він. — Я що сказав? Швидко в два ряди! (Іван Багмут, Опов., 1959, 21). ♦ Заблукана (заблудла) вівця — про людину, що порвала стосунки з тим колом осіб, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Розставивши довгі ноги і нагнувши волячу шию до вікна, піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106).
Орфографічний словник української мови
вівця́ іменник жіночого роду, істота
- Але: дві, три, чотири вівці́
Словар українського сленгу
ВІВЦЯ (-і) ж. 1. мол.; зневажл. Дівчина, молода жінка. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; ЯБМ, 2, 101. 2. крим., міл.; зневажл., ірон. Жінка-свідок. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101. 3. крим., зневажл. Жертва злочину. БСРЖ, 394; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101.
Фразеологічний словник української мови
ВІВЦЯ
заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч); Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник); В’яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович); Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр.. пісні).
як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький)..
як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. Уживається як категорічне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (З журналу).
Українсько-російський словник
ВІВЦЯ овца
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Походження та історія одомашнення
Вівця була одомашнена людиною більше 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північній Месопотамії[2].
Припускають, що вівці є нащадками європейського (Ovis musimon), або азіатського (Ovis orientalis) муфлона.
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 203.
