Відмінності між версіями «Видавити»
(Створена сторінка: '''Ви́давити. '''См. '''Видавлювати. ''' Категорія:Ви) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ви́давити. '''См. '''Видавлювати. ''' | '''Ви́давити. '''См. '''Видавлювати. ''' | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''ВИДАВИТИ''', влю, виш; мн. видавлять; док., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину). Журавлину перебирають і промивають, кладуть у каструлю, видавлюють сік, а вижимки заливають водою, дають добре прокипіти (Українські страви, 1957, 279); | ||
| + | |||
| + | // Стискуючи що-небудь, звільняти від якоїсь рідини і т. ін. Угри свої Риндін старанно видавлював перед люстерком кожної вільної хвилини, але вони від того не сходили (Олесь Донченко, II, 1956, 116); — Треба скинути й сорочку, — хай болячки всі на виду. Якусь, може і треба йодом припекти, якусь, може, проколоти та видавити (Андрій Головко, II, 1957, 73). | ||
| + | |||
| + | 2. Давлячи, натискуючи, вибивати, виламувати що-небудь. Рал тож тріснуло скло, і скалки посипалися геть на колію. — Хто це зробив? Штраф! Знову видавили вікно! — гукала кондукторша (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 35). | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Через силу, примушуючи себе, говорити що-небудь або виявляти якісь почуття. — А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як я хочу що говорити.., — сказав попередній бесідник, опершися о стіл і видавлюючи кислий усміх (Іван Франко, I, 1955, 319); Степура важко видавлює з себе товстими, ніби обвареними губами: — Бомбили вночі Київ, Севастополь і ще якісь міста... (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 8); — Хи, — Юхрим за звичкою видавив з себе подобу сміху, але ні один мускул не ворухнувся на його побабченому обличчі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 347); | ||
| + | |||
| + | // з кого. Примушуючи, спонукаючи кого-небудь до чогось, одержувати щось. Одному залегко правитись віршем, а другому — хоч дави його! — а вірша з його не видавиш (Панас Мирний, V, 1955, 377); Недарма кажуть, що з Данила Мармури слова не видавиш (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 55). | ||
| + | Видавлювати (видавити) сльози (сльозу) — викликати сльози. — Та й кріпка ж яка [горілка], аж сльози видавила! — додав старий, утираючи рукавом очі (Панас Мирний, IV, 1955, 49); Біль і образа видавили в мене сльозу (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 32). | ||
| + | |||
| + | 4. Натискуючи, робити заглибину на (в) чому-небудь. Білий комір сорочки визирав із френча, видавлював на шиї червону смужку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 407). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 382. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:daviti.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:daviti2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/vydavljuvaty | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 10:03, 21 листопада 2017
Ви́давити. См. Видавлювати.
Зміст
Сучасні словники
ВИДАВИТИ, влю, виш; мн. видавлять; док., перех.
1. Натискуючи, видаляти назовні, видобувати що-небудь (перев. рідину). Журавлину перебирають і промивають, кладуть у каструлю, видавлюють сік, а вижимки заливають водою, дають добре прокипіти (Українські страви, 1957, 279);
// Стискуючи що-небудь, звільняти від якоїсь рідини і т. ін. Угри свої Риндін старанно видавлював перед люстерком кожної вільної хвилини, але вони від того не сходили (Олесь Донченко, II, 1956, 116); — Треба скинути й сорочку, — хай болячки всі на виду. Якусь, може і треба йодом припекти, якусь, може, проколоти та видавити (Андрій Головко, II, 1957, 73).
2. Давлячи, натискуючи, вибивати, виламувати що-небудь. Рал тож тріснуло скло, і скалки посипалися геть на колію. — Хто це зробив? Штраф! Знову видавили вікно! — гукала кондукторша (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 35).
3. перен. Через силу, примушуючи себе, говорити що-небудь або виявляти якісь почуття. — А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як я хочу що говорити.., — сказав попередній бесідник, опершися о стіл і видавлюючи кислий усміх (Іван Франко, I, 1955, 319); Степура важко видавлює з себе товстими, ніби обвареними губами: — Бомбили вночі Київ, Севастополь і ще якісь міста... (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 8); — Хи, — Юхрим за звичкою видавив з себе подобу сміху, але ні один мускул не ворухнувся на його побабченому обличчі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 347);
// з кого. Примушуючи, спонукаючи кого-небудь до чогось, одержувати щось. Одному залегко правитись віршем, а другому — хоч дави його! — а вірша з його не видавиш (Панас Мирний, V, 1955, 377); Недарма кажуть, що з Данила Мармури слова не видавиш (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 55).
Видавлювати (видавити) сльози (сльозу) — викликати сльози. — Та й кріпка ж яка [горілка], аж сльози видавила! — додав старий, утираючи рукавом очі (Панас Мирний, IV, 1955, 49); Біль і образа видавили в мене сльозу (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 32).
4. Натискуючи, робити заглибину на (в) чому-небудь. Білий комір сорочки визирав із френча, видавлював на шиї червону смужку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 407).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 382.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/vydavljuvaty
