Відмінності між версіями «Вигук»
(Створена сторінка: '''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчи...) |
|||
(не показані 8 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. ''МВ. ІІІ. 56, 130. | '''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. ''МВ. ІІІ. 56, 130. | ||
+ | |||
+ | == Сучасні українські словники == | ||
+ | |||
+ | '''ВИ́ГУК''', у, чол. | ||
+ | |||
+ | 1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась... — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Їхні голоси перекрив дружний вигук «Ура!» (Петро Панч, В дорозі, 1959, 139); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша (Олесь Донченко, III, 1956, 18). | ||
+ | |||
+ | 2. лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів. | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 380. | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
+ | |||
+ | == Вигук як частина мови == | ||
+ | |||
+ | Вигук- це службова частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини (о! гей! ой!). | ||
+ | |||
+ | Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та) гав виступає як присудок). | ||
+ | |||
+ | Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення ("Охо-хо…"- позітхнув батько). | ||
+ | |||
+ | === Синтаксична роль вигука === | ||
+ | |||
+ | У реченні вигуки синтаксично не пов'язуються з іншими словами ті не є членами речення. Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або є вставним компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі обов'язково виділяється розділовими знаками ('''Вибачте''', котра година?; '''Ой''', що тут вібувається?). | ||
+ | |||
+ | Якщо вигук набуває у реченні значення іменника, він може виступити у ролі підмета чи додатка (підмет: Саме ось це '''ой''', що він промовляв раз за разом, і привело мене сюди; присудок: А він мені все '''ой та ой'''). | ||
+ | |||
+ | Звуконаслідувальні слова в реченні найчастіше вживаються як пряма мова ("Кап-кап"- почулося за вікном). | ||
+ | |||
+ | === Розряди вигуків за значенням === | ||
+ | |||
+ | Вигуки розділяються на такі групи: | ||
+ | |||
+ | * емоційні | ||
+ | * спонукальні | ||
+ | * вигуки етикету | ||
+ | * звуконаслідувальні | ||
+ | |||
+ | * первинні | ||
+ | * похідні | ||
+ | |||
+ | === Емоційні, спонукальні, етикету і звуконаслідувальні вигуки === | ||
+ | |||
+ | За значенням вигуки поділяються на чотири розряди: | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | | '''емоційні''' || о! на! ой! ех! овва! от тобі і на! | ||
+ | |- | ||
+ | | '''спонукальні''' || агов! гей! геть! киць- киць! тпру! | ||
+ | |- | ||
+ | | '''етикету''' || прощай, спасибі, перепрошую | ||
+ | |- | ||
+ | | '''звуконаслідувальні''' || гав-гав кукаріку! хрясь! цок-цок! | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | '''Емоційні вигуки''' виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача (О, подивись, як тут цікаво!). | ||
+ | |||
+ | '''Спонукальні''' (вигуки волевиявлення) виражають наказ, спонукання до дії (Киць- киць, моя кішечка; Гей, всі до мене!). | ||
+ | |||
+ | '''Вигуки етикету''' (що є словами ввічливості) виражають привітання, прохання, подяку, побажання, сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів (добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре!). | ||
+ | |||
+ | '''Звуконаслідувальні вигуки''' є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка). | ||
+ | |||
+ | === Первинні і похідні вигуки === | ||
+ | За походженням вигуки поділяються на первинні і похідні, структура яких збігається з формами повнозначних слів (рятуйте! жах! бувай!): | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | | '''первинні''' || ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! ану! | ||
+ | |- | ||
+ | | '''похідні''' || гвалт! леле! боже! лихо! отакої! | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | До похідних належать також вигукові фразеологізми (от тобі і маєш! матінко моя рідна! боронь боже!) | ||
+ | |||
+ | === Морфологічні ознаки вигуків === | ||
+ | |||
+ | Вигук- незмінюване слово. | ||
+ | |||
+ | === Морфологічний розбір вигуків === | ||
+ | |||
+ | # Запишіть слово. | ||
+ | # Визначте частину мови слова, її форму. | ||
+ | # Визначте розряд за значенням: вигук емоційний, волевиявлення, мовного етикету чи звуконаслідувальне слово. | ||
+ | # Розберіться у правописі слова (як воно пишеться). | ||
+ | |||
+ | == Вигук в інших мовах == | ||
+ | === Вигук в англійській мові === | ||
+ | ==== What Is An Interjection? ==== | ||
+ | An interjection is one of the eight major parts of speech, along with verbs, nouns, pronouns, adjectives, adverbs, prepositions and conjunctions. Some grammarians believe that interjections are the least important part of speech. This is because interjections are not generally required in order for the meaning of a sentence to become clear. | ||
+ | |||
+ | An interjection is a word solely designed to convey emotion. It expresses meaning or feeling. It does not: | ||
+ | * relate grammatically to the other parts of the sentence | ||
+ | * help the reader understand the relationship between words and phrases in the sentence | ||
+ | |||
+ | Instead, it simply conveys to the reader the way the author is feeling. Interjections are rarely used in academic or formal writing, but are common in fiction or artistic writing. They are usually, but not always, offset by an exclamation point (which is also used to show emotion). | ||
+ | |||
+ | ==== Use of Interjections ==== | ||
+ | '''Beginning of Sentences''' | ||
+ | When people think of interjections, they commonly think of them being used at the beginning of the sentence. Many also associate interjections with a punctuation mark designed to convey emotion: the exclamation point. | ||
+ | This is often true. Interjections can and do appear in the beginning of sentences. For example: | ||
+ | * ''“Yikes, I didn’t realize that there was a test on grammar today!”'' | ||
+ | * ''“Oh no, I can’t believe that it is snowing here again!”'' | ||
+ | In both of these sentences the interjection - “yikes” and “oh no” appear at the beginning of the sentence. In addition, in both of the sentences, the emotion is a strong emotion and the sentence itself ends with an exclamation point. | ||
+ | |||
+ | '''Middle or End of Sentences''' | ||
+ | Interjections do not always have to be at the beginning of a sentence. They can appear in the middle, at the end, or anyplace else where the author wants to interject a bit of feeling and emotion. | ||
+ | For example, in the sentence “So, it’s snowing again, huh?” the interjection is found at the end. Here, the interjection is designed to express confusion (or perhaps dismay) at the continued snow falling. In this sentence, the emotion wasn’t an emotion that necessitated an exclamation point--instead, the interjection ‘huh’ turned the sentence into a question. | ||
+ | The sentence “In my opinion, my gosh, this is just the smartest thing you have ever said” the interjection is found in the middle. It designed to express or convey the author’s emphasis on his opinion that the statement was smart. Again, no exclamation point is required. | ||
+ | |||
+ | '''Stand-alone Sentence''' | ||
+ | An interjection can also be used by itself as a stand-alone sentence. For example, look at the two sentences: “Oh gosh! I can’t believe how late it is.” The interjection “oh gosh” is a stand-alone sentence. This is grammatically correct, although “Oh Gosh” does not contain a subject and action that is normally required for a complete thought to be expressed. The interjection--or the emotion felt--is the entire point of the sentence. | ||
+ | |||
+ | ==== Types of Interjections ==== | ||
+ | There are literally hundreds, if not thousands, of interjections in the English language. Most are designed to express strong emotions, such as love, hate, surprise, happiness, anger, enthusiasm, disgust, boredom, confusion or unhappiness. However, this is not always true. Some interjections can express either a mild emotion, or can be expressions, such as “Excuse me.” | ||
+ | A sample list of interjections includes words such as: | ||
+ | * Aha | ||
+ | * Boo | ||
+ | * Crud | ||
+ | * Dang | ||
+ | * Eew | ||
+ | * Gosh | ||
+ | * Goodness | ||
+ | * Ha | ||
+ | * Oh | ||
+ | * Oops | ||
+ | * Oh no | ||
+ | * Ouch | ||
+ | * Rats | ||
+ | * Shoot | ||
+ | * Uh-oh | ||
+ | * Uh-huh | ||
+ | * Ugh | ||
+ | * Yuck | ||
+ | This is by no means an exhaustive list, but is representative of the types of interjections you may use on a daily basis. | ||
+ | |||
+ | ==== Interjections in Writing ==== | ||
+ | Interjections are not commonly used in formal or academic writing. Because of the function that interjections serve, there is virtually no place for them in an academic paper that is designed to convey facts. By definition, facts should be devoid of emotion or opinion such as the emotions conveyed by interjections. | ||
+ | Interjections are used most often in speech. While people don’t necessarily pause to think about it, they use interjections all the time. This is even more true when you consider the fact that common words used in pauses, such as “uh,” and “um” are interjections. | ||
+ | Interjections can find their way into fictional pieces, most often in the form of dialogue. They can also be used in informal written communication between two people, such as letters or emails. | ||
+ | |||
+ | === Вигук у польській мові === | ||
+ | Do nieodmiennych części mowy zaliczają się również wykrzykniki. Służą one do wyrażenia rozkazów, emocji, wzruszeń i innych stanów uczuciowych oraz rozkazów i intencji mówiącego. Co konkretnie kryje wykrzyknik, możemy dowiedzieć się najczęściej z reszty wypowiedzi, czyli tzw. kontekstu: | ||
+ | ''ach!, bęc!, e!, eh!, fe!, ha!, halo!, hej!, hen!, hola!, hop!, no!, o!, och!, oj!, pac!'' | ||
+ | |||
+ | * '''Ach!''' Jaki piękny dom! | ||
+ | * '''Ach!''' Jaką sprawiłeś mi przykrość! | ||
+ | * '''Halo!''' Czy to mieszkanie państwa Kowalskich? | ||
+ | * '''O!''' To chyba pan Karol? Poznaję po głosie. | ||
+ | * '''Ach!''' Cieszę się!! Mogę rozmawiać z Dorotą? | ||
+ | * '''Och!''' Niestety! Nie ma jej teraz. | ||
+ | * '''Oj!''' Szkoda! Zadzwonię później! | ||
+ | |||
+ | == Медіа == | ||
+ | [https://www.youtube.com/watch?v=fd9XtWU8Spc Using Interjections in English] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 16:19, 10 лютого 2017
Ви́гук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56, 130.
Сучасні українські словники
ВИ́ГУК, у, чол.
1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась... — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Їхні голоси перекрив дружний вигук «Ура!» (Петро Панч, В дорозі, 1959, 139); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша (Олесь Донченко, III, 1956, 18).
2. лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 380.
Вигук як частина мови
Вигук- це службова частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини (о! гей! ой!).
Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та) гав виступає як присудок).
Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення ("Охо-хо…"- позітхнув батько).
Синтаксична роль вигука
У реченні вигуки синтаксично не пов'язуються з іншими словами ті не є членами речення. Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або є вставним компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі обов'язково виділяється розділовими знаками (Вибачте, котра година?; Ой, що тут вібувається?).
Якщо вигук набуває у реченні значення іменника, він може виступити у ролі підмета чи додатка (підмет: Саме ось це ой, що він промовляв раз за разом, і привело мене сюди; присудок: А він мені все ой та ой).
Звуконаслідувальні слова в реченні найчастіше вживаються як пряма мова ("Кап-кап"- почулося за вікном).
Розряди вигуків за значенням
Вигуки розділяються на такі групи:
- емоційні
- спонукальні
- вигуки етикету
- звуконаслідувальні
- первинні
- похідні
Емоційні, спонукальні, етикету і звуконаслідувальні вигуки
За значенням вигуки поділяються на чотири розряди:
емоційні | о! на! ой! ех! овва! от тобі і на! |
спонукальні | агов! гей! геть! киць- киць! тпру! |
етикету | прощай, спасибі, перепрошую |
звуконаслідувальні | гав-гав кукаріку! хрясь! цок-цок! |
Емоційні вигуки виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача (О, подивись, як тут цікаво!).
Спонукальні (вигуки волевиявлення) виражають наказ, спонукання до дії (Киць- киць, моя кішечка; Гей, всі до мене!).
Вигуки етикету (що є словами ввічливості) виражають привітання, прохання, подяку, побажання, сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів (добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре!).
Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).
Первинні і похідні вигуки
За походженням вигуки поділяються на первинні і похідні, структура яких збігається з формами повнозначних слів (рятуйте! жах! бувай!):
первинні | ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! ану! |
похідні | гвалт! леле! боже! лихо! отакої! |
До похідних належать також вигукові фразеологізми (от тобі і маєш! матінко моя рідна! боронь боже!)
Морфологічні ознаки вигуків
Вигук- незмінюване слово.
Морфологічний розбір вигуків
- Запишіть слово.
- Визначте частину мови слова, її форму.
- Визначте розряд за значенням: вигук емоційний, волевиявлення, мовного етикету чи звуконаслідувальне слово.
- Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).
Вигук в інших мовах
Вигук в англійській мові
What Is An Interjection?
An interjection is one of the eight major parts of speech, along with verbs, nouns, pronouns, adjectives, adverbs, prepositions and conjunctions. Some grammarians believe that interjections are the least important part of speech. This is because interjections are not generally required in order for the meaning of a sentence to become clear.
An interjection is a word solely designed to convey emotion. It expresses meaning or feeling. It does not:
- relate grammatically to the other parts of the sentence
- help the reader understand the relationship between words and phrases in the sentence
Instead, it simply conveys to the reader the way the author is feeling. Interjections are rarely used in academic or formal writing, but are common in fiction or artistic writing. They are usually, but not always, offset by an exclamation point (which is also used to show emotion).
Use of Interjections
Beginning of Sentences When people think of interjections, they commonly think of them being used at the beginning of the sentence. Many also associate interjections with a punctuation mark designed to convey emotion: the exclamation point. This is often true. Interjections can and do appear in the beginning of sentences. For example:
- “Yikes, I didn’t realize that there was a test on grammar today!”
- “Oh no, I can’t believe that it is snowing here again!”
In both of these sentences the interjection - “yikes” and “oh no” appear at the beginning of the sentence. In addition, in both of the sentences, the emotion is a strong emotion and the sentence itself ends with an exclamation point.
Middle or End of Sentences Interjections do not always have to be at the beginning of a sentence. They can appear in the middle, at the end, or anyplace else where the author wants to interject a bit of feeling and emotion. For example, in the sentence “So, it’s snowing again, huh?” the interjection is found at the end. Here, the interjection is designed to express confusion (or perhaps dismay) at the continued snow falling. In this sentence, the emotion wasn’t an emotion that necessitated an exclamation point--instead, the interjection ‘huh’ turned the sentence into a question. The sentence “In my opinion, my gosh, this is just the smartest thing you have ever said” the interjection is found in the middle. It designed to express or convey the author’s emphasis on his opinion that the statement was smart. Again, no exclamation point is required.
Stand-alone Sentence An interjection can also be used by itself as a stand-alone sentence. For example, look at the two sentences: “Oh gosh! I can’t believe how late it is.” The interjection “oh gosh” is a stand-alone sentence. This is grammatically correct, although “Oh Gosh” does not contain a subject and action that is normally required for a complete thought to be expressed. The interjection--or the emotion felt--is the entire point of the sentence.
Types of Interjections
There are literally hundreds, if not thousands, of interjections in the English language. Most are designed to express strong emotions, such as love, hate, surprise, happiness, anger, enthusiasm, disgust, boredom, confusion or unhappiness. However, this is not always true. Some interjections can express either a mild emotion, or can be expressions, such as “Excuse me.” A sample list of interjections includes words such as:
- Aha
- Boo
- Crud
- Dang
- Eew
- Gosh
- Goodness
- Ha
- Oh
- Oops
- Oh no
- Ouch
- Rats
- Shoot
- Uh-oh
- Uh-huh
- Ugh
- Yuck
This is by no means an exhaustive list, but is representative of the types of interjections you may use on a daily basis.
Interjections in Writing
Interjections are not commonly used in formal or academic writing. Because of the function that interjections serve, there is virtually no place for them in an academic paper that is designed to convey facts. By definition, facts should be devoid of emotion or opinion such as the emotions conveyed by interjections. Interjections are used most often in speech. While people don’t necessarily pause to think about it, they use interjections all the time. This is even more true when you consider the fact that common words used in pauses, such as “uh,” and “um” are interjections. Interjections can find their way into fictional pieces, most often in the form of dialogue. They can also be used in informal written communication between two people, such as letters or emails.
Вигук у польській мові
Do nieodmiennych części mowy zaliczają się również wykrzykniki. Służą one do wyrażenia rozkazów, emocji, wzruszeń i innych stanów uczuciowych oraz rozkazów i intencji mówiącego. Co konkretnie kryje wykrzyknik, możemy dowiedzieć się najczęściej z reszty wypowiedzi, czyli tzw. kontekstu: ach!, bęc!, e!, eh!, fe!, ha!, halo!, hej!, hen!, hola!, hop!, no!, o!, och!, oj!, pac!
- Ach! Jaki piękny dom!
- Ach! Jaką sprawiłeś mi przykrość!
- Halo! Czy to mieszkanie państwa Kowalskich?
- O! To chyba pan Karol? Poznaję po głosie.
- Ach! Cieszę się!! Mogę rozmawiać z Dorotą?
- Och! Niestety! Nie ma jej teraz.
- Oj! Szkoda! Zadzwonię później!