Відмінності між версіями «Вибухати»
(Створена сторінка: '''Вибухати, -хаю, -єш, '''сов. в. '''вибухнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Неожиданно прорываться, прорв...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Вибухати, -хаю, -єш, '''сов. в. '''вибухнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. ''Дим з коміна вибухає. Вибухла война. ''Гн. ІІ. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. ''Вибухнуло в рушниці. '' | '''Вибухати, -хаю, -єш, '''сов. в. '''вибухнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. ''Дим з коміна вибухає. Вибухла война. ''Гн. ІІ. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. ''Вибухнуло в рушниці. '' | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ВИБУХА́ТИ''', аю, аєш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. вибухнув, пула, ло і рідше вибух, ла, ло; док. | ||
| + | |||
| + | 1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, спеціальні снаряди). Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 150); Міна може вибухнути під кораблем раніше, ніж потрапити в трал (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 124); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час з сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази). Властивість цієї породи — боронити штрек: на випадок, якби тут вибухнув гримучий газ, порода душить його (Яків Качура, II, 1958, 99); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Розриватися, розлітатися на частини від вибуху. Один літак вибухнув високо в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 70); Котел міг вибухнути (Олесь Донченко, I, 1956, 449); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися. Вони [вогняні гори] тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум'я (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354); З гудка вибухнула пара — різко стрибнула вгору і рвонулася (Олесь Донченко, I, 1956, 454). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Раптово виникати, починатися з великою силою. З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 326); Європейська війна, яку протягом десятиріч підготовляли уряди і буржуазні партії всіх країн, вибухнула (Ленін, 21, 1950, 11); На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір'ю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 154); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.). Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 299); Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін. Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем (Ольга Кобилянська, II, 1956, 37); Молодь вибухла реготом, заплескала в долоні (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 17); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів. Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира (Олесь Гончар, I, 1954, 14); Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього… (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 204). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Вибухати''', -хаю, -єш, сов. в. вибухнути, -ну, -неш, гл. | ||
| + | |||
| + | 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. ІІ. 245. | ||
| + | |||
| + | 2) Взрываться, взорваться. | ||
| + | |||
| + | 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вибухати.png |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вибухати1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Вибухати2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|0bVLfDs8Dm0 }} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 12:52, 13 листопада 2021
Вибухати, -хаю, -єш, сов. в. вибухнути, -ну, -неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. ІІ. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВИБУХА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. вибухнув, пула, ло і рідше вибух, ла, ло; док.
1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, спеціальні снаряди). Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 150); Міна може вибухнути під кораблем раніше, ніж потрапити в трал (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 124);
// Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час з сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази). Властивість цієї породи — боронити штрек: на випадок, якби тут вибухнув гримучий газ, порода душить його (Яків Качура, II, 1958, 99);
// Розриватися, розлітатися на частини від вибуху. Один літак вибухнув високо в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 70); Котел міг вибухнути (Олесь Донченко, I, 1956, 449);
// Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися. Вони [вогняні гори] тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум'я (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354); З гудка вибухнула пара — різко стрибнула вгору і рвонулася (Олесь Донченко, I, 1956, 454).
2. перен. Раптово виникати, починатися з великою силою. З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 326); Європейська війна, яку протягом десятиріч підготовляли уряди і буржуазні партії всіх країн, вибухнула (Ленін, 21, 1950, 11); На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір'ю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 154);
// Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.). Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 299); Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16);
// чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін. Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем (Ольга Кобилянська, II, 1956, 37); Молодь вибухла реготом, заплескала в долоні (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 17);
// Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів. Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира (Олесь Гончар, I, 1954, 14); Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього… (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 204).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Вибухати, -хаю, -єш, сов. в. вибухнути, -ну, -неш, гл.
1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. ІІ. 245.
2) Взрываться, взорваться.
3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці.
Ілюстрації
|
|
|
