Відмінності між версіями «Абетка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎українська-англійська Словник)
 
(не показані 36 проміжних версій 9 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Абе́тка, ки''', ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. '''Абеточка'''.
+
Абе́тка, азбука, алфаві́т  — розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови.
 +
АБЕ́ТКА, и, жін.
 +
==«Словарь української мови»==
 +
'''Абе́тка''', -ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. Ум. Абе́точка.
  
−
[[Категорія:Аб]]
+
==Сучасні словники==
−
<hr>
+
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
  
−
<b>Абéтка</b>, -ки; ''д. і м.'' – тці; ''р.мн. ''–ток; ''ор.'' –кою, ''ж'' <nowiki>[</nowiki>від вимови перших трьох букв a,be,ce; ''польськ.'' abecadlo].
+
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958, 45).
 +
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).
 +
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).
 +
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.
 +
'''Абе́тка, ки''', ж.[[Азбука]]. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. '''Абеточка'''.
  
−
Тлумачення:
 
  
−
'''''Абетка – '''''1) сукупність букв, прийнятих у писемності більшості мов, розміщених у певному усталеному; 2) книжка для початкового навчання.
+
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]===
  
−
'''''Алфавіт''''' – сукупність літер, розташованих у певній, усталеній послідовності.
+
АБЕТКА
 +
укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний.
  
−
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.  
+
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
 +
АБЕ́ТКА, и, ж.
  
−
<b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>абéтка], ''д.''і'' м.''<nowiki> [</nowiki>абéц´:і]
+
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Речм., Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов’янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам’ятник тодішньої слов’янської писемності до нас не дійшов (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).
  
−
<b><i>Морфологічний запис:</i></b> абетк-а
+
За абе́ткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Перв., III, 1959, 310).
  
−
<b><i>Словотворчий запис:</i></b> абетка→абетковий
+
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди "Українську абетку" Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літ. газ., 11. IX 1959, 3).
  
−
<b><i>Синоніми:</i></b> алфавíт, áзбука
+
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.
  
−
<b><i>Російською мовою:</i></b> азбука, -ки, ''ж.;'' алфавіт, -та, ''м.''<nowiki>[1;7].</nowiki>
+
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 2.
  
−
<b><i>Етимологія слова:</i></b> Власне українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв ''азбука, альфабет'' і польськ. ''аbecadlo'' (від вимови перших трьох букв ''а, be, ce'')
+
===Словники України on-line===
  
−
'''''Абетковий вірш''''' – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці ''(Літературознавчий словник-довідник).''
+
абе́тка – іменник жіночого роду
  
−
'''''Алфавіт''', ''або'' '''азбука (абетка)''''' – це букви, які розміщені в певному порядку ''(Словник мовознавчих термінів).''
+
відмінок однина множина
 +
називний абе́тка абе́тки
 +
родовий абе́тки абе́ток
 +
давальний абе́тці абе́ткам
 +
знахідний абе́тку абе́тки
 +
орудний абе́ткою абе́тками
 +
місцевий на/в абе́тці на/в абе́тках
 +
кличний абе́тко* абе́тки*
  
 +
==Іноземні словники==
 +
===[https://uk.glosbe.com/uk  Українсько-англійський Словник]===
 +
Переклад на англійська:
  
 +
alphabet   
 +
(Noun  ) (noun  ) [hyphenation: al·fa·be·to;]
  
−
<h3><center>Це цікаво знати!</center></h3>
+
  an ordered set of letters used in a language
−
<hr>
+
  
−
У сучасній українській мові є аж три назви одного добре знайомого вам поняття: абетка, алфавіт, азбука, ще є й четверта, застаріла, - альфабет.<br>
+
  A complete standardized set of letters each of which roughly represents a phoneme of a spoken language.
−
Абетка – це власне українська назва азбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – <i><b>а, бе</b></i> під впливом інших букв – азбука, альфабет, аbecadlo – абецадло (у поляків перші три літери <b><i>а, бе, це</i></b>).<br>
+
 
−
Слово <b><i>азбука</i></b>  утворене за зразком слів із закінченням на <i><b>–а</b></i>, запозичених із старослов’янської мови, де перші дві літери звалися <b><i>аз «я»</i></b> і <b><i>буки «буква»</i></b>.<br>
+
ABC   
−
Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них і назви перших двох літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з <b><i>алеф</i></b> зробили <b><i>альфа</i></b>, а з <b><i>бет</i></b> – <b><i>бета</i></b>. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки <b><i>альфабет</i></b>…<br>
+
−
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: <b><i>альфабет</i></b> і <b><i>алфавіт</i></b>. Виявляється, що звук, позначуваний літерою <b><i>бета</i></b>, у греків вимовляється неоднаково, і слово <b><i>алфавіт</i></b> відтворює саме пізньогрецьку вимову.
+
−
<br>
+
−
<div align="right">(А.П.Коваль)</div>
+
  
−
<h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3>
 
−
<div align="center">''Азбучний-абетковий-алфавітний''</div>
 
−
<hr>
 
−
азбучна (абеткова) істина<br>
 
−
азбучне (абеткове) поняття<br>
 
−
в абетковому (азбучному, алфавітному) порядку<br>
 
−
абетковий (алфавітний) порядок<br>
 
−
алфавітна система<br>
 
−
алфавітне письмо<br>
 
−
алфавітний покажчик<br>
 
−
алфавітний список<br>
 
−
укладений за алфавітним принципом<br>
 
 
<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
 
<h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr>
 
# Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
 
# Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
Рядок 63: Рядок 67:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]]
 
|}
 
|}
  
 +
==Сучасна абетка==
 +
Сучасна українська абетка є кириличною й складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 48 фонем.
  
 +
21 літера позначає приголосні звуки — б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ. Літера й перед о позначає приголосний [j] (його), а в інших позиціях — нескладовий голосний [i̞] (йду, гай). Літера г позначає дзвінкий гортанний фрикативний приголосний [ɦ] (голова), а ґ — задньоязиковий проривний приголосний [g] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [ʃt͡ʃ] (щука).
 +
 +
10 літер позначають голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа — по два ([j + e], [j + u], [j + ɑ] — має, юнак, в'янути). Літера ї завжди позначає два звуки ([j + i] — їжа, з'їзд).
 +
 +
Літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон).
 +
 +
В сучасному українському алфавіті немає літер на позначення звуків [d͡z] та [d͡ʒ], йотованого о та нескладотворчого голосного [u̯] (як ў в білоруській мові), хоча ці звуки використовуються в мові. Тому використання буквосполучень дз, дж, ьо, йо регламентується окремими нормами правопису, а літери в та у можуть позначати також напівголосний звук, залежно від позиції у складі.
 +
 +
Літери української абетки за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані.
 +
 +
Українська абетка здебільшого фонетична, за винятком звуків [d͡z], [d͡ʒ], [u̯] та подвоєних приголосних [ɲː], [ɟː], [cː], [ʎː], [t͡sʲː], [zʲː], [sʲː], [t͡ʃ˙ː], [ʒ˙ː] та [ʃ˙ː], що не мають окремих літер, і складних правил м'якості чи твердості приголосних, що її зумовлює наступний голосний.
 +
 +
Апостроф, що формально не входить до української абетки, відображає твердість звучання попереднього приголосного перед йотованими і є обов'язковим до використання. Українська латинка існує в декількох варіантах, що відрізняються як набором символів, так і правилами запису звуків, і використовується досить обмежено.
 +
 +
Літери української абетки разом зі звуками, які вони позначають, представлено у таблиці нижче.
 +
 +
Літера та вимова А
 +
а Б
 +
бе В
 +
ве Г
 +
ге Ґ
 +
ґе Д
 +
де Е
 +
е Є
 +
є Ж
 +
же З
 +
зе И
 +
и І
 +
і Ї
 +
ї Й
 +
йот К
 +
ка Л
 +
ел М
 +
ем Н
 +
ен О
 +
о П
 +
пе Р
 +
ер С
 +
ес Т
 +
те У
 +
у Ф
 +
еф Х
 +
ха Ц
 +
це Ч
 +
че Ш
 +
ша Щ
 +
ща Ь
 +
м'який знак Ю
 +
ю Я
 +
я '
 +
апост- роф
 +
Відповідні звуки [ɑ] [b] [b˙][1] [w] [u̯] [ν˙][2] [ɦ] [x][3] [ɡ] [d] [dʲ] [ɟː] [d͡z] [d͡zʲ][4] [d͡ʒ][5] [ɛ] [ɛ̝][6] [jɛ] [ɪi][7] [ʒ] [ʒʲː] [d͡ʒ][5] [z] [zʲ] [zʲː] [d͡z] [d͡zʲ][4] [s], [sʲ][8] [ɪ] [ɪ̞][9] [i] [ji] [j] [k] [ɡ][10] [l] [lʲ] [ʎː] [m] [n] [nʲ] [ɲː] [ɔ] [o][11] [p] [p˙][12] [r] [rʲ] [s] [sʲ] [sʲː] [z] [zʲ][13] [t] [tʲ] [cː] [d] [dʲ][14] [u] [u̯] [f] [x] [t͡s] [t͡sʲ] [t͡sʲː] [t͡ʃ] [t͡ʃʲː] [d͡ʒ][15] [ʃ] [ʃʲː] [ʃt͡ʃ] [ʲ] [ju] [jɑ]
 +
Багато груп приголосних зазнають у вимові асимілятивних змін, зокрема це буквосполучення:
 +
 +
с + ш → [ш:]: ви́рісши [ви́ріш: и]
 +
з + ш в середині слова → [жш]: ви́візши [ви́вʻʻіжши], на початку слова [ш:]: зши́ти [ш: и́ти]
 +
з + ж → [ж:]: зжо́вкнути [ж: о́ўкнути], безжа́лісний [беиж: а́лісниĭ]
 +
з + ч в середині слова → [жч] безче́сний [беижче́сниĭ], на початку слова → [шч]: зчи́стити [шчи́стиети]
 +
з + дж → [жд͡ж]: з джерела́ [жд͡жеиреила́]
 +
ш + с' → [с':]: милу́єшся [миелу́јиіс':а]
 +
ж + с' → [з'с' ]: зва́жся [зва́з'с'а]
 +
ч + с' → [ц'с' ]: не моро́чся [моро́ц'с'а]
 +
ш + ц' → [с'ц' ]: на до́шці [на до́с'ц'і]
 +
ж + ц' → [з'ц' ]: на сму́жці [смуз'ц'і]
 +
ч + ц' → [ц':]: у ху́сточці [ху́стоц':і]
 +
На межі слів приголосні [ш], [ж], [ч] перед [с' ], [ц' ] не зазнають асимілятивних змін: [ваш с'інокі́с], [де ж с'і́сти], [ско́р'увач ц'ілиени́]
 +
д + с → [д̑зс]: ві́дступ [вʻʻі́д̑зступ]
 +
д + ц → [д̑зц]: відцура́тися [вʻʻід̑зцура́тиес'а]
 +
д + ш → [д͡жш]: відшліфува́ти [вʻʻід͡жшл'іфува́ти]
 +
д + ч → [д͡жч]: відчини́ти [вʻʻід͡жчиени́ти]
 +
д + ж → [д͡жж]: віджива́ти [вʻʻід͡жжиева́ти]
 +
д + з → [д̑зз]: ві́дзвук [вʻʻі́д̑ззвук]
 +
т + с → [ц]: бра́тство [бра́цтво]
 +
т + ц → [ц:]: кори́тце [кори́ц: е]
 +
т + ш у нормальному темпі мовлення → [чш]: бага́тшати [бага́чшати], у жвавому мовленні → [ч:]: [бага́ч: ати]
 +
т + ч → [ч:]: кві́тчати [квʻʻіч: а́ти]
 +
При вимові відбувається також спрощення в групах приголосних:
 +
 +
нт + ськ → [н'с'к]: студе́нтський [студе́н'с'киĭ]
 +
ст + ськ у звичайному темпі → [с'к]: туристський [тури́с'киĭ], у повільнішому → [с':к]: [тури́с':киĭ]
 +
нт + ст → [нст]: аге́нтство [аге́нство]
 +
ст + ц' → [с'ц' ]: арти́стці [арти́с'ц'і], у старанній вимові→[с'ц':]: [арти́сʻʻц':і]
 +
ст + ч → [шч]: невістчин [неивʻʻі́шч иен]
 +
ст + д → [зд]: шістдесят [шʻʻіздеис'а́т]
 +
ст + с → [с:]: шістсот [шʻʻіс: о́т]
 +
Сполучення чн у деяких[16] народно-побутових словах вимовляється як [шн]: [со́н'ашниĭ] день, [ја́шн'і] крупи, [смашна́ јаје́шн'а], [пшеини́шниј] хліб, [моло́шна] каша.
 +
Літери української абетки за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані.
  
 
<div align="right"></div>
 
<div align="right"></div>
 +
Більше читайте тут:
 +
*Абетка :-и, ж.
 +
<ol>
 +
<li>Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, [[азбука]].
 +
За абе́ткою — в алфавітному порядку.
 +
 +
<li>Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
 +
</ol>
 +
*[http://sum.in.ua/s/abetka "Академічний тлумачний словник" ]
 +
АБЕТКА, и, ж.
 +
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]
 +
 +
 +
[[Категорія:Аб]]

Поточна версія на 15:10, 22 червня 2023

Абе́тка, азбука, алфаві́т — розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови. АБЕ́ТКА, и, жін.

«Словарь української мови»

Абе́тка, -ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. Ум. Абе́точка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958, 45). 

За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3). 3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології. Абе́тка, ки, ж.Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук М. 1861. Ум. Абеточка.


"Словопедія"

АБЕТКА укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

АБЕ́ТКА, и, ж.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Речм., Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов’янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам’ятник тодішньої слов’янської писемності до нас не дійшов (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).

За абе́ткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Перв., III, 1959, 310).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди "Українську абетку" Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літ. газ., 11. IX 1959, 3).

3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 2.

Словники України on-line

абе́тка – іменник жіночого роду

відмінок однина множина називний абе́тка абе́тки родовий абе́тки абе́ток давальний абе́тці абе́ткам знахідний абе́тку абе́тки орудний абе́ткою абе́тками місцевий на/в абе́тці на/в абе́тках кличний абе́тко* абе́тки*

Іноземні словники

Українсько-англійський Словник

Переклад на англійська:

alphabet (Noun ) (noun ) [hyphenation: al·fa·be·to;] 

 an ordered set of letters used in a language

 A complete standardized set of letters each of which roughly represents a phoneme of a spoken language.

ABC

Рекомендовані джерела

  1. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.
  2. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
  3. Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

Ілюстрації

Azbuka.jpg 2261637.jpg Ar abetka.jpg 2870.jpg 2911091.jpg

Сучасна абетка

Сучасна українська абетка є кириличною й складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 48 фонем.

21 літера позначає приголосні звуки — б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ. Літера й перед о позначає приголосний [j] (його), а в інших позиціях — нескладовий голосний [i̞] (йду, гай). Літера г позначає дзвінкий гортанний фрикативний приголосний [ɦ] (голова), а ґ — задньоязиковий проривний приголосний [g] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [ʃt͡ʃ] (щука).

10 літер позначають голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа — по два ([j + e], [j + u], [j + ɑ] — має, юнак, в'янути). Літера ї завжди позначає два звуки ([j + i] — їжа, з'їзд).

Літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон).

В сучасному українському алфавіті немає літер на позначення звуків [d͡z] та [d͡ʒ], йотованого о та нескладотворчого голосного [u̯] (як ў в білоруській мові), хоча ці звуки використовуються в мові. Тому використання буквосполучень дз, дж, ьо, йо регламентується окремими нормами правопису, а літери в та у можуть позначати також напівголосний звук, залежно від позиції у складі.

Літери української абетки за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані.

Українська абетка здебільшого фонетична, за винятком звуків [d͡z], [d͡ʒ], [u̯] та подвоєних приголосних [ɲː], [ɟː], [cː], [ʎː], [t͡sʲː], [zʲː], [sʲː], [t͡ʃ˙ː], [ʒ˙ː] та [ʃ˙ː], що не мають окремих літер, і складних правил м'якості чи твердості приголосних, що її зумовлює наступний голосний.

Апостроф, що формально не входить до української абетки, відображає твердість звучання попереднього приголосного перед йотованими і є обов'язковим до використання. Українська латинка існує в декількох варіантах, що відрізняються як набором символів, так і правилами запису звуків, і використовується досить обмежено.

Літери української абетки разом зі звуками, які вони позначають, представлено у таблиці нижче.

Літера та вимова А а Б бе В ве Г ге Ґ ґе Д де Е е Є є Ж же З зе И и І і Ї ї Й йот К ка Л ел М ем Н ен О о П пе Р ер С ес Т те У у Ф еф Х ха Ц це Ч че Ш ша Щ ща Ь м'який знак Ю ю Я я ' апост- роф Відповідні звуки [ɑ] [b] [b˙][1] [w] [u̯] [ν˙][2] [ɦ] [x][3] [ɡ] [d] [dʲ] [ɟː] [d͡z] [d͡zʲ][4] [d͡ʒ][5] [ɛ] [ɛ̝][6] [jɛ] [ɪi][7] [ʒ] [ʒʲː] [d͡ʒ][5] [z] [zʲ] [zʲː] [d͡z] [d͡zʲ][4] [s], [sʲ][8] [ɪ] [ɪ̞][9] [i] [ji] [j] [k] [ɡ][10] [l] [lʲ] [ʎː] [m] [n] [nʲ] [ɲː] [ɔ] [o][11] [p] [p˙][12] [r] [rʲ] [s] [sʲ] [sʲː] [z] [zʲ][13] [t] [tʲ] [cː] [d] [dʲ][14] [u] [u̯] [f] [x] [t͡s] [t͡sʲ] [t͡sʲː] [t͡ʃ] [t͡ʃʲː] [d͡ʒ][15] [ʃ] [ʃʲː] [ʃt͡ʃ] [ʲ] [ju] [jɑ] Багато груп приголосних зазнають у вимові асимілятивних змін, зокрема це буквосполучення:

с + ш → [ш:]: ви́рісши [ви́ріш: и] з + ш в середині слова → [жш]: ви́візши [ви́вʻʻіжши], на початку слова [ш:]: зши́ти [ш: и́ти] з + ж → [ж:]: зжо́вкнути [ж: о́ўкнути], безжа́лісний [беиж: а́лісниĭ] з + ч в середині слова → [жч] безче́сний [беижче́сниĭ], на початку слова → [шч]: зчи́стити [шчи́стиети] з + дж → [жд͡ж]: з джерела́ [жд͡жеиреила́] ш + с' → [с':]: милу́єшся [миелу́јиіс':а] ж + с' → [з'с' ]: зва́жся [зва́з'с'а] ч + с' → [ц'с' ]: не моро́чся [моро́ц'с'а] ш + ц' → [с'ц' ]: на до́шці [на до́с'ц'і] ж + ц' → [з'ц' ]: на сму́жці [смуз'ц'і] ч + ц' → [ц':]: у ху́сточці [ху́стоц':і] На межі слів приголосні [ш], [ж], [ч] перед [с' ], [ц' ] не зазнають асимілятивних змін: [ваш с'інокі́с], [де ж с'і́сти], [ско́р'увач ц'ілиени́] д + с → [д̑зс]: ві́дступ [вʻʻі́д̑зступ] д + ц → [д̑зц]: відцура́тися [вʻʻід̑зцура́тиес'а] д + ш → [д͡жш]: відшліфува́ти [вʻʻід͡жшл'іфува́ти] д + ч → [д͡жч]: відчини́ти [вʻʻід͡жчиени́ти] д + ж → [д͡жж]: віджива́ти [вʻʻід͡жжиева́ти] д + з → [д̑зз]: ві́дзвук [вʻʻі́д̑ззвук] т + с → [ц]: бра́тство [бра́цтво] т + ц → [ц:]: кори́тце [кори́ц: е] т + ш у нормальному темпі мовлення → [чш]: бага́тшати [бага́чшати], у жвавому мовленні → [ч:]: [бага́ч: ати] т + ч → [ч:]: кві́тчати [квʻʻіч: а́ти] При вимові відбувається також спрощення в групах приголосних:

нт + ськ → [н'с'к]: студе́нтський [студе́н'с'киĭ] ст + ськ у звичайному темпі → [с'к]: туристський [тури́с'киĭ], у повільнішому → [с':к]: [тури́с':киĭ] нт + ст → [нст]: аге́нтство [аге́нство] ст + ц' → [с'ц' ]: арти́стці [арти́с'ц'і], у старанній вимові→[с'ц':]: [арти́сʻʻц':і] ст + ч → [шч]: невістчин [неивʻʻі́шч иен] ст + д → [зд]: шістдесят [шʻʻіздеис'а́т] ст + с → [с:]: шістсот [шʻʻіс: о́т] Сполучення чн у деяких[16] народно-побутових словах вимовляється як [шн]: [со́н'ашниĭ] день, [ја́шн'і] крупи, [смашна́ јаје́шн'а], [пшеини́шниј] хліб, [моло́шна] каша. Літери української абетки за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані.

Більше читайте тут:

  • Абетка :-и, ж.
  1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абе́ткою — в алфавітному порядку.
  2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

АБЕТКА, и, ж.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Абетка&oldid=368156