Відмінності між версіями «Щулити»
(Створена сторінка: '''Щулити, -лю, -лиш, '''''гл. ''1) — '''о́чі'''. Прищуривать глаза. 2) — '''вуха'''. Прижимать уши. [[Кат...) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Щулити, -лю, -лиш, '''''гл. ''1) — '''о́чі'''. Прищуривать глаза. 2) — '''вуха'''. Прижимать уши. | '''Щулити, -лю, -лиш, '''''гл. ''1) — '''о́чі'''. Прищуривать глаза. 2) — '''вуха'''. Прижимать уши. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЩУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що мружити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Натан Рибак, Час, 1960, 411). | ||
| + | |||
| + | 2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Олесь Донченко, I, 1956, 89); * Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали... І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами... (Володимир Сосюра, І, 1957, 276). | ||
| + | |||
| + | 3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Павло Загребельний, День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 106). | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
| + | ЩУЛИТИ | ||
| + | (очі) МРУЖИТИ, (ухо) (- тварин) нащулювати, прищулювати, насторожувати | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. | ||
| + | 1. Те саме, що мру́жити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Коцюб., II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Тют., Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Рибак, Час.., 1960, 411). | ||
| + | |||
| + | 2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Чорн., Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Донч., І, 1956, 89); *Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали… І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами… (Сос., І, 1957, 276). | ||
| + | |||
| + | 3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Загреб .,День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Стельмах, І, 1962, 106). | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://slovari.yandex.ru ЯНДЕКС словари]=== | ||
| + | щурить | ||
| + | Глагол | ||
| + | щулити, щурити, скалити, скулити; (жмурить) мружити, жмурити | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | щурити | ||
| + | -рю, -риш, недок., перех., рідко. | ||
| + | Те саме, що мружити. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | [[Зображення: Жмуриться--етеныши-женщины-10802223.jpg|x140px]] | ||
| + | [[Зображення: 0_5f2aa_e676d1ca_orig.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Щу]] | [[Категорія:Щу]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Поточна версія на 12:18, 11 грудня 2014
Щулити, -лю, -лиш, гл. 1) — о́чі. Прищуривать глаза. 2) — вуха. Прижимать уши.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЩУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.
1. Те саме, що мружити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Натан Рибак, Час, 1960, 411).
2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Олесь Донченко, I, 1956, 89); * Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали... І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами... (Володимир Сосюра, І, 1957, 276).
3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Павло Загребельний, День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 106).
"Словопедія"
ЩУЛИТИ (очі) МРУЖИТИ, (ухо) (- тварин) нащулювати, прищулювати, насторожувати
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. Те саме, що мру́жити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Коцюб., II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Тют., Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Рибак, Час.., 1960, 411).
2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Чорн., Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Донч., І, 1956, 89); *Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали… І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами… (Сос., І, 1957, 276).
3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Загреб .,День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Стельмах, І, 1962, 106).
Іноземні словники
ЯНДЕКС словари
щурить Глагол щулити, щурити, скалити, скулити; (жмурить) мружити, жмурити
Словари и энциклопедии на Академике
щурити -рю, -риш, недок., перех., рідко. Те саме, що мружити.
Ілюстрації
