Відмінності між версіями «Щеміти»
(Створена сторінка: '''Щеміти, -млю́, -миш, '''''гл. ''Щемить. ''Зуби не боліли і не щеміли. ''Чуб. І. 125. Категорія:Ще) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 17 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Щеміти, -млю́, -миш, '''''гл. ''Щемить. ''Зуби не боліли і не щеміли. ''Чуб. І. 125. | '''Щеміти, -млю́, -миш, '''''гл. ''Щемить. ''Зуби не боліли і не щеміли. ''Чуб. І. 125. | ||
[[Категорія:Ще]] | [[Категорія:Ще]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. щемля́ть; недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Н.-Лев., II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять… така важка торбина (Тесл., З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Гончар, II, 1959, 416); // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко… (Кос., Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Тют., Вир, 1964, 316). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. — Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти, Поки в землю його не сховають!.. (Л. Укр., I, 1951, 343); — Де ж тоді правда і світло на світі?— щемить його вразлива і тривожна душа (Стельмах, І, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Ткач, Плем’я.., 1961, 113). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Noyuschaya-zubnaya-bol.jpg ]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/ | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 17:39, 1 жовтня 2018
Щеміти, -млю́, -миш, гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. І. 125.
Зміст
Сучасні словники
ЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. щемля́ть; недок.
1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Н.-Лев., II, 1956, 186); — Ох, матінко, як же й плечі щемлять… така важка торбина (Тесл., З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Гончар, II, 1959, 416); // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко… (Кос., Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Тют., Вир, 1964, 316).
2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. — Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти, Поки в землю його не сховають!.. (Л. Укр., I, 1951, 343); — Де ж тоді правда і світло на світі?— щемить його вразлива і тривожна душа (Стельмах, І, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Ткач, Плем’я.., 1961, 113).
Ілюстрації
|
