Відмінності між версіями «Шурхати»
(Створена сторінка: '''Шурхати, -хаю, -єш, '''''гл. ''Шмыгать. ''Ящірки шурхают. ''Вх. Зн. 83. Категорія:Шу) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шурхати, -хаю, -єш, '''''гл. ''Шмыгать. ''Ящірки шурхают. ''Вх. Зн. 83. | '''Шурхати, -хаю, -єш, '''''гл. ''Шмыгать. ''Ящірки шурхают. ''Вх. Зн. 83. | ||
[[Категорія:Шу]] | [[Категорія:Шу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ШУРХАТИ''', аю, аєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Видавати, утворювати легкий шум (див. шум 1 1); | ||
| + | // у знач. '''ШАРУДІТИ, ШИПІТИ'''. Море шипіло піною на береговому піску і шурхало мільйонами дрібних камінчиків (Микола Трублаїні, I, 1955, 155); Під чобітьми на широких — від стіни до стіни — сходах шурхав вичовганий камінь (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 119); Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 217); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // у знач. '''ШЕЛЕСТІТИ''' (про траву, листя і т. ін.). А листя все кружляє і спада, І стелиться, і шурхає, мов знає, Що жар його надовго пригасає (Леонід Первомайський, I, 1958, 503); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Те саме, що човгати 1. Гостробородий двірник, шурхаючи по камінню мітлою, здіймав хмари куряви (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, 1952, 286). | ||
| + | |||
| + | 2. Швидко рухатися у різних напрямках, куди-небудь; шмигати. Маруся, ніжачися та щулячися, як кітка, випивала запашний трунок і знов шурхала під ковдру (Гнат Хоткевич, II, 1966, 10); Тоня нишпорить оком все далі по грядці, маленькі, смагляві, в якихось роздряпинках руки її так і шурхають між стеблами та суцвіттями (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 168); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Швидко падати куди-небудь; | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Провалюватися в щось сипуче, рідке (перев. ногами, руками). Вийшов за школу — світа [світу] невидно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє. Шурхаю по коліна в наметах, спотикаюся, падаю, грузну по пояс (Степан Васильченко, II, 1959, 315); А з часом дорога зовсім пропала, бо вже ноженята шурхали, глибоко провалюючись у сніг (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 259). | ||
| + | |||
| + | 3. Те саме, що штрикати 1. В коридорі проти грубки сидів колишній солдат з їжачком на сивій голові і шурхав кочергою в дрова (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 165). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шурхати.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шурхати1.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Шурхати2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| 3WkxP0trbqY}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 13:07, 13 листопада 2021
Шурхати, -хаю, -єш, гл. Шмыгать. Ящірки шурхают. Вх. Зн. 83.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШУРХАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати, утворювати легкий шум (див. шум 1 1);
// у знач. ШАРУДІТИ, ШИПІТИ. Море шипіло піною на береговому піску і шурхало мільйонами дрібних камінчиків (Микола Трублаїні, I, 1955, 155); Під чобітьми на широких — від стіни до стіни — сходах шурхав вичовганий камінь (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 119); Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 217);
// у знач. ШЕЛЕСТІТИ (про траву, листя і т. ін.). А листя все кружляє і спада, І стелиться, і шурхає, мов знає, Що жар його надовго пригасає (Леонід Первомайський, I, 1958, 503);
// Те саме, що човгати 1. Гостробородий двірник, шурхаючи по камінню мітлою, здіймав хмари куряви (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, 1952, 286).
2. Швидко рухатися у різних напрямках, куди-небудь; шмигати. Маруся, ніжачися та щулячися, як кітка, випивала запашний трунок і знов шурхала під ковдру (Гнат Хоткевич, II, 1966, 10); Тоня нишпорить оком все далі по грядці, маленькі, смагляві, в якихось роздряпинках руки її так і шурхають між стеблами та суцвіттями (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 168);
// Швидко падати куди-небудь;
// Провалюватися в щось сипуче, рідке (перев. ногами, руками). Вийшов за школу — світа [світу] невидно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє. Шурхаю по коліна в наметах, спотикаюся, падаю, грузну по пояс (Степан Васильченко, II, 1959, 315); А з часом дорога зовсім пропала, бо вже ноженята шурхали, глибоко провалюючись у сніг (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 259).
3. Те саме, що штрикати 1. В коридорі проти грубки сидів колишній солдат з їжачком на сивій голові і шурхав кочергою в дрова (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 165).
Ілюстрації
|
|
|
