Відмінності між версіями «Шпортатися»
(Створена сторінка: '''Шпортатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''Копаться, рыться въ чемъ, возиться съ чѣмъ. [[Категорія:...) |
|||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шпортатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''Копаться, рыться въ чемъ, возиться съ чѣмъ. | '''Шпортатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''Копаться, рыться въ чемъ, возиться съ чѣмъ. | ||
[[Категорія:Шп]] | [[Категорія:Шп]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Копатися, ритися в чому-небудь пухкому, сипкому; длубатися. Одного разу, шпортаючись у саду, Демид побачив, що до його йшла мати, а з нею якась селянська жінка (Борис Грінченко, II, 1963, 62); Він вхопив патичок і почав шпортатися в дуплі, забитому сухим торішнім листям (Петро Колесник, Терен.., 1959, 133); | ||
| + | // Шукати, перебираючи, ворушачи що-небудь. Інспектор.. допив склянку й почав чогось шпортатись у свому портфелику, а далі скочив, наміряючись іти в клас(Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 101); Щось пригадав [Панас], швидко зіскакує з полу, біжить за стіл і починає шпортатись по книжках (Степан Васильченко, III, 1960, 248). | ||
| + | 2. перен. Займатися якою-небудь копіткою справою.Крістабель, зітхнувши, починає шпортатись по хаті, прибираючи (Леся Українка, III, 1952, 9); Часом, як Малашка шпортається по хаті, Христя візьметься шити або прясти (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 207); | ||
| + | // Робити що-небудь дуже повільно або невміло; возитися, порпатися. Коло машини метушились люди, шпортався заклопотаний слюсар (Іван Франко, II, 1950, 374); Знадвору хтось поволі шпортався біля замка (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 53); Марко чогось підозріло шпортався біля свого рюкзака (Микола Трублаїні, II, 1955, 28). | ||
| + | 3. Зачіпаючи за що-небудь ногами під час ходіння, втрачати рівновагу; спотикатися. Жменяк шпортався, заплітав ногами, падав на коліна, тут же підводився і йшов далі(Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 258); — Х-у-р-р-р! — І зграя сірих розбишак з цвірінчанням знялася в повітря. І одночасно, наче сполохана гороб'ячим ґвалтом, зірвалася з місця і Христя і, притьмом шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла геть (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 74). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 18:10, 10 листопада 2021
Шпортатися, -таюся, -єшся, гл. Копаться, рыться въ чемъ, возиться съ чѣмъ.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Копатися, ритися в чому-небудь пухкому, сипкому; длубатися. Одного разу, шпортаючись у саду, Демид побачив, що до його йшла мати, а з нею якась селянська жінка (Борис Грінченко, II, 1963, 62); Він вхопив патичок і почав шпортатися в дуплі, забитому сухим торішнім листям (Петро Колесник, Терен.., 1959, 133); // Шукати, перебираючи, ворушачи що-небудь. Інспектор.. допив склянку й почав чогось шпортатись у свому портфелику, а далі скочив, наміряючись іти в клас(Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 101); Щось пригадав [Панас], швидко зіскакує з полу, біжить за стіл і починає шпортатись по книжках (Степан Васильченко, III, 1960, 248). 2. перен. Займатися якою-небудь копіткою справою.Крістабель, зітхнувши, починає шпортатись по хаті, прибираючи (Леся Українка, III, 1952, 9); Часом, як Малашка шпортається по хаті, Христя візьметься шити або прясти (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 207); // Робити що-небудь дуже повільно або невміло; возитися, порпатися. Коло машини метушились люди, шпортався заклопотаний слюсар (Іван Франко, II, 1950, 374); Знадвору хтось поволі шпортався біля замка (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 53); Марко чогось підозріло шпортався біля свого рюкзака (Микола Трублаїні, II, 1955, 28). 3. Зачіпаючи за що-небудь ногами під час ходіння, втрачати рівновагу; спотикатися. Жменяк шпортався, заплітав ногами, падав на коліна, тут же підводився і йшов далі(Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 258); — Х-у-р-р-р! — І зграя сірих розбишак з цвірінчанням знялася в повітря. І одночасно, наче сполохана гороб'ячим ґвалтом, зірвалася з місця і Христя і, притьмом шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла геть (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 74).
