Відмінності між версіями «Шерестіти»
(Створена сторінка: '''Шерестіти, -щу, -стиш, '''''гл. ''= '''Шелестіти. '''''Як у стрісі воробейки шерестять; шерестіли,...) |
|||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Шерестіти, -щу, -стиш, '''''гл. ''= '''Шелестіти. '''''Як у стрісі воробейки шерестять; шерестіли, полетіли да й нема. ''Чуб. V. 557. | '''Шерестіти, -щу, -стиш, '''''гл. ''= '''Шелестіти. '''''Як у стрісі воробейки шерестять; шерестіли, полетіли да й нема. ''Чуб. V. 557. | ||
[[Категорія:Ше]] | [[Категорія:Ше]] | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Шелестіти.png|міні]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ШЕЛЕСТІТИ, ещу, естиш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав, Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); Хвилі тихо шелестіли, котячись на берег по дрібних камінцях (Нечуй-Левицький, V, 1966, 289); Тихо шелестіли бойові знамена (Яків Качура, Вибр., 1953, 78); | ||
| + | |||
| + | Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех. Цієї ночі Тимко спав погано. Кілька разів виходив з куреня, слухав, як шумлять сосни і шелестить по піску вартовий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 344); | ||
| + | Рівномірно і діловито шелестіли й інші верстати навколо, створюючи живий, шумливий гомін (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 35); Не шелестять по асфальту тролейбуси (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 16); | ||
| + | [[Файл:Шелестіти 1.jpg|міні|центр]] | ||
| + | чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух. Соловейків нема. Вітер віє, Шелестить верховіттям таємно (Леся Українка, I, 1951, 343); Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 292); Вітер шелестів соняшниками (Олесь Гончар, II, 1959, 90); | ||
| + | |||
| + | розм. Говорити щось пошепки. — Сідай, Іване. Сідайте, дочки, — ледве шелестіли старі Демидові вуста (Олександр Довженко, I, 1958, 313); Зала вся нервово зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла. Тепер усі згуртувалися, хто до кого тяжів, і, чекаючи, шелестіли густим несміливим шепотом (Григорій Епік, Тв., 1958, 228); | ||
| + | |||
| + | озм. Тихо лунати (про слова). — Не смійся з того, що я скажу.., — шелестять гарячі слова і приємно огортають теплом Тамару (Антон Хижняк, Тамара, 1957, 113); Біла шия в разках намиста, Наче шовк, шелестять слова. Де ти, зірко моя промениста, Українко моя степова? (Олесь Гончар, IV, 1960, 9). | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%82 | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 437. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/shelestity | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 15:45, 17 жовтня 2016
Шерестіти, -щу, -стиш, гл. = Шелестіти. Як у стрісі воробейки шерестять; шерестіли, полетіли да й нема. Чуб. V. 557.
Сучасні словники
ШЕЛЕСТІТИ, ещу, естиш, недок. Видавати, утворювати шарудіння, шелест, шерех. Тихенько нива шелестіла, Вітрець тепленький подихав, Сіножать квітами пахтіла І жайворонок десь співав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); Хвилі тихо шелестіли, котячись на берег по дрібних камінцях (Нечуй-Левицький, V, 1966, 289); Тихо шелестіли бойові знамена (Яків Качура, Вибр., 1953, 78);
Рухаючись, працюючи, видавати шарудіння, шерех. Цієї ночі Тимко спав погано. Кілька разів виходив з куреня, слухав, як шумлять сосни і шелестить по піску вартовий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 344); Рівномірно і діловито шелестіли й інші верстати навколо, створюючи живий, шумливий гомін (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 35); Не шелестять по асфальту тролейбуси (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 16);
чим. Викликати шелест, приводячи щось у рух. Соловейків нема. Вітер віє, Шелестить верховіттям таємно (Леся Українка, I, 1951, 343); Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 292); Вітер шелестів соняшниками (Олесь Гончар, II, 1959, 90);
розм. Говорити щось пошепки. — Сідай, Іване. Сідайте, дочки, — ледве шелестіли старі Демидові вуста (Олександр Довженко, I, 1958, 313); Зала вся нервово зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла. Тепер усі згуртувалися, хто до кого тяжів, і, чекаючи, шелестіли густим несміливим шепотом (Григорій Епік, Тв., 1958, 228);
озм. Тихо лунати (про слова). — Не смійся з того, що я скажу.., — шелестять гарячі слова і приємно огортають теплом Тамару (Антон Хижняк, Тамара, 1957, 113); Біла шия в разках намиста, Наче шовк, шелестять слова. Де ти, зірко моя промениста, Українко моя степова? (Олесь Гончар, IV, 1960, 9).
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%82
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 437.
