Відмінності між версіями «Чутися»
(Створена сторінка: '''Чутися, -чуюся, -єшся, '''''гл. ''1) Быть слышаннымъ, слышаться. ''Знали б люде, чулись би непор...) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показані 6 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чутися, -чуюся, -єшся, '''''гл. ''1) Быть слышаннымъ, слышаться. ''Знали б люде, чулись би непороки на їх, а то усі шанують. ''МВ. II. 111. ''Чулися молоді жарти. ''МВ. (О. 1862. I. 101). 2) Чувствовать себя. ''Ой коні, коні, ведмеді, чи чуєтеся на силу, чи довезете княгиню? ''Свад. п. ''А що, Устино, чи ти чуєшся, що ти вже вільна душа? ''МВ. (О. 1862. III. 72). ''Чуюся на душі й на тілі, що й я живу. ''МВ. (О. 1862. III. 76). | '''Чутися, -чуюся, -єшся, '''''гл. ''1) Быть слышаннымъ, слышаться. ''Знали б люде, чулись би непороки на їх, а то усі шанують. ''МВ. II. 111. ''Чулися молоді жарти. ''МВ. (О. 1862. I. 101). 2) Чувствовать себя. ''Ой коні, коні, ведмеді, чи чуєтеся на силу, чи довезете княгиню? ''Свад. п. ''А що, Устино, чи ти чуєшся, що ти вже вільна душа? ''МВ. (О. 1862. III. 72). ''Чуюся на душі й на тілі, що й я живу. ''МВ. (О. 1862. III. 76). | ||
[[Категорія:Чу]] | [[Категорія:Чу]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | '''ЧУТИСЯ''', чується, недок. | ||
+ | 1. Сприйматися на слух, бути чутним. Валка доходила до самого низу. Нестямний крик, реви все більше і більше чулися (Панас Мирний, I, 1954, 260); Те, що в дитячих літах чується.., потім якось забувається, наче туманом сповивається, того-то я багацько з Івасевих казок позабувавсь (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 445); Десь здалека ледве чувся гомін, собаче гавкання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 65); Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць, ревла худоба по дворах, і в морозному повітрі лунко чулися людські голоси (Андрій Головко, II, 1957, 182); — Бували і в інших землях, — чувся голос Тараса, — товариші, але таких, як у руській землі, не було таких товаришів! Ні! (Олександр Довженко, I, 1958, 259); | ||
+ | // Вчуватися, звучати ніби наяву. Чується мені пісня Байрона, що покинув свій рідний, але ворожий, розпусний край і пішов блукать по світі, шукать спочину для свого розбитого серця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); | ||
+ | // безос. Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 81); З туману виринали нові й нові хвилі, й чулося, що за ними йде ще неймовірна кількість інших (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Найгірше Олені приходилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: — Мамо, в мене горло болить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26). | ||
+ | 2. Те саме, що відчуватися. Відділились від колони, поїхали мовчки поруч. Пилюка чулася в нічному повітрі, скрипіла на зубах (Олесь Гончар, II, 1959, 118); Уже наближалось світання зі сходу, Вже чулося сонце за схилами гір (Леонід Первомайський, II, 1958, 166); Видимо, любили сього Андрія. Щось тепле чулося в усіх тих словах (Гнат Хоткевич, II, 1966, 196); Брати сідають прямо на тік, під їхніми руками чуються вибиті сліди ціпів і вогка прохолода (Михайло Стельмах, II, 1962, 146); Земля розмерзається, і талий винний дух полів, розбавлений солонуватою вільгістю недалекого моря, уже виразно чується в повітрі (Олесь Гончар, II, 1959, 39); | ||
+ | // Бути помітним, виявлятися, спостерігатися. Осміхалась [Маланці] доля. Не тільки власна, але й Гафійчина. В ногах чулась міць, в руках сила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); Коли гармонія замовкала, вечірню тишу сколихували пісні, що їх заводили дівчата; в тонкому голосі, що злітав найвище, чулася туга, яка краяла серце (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 3); В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка, III, 1952, 718). | ||
+ | 3. діал. Почувати себе як-небудь, якимсь. — А що, Устино, чи ти чуєшся, що вже ти вільна душа? (Марко Вовчок, I, 1955, 138); Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 326); Чому нараз я чуюся безсилий І падаю, мов той Ікар безкрилий? (Микола Вороний, Вибр., 1959, 96); Вона ще чулася кволою, але не могла перемогти невидимої сили, що поривала її в госпіталь (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 57); | ||
+ | // Вважати, уявляти себе кимось. Чувся [панотець] переможцем, бо переміг свого наймита хоч раз. Тепер мав його за що сварити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221). | ||
+ | |||
+ | '' | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 386.'' | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Slide1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Slide2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Slide3.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | http://sum.in.ua/s/chutysja | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 10:23, 27 листопада 2017
Чутися, -чуюся, -єшся, гл. 1) Быть слышаннымъ, слышаться. Знали б люде, чулись би непороки на їх, а то усі шанують. МВ. II. 111. Чулися молоді жарти. МВ. (О. 1862. I. 101). 2) Чувствовать себя. Ой коні, коні, ведмеді, чи чуєтеся на силу, чи довезете княгиню? Свад. п. А що, Устино, чи ти чуєшся, що ти вже вільна душа? МВ. (О. 1862. III. 72). Чуюся на душі й на тілі, що й я живу. МВ. (О. 1862. III. 76).
Зміст
Сучасні словники
ЧУТИСЯ, чується, недок. 1. Сприйматися на слух, бути чутним. Валка доходила до самого низу. Нестямний крик, реви все більше і більше чулися (Панас Мирний, I, 1954, 260); Те, що в дитячих літах чується.., потім якось забувається, наче туманом сповивається, того-то я багацько з Івасевих казок позабувавсь (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 445); Десь здалека ледве чувся гомін, собаче гавкання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 65); Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць, ревла худоба по дворах, і в морозному повітрі лунко чулися людські голоси (Андрій Головко, II, 1957, 182); — Бували і в інших землях, — чувся голос Тараса, — товариші, але таких, як у руській землі, не було таких товаришів! Ні! (Олександр Довженко, I, 1958, 259); // Вчуватися, звучати ніби наяву. Чується мені пісня Байрона, що покинув свій рідний, але ворожий, розпусний край і пішов блукать по світі, шукать спочину для свого розбитого серця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); // безос. Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 81); З туману виринали нові й нові хвилі, й чулося, що за ними йде ще неймовірна кількість інших (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Найгірше Олені приходилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: — Мамо, в мене горло болить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26). 2. Те саме, що відчуватися. Відділились від колони, поїхали мовчки поруч. Пилюка чулася в нічному повітрі, скрипіла на зубах (Олесь Гончар, II, 1959, 118); Уже наближалось світання зі сходу, Вже чулося сонце за схилами гір (Леонід Первомайський, II, 1958, 166); Видимо, любили сього Андрія. Щось тепле чулося в усіх тих словах (Гнат Хоткевич, II, 1966, 196); Брати сідають прямо на тік, під їхніми руками чуються вибиті сліди ціпів і вогка прохолода (Михайло Стельмах, II, 1962, 146); Земля розмерзається, і талий винний дух полів, розбавлений солонуватою вільгістю недалекого моря, уже виразно чується в повітрі (Олесь Гончар, II, 1959, 39); // Бути помітним, виявлятися, спостерігатися. Осміхалась [Маланці] доля. Не тільки власна, але й Гафійчина. В ногах чулась міць, в руках сила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); Коли гармонія замовкала, вечірню тишу сколихували пісні, що їх заводили дівчата; в тонкому голосі, що злітав найвище, чулася туга, яка краяла серце (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 3); В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка, III, 1952, 718). 3. діал. Почувати себе як-небудь, якимсь. — А що, Устино, чи ти чуєшся, що вже ти вільна душа? (Марко Вовчок, I, 1955, 138); Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 326); Чому нараз я чуюся безсилий І падаю, мов той Ікар безкрилий? (Микола Вороний, Вибр., 1959, 96); Вона ще чулася кволою, але не могла перемогти невидимої сили, що поривала її в госпіталь (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 57); // Вважати, уявляти себе кимось. Чувся [панотець] переможцем, бо переміг свого наймита хоч раз. Тепер мав його за що сварити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 386.