Відмінності між версіями «Чортя»

Поточна версія на 21:15, 17 листопада 2019

Чортя, -тяти, с. = Чортеня. ЗОЮР. І. 75. Вибігло чортя і озирається. Кв.

Сучасні словники

ЧОРТЕНЯ́, яти, сер. Зменш. до чорт 1—4. Побіля старшини товпились чорти і чортенята; деякі з чортенят чіплялись за павутину, а інші визирали з тріщин (Олекса Стороженко, I, 1957, 355); Даровитий художник-самоучка якраз у цей час викінчував центральний кадр [страшного суду]: хапкі до згуби, тоненькі чортенята вилами підпихали.. двоєженців у киплячі казани (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 8); — Вона, чортеня, вродлива. Страшнувато до неї й підступати близько (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 600); Хлопці бігцем рушили до вільшини. — Та не біжіть, чортенята! Ідете, то ідіть уже по-людському (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 20).

ЧОРТ, а, чол.

1. За забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана. — Дивись, Тимошко, що воно? — крикнув водовоз на свого товариша. .. — То, брат, чорти! — рішив Тимошка і перехрестився (Панас Мирний, I, 1954, 251); Їй здається, що вона з Миколою вже на тім світі.. Рогаті й хвостаті чорти висіли скрізь по камінні, неначе кажанки, і поливали Бжозовського зверху гарячою смолою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 246); * У порівняннях. Побіг [Карпо] за Іваном собі на берег, стрибнув на пісок, перекинувся раз, удруге, втретє, вимазався, як чорт (Панас Мирний, I, 1954, 249); Уже чимало козаків видерлося на вал, як несподівано відчинилися ворота і з них, мов чорти з пекла, повалили натовпом яничари (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 351). ♦ До чорта в зуби; Чортові в зуби див. зуб; Знатися з чортами див. знатися; [І] сам чорт не розбере див. розбирати; Лізти (наскакувати, наскочити і т. ін.) чортові на роги — наражатися на велику, смертельну небезпеку; ризикувати. — Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, — нарікали товариші. — Завжди сам лізеш чортові на роги! (Олесь Гончар, III, 1959, 106); — Бігти в ліс — значить наскочити самому чортові на роги! Будемо тут! — вирішив командир (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 215); Неначе (ніби і т. ін.) чорт сім кіп гороху змолотив [на виду, на обличчі і т. ін.] в кого — хтось має дуже погане, страшне обличчя. Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 266); Ні богові свічка, ні чортові коцюба (кочерги) див. бог; Ні в бога, ні в чорта не вірити — ні в що не вірити; [Ніякий, сам] чорт не пізнає — те саме, що [І] сам чорт не розбере (див. розбирати). Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (Номис, 1864, № 9000); Піти до чорта (чортові) в зуби — потрапити в глухе, небезпечне місце; Сам чорт голову зверне див. звертати; Сивина в бороду, а чорт у ребро див. борода; Скрутити роги самому чортові див. скручувати; У тихому болоті чорти водяться (плодяться) див. тихий; У чорта в зубах див. зуб; Чорта спекти — нічого не одержати, не добитися. Максим дивувався. «Узяв би ти в нашій стороні! — думав він. — Мабуть би, чорта спік…» (Панас Мирний, I, 1949, 227); Чорт злиже див. злизувати; Чорти скребуть див. скребти; Чорт йому (їй і т. ін.) радий (рад) див. радий; Чорт лизне див. лизнути; Чорт ногу вломить (зломить, звихне) див. нога; Чорт спокушає (спокусив) див. спокушати; Чорт ухопив (ухопить і т. д.) див. ухопити; Ще [й] чорти навкулачки не билися (не б'ються) див. битися; Як чорт від ладану тікати (втекти) див. ладан; Як чорт ладану боятися див. ладан.

2. розм. Уживається як лайка. — Який там чорт собак дратує? — гукає, чутно по голосу, Карпо, дядьків середній син (Панас Мирний, I, 1954, 90); — Стій, чорт! — впівголоса лаяв Тимко коня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39); Зосина мати спересердя відмовилася від доньки, не дала їй навіть пір'їнки, а Юрія кляла і святими, і всіма чортами, що він своїми безсоромними циганськими очима причарував її доньку (Михайло Стельмах, I, 1962, 649); // Уживається для вираження великого роздратування, досади. Він почав нишпорити. Чорт! десь заподілися [книжки], ну, та дарма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 410). ♦ Давати (дати) чортів: а) сильно бити кого-небудь. — Ого, наш Марко — справжній орел. Коли різна наволоч ішла — партизанським загоном командував. Таких чортів давав кайзерам та Директорії, що аж пил курів (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 130); б) суворо засуджуючи чиюсь поведінку, лаяти кого-небудь; До лисого чорта див. лисий; До чорта — дуже багато, безліч. [Печариця:] На чорта йому чуже, коли й свого до чорта?.. (Панас Мирний, V, 1955, 155); Грошей у його було до чорта: повнісінький черес, туго набитий дукатами (Олекса Стороженко, I, 1957, 99); Забирайся (забирайтеся, ступай, ступайте і т. ін.) під три чорти — те саме, що Іди (ідіть) [собі] до чорта (під три чорти і т. ін.) (див. іти). Вона хотіла сказати: забирайтеся з ним під три чорти, — але вчасно стрималася (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 88); Згадати чорта — вилаятися, промовляючи це слово; Іди (ідіть) [собі] до чорта (під три чорти і т. ін.) див. іти; Іти (піти, летіти, полетіти і т. ін.) до чорта (к чорту) — зазнавати цілковитого краху, провалу, розпаду, гинути, пропадати. Коли жінки де замішались І їм ворочати дадуть; ..Прощайсь навік тогді з порядком, Пішло все к чорту неоглядном, Жінки поставлять на своє (Іван Котляревський, I, 1952, 191); Куди чорти [не] носили! — в багатьох місцях довелося побувати, перебувати. — І де ми не були з тобою, Дувиде?! Куди нас чорти не носили! (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 11); Куди (звідки) чорт (чорти) несе (несуть)? див. нести; К чорту; К чортам — уживається як вираження протесту проти кого-, чого-небудь, цілковитого заперечення чогось; не треба, досить. Життя без неї далеко страшніше. Хіба мені жалко такого життя! — К чорту!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263); [Терень:] Ні, я скажу. По-чесному, по-шахтарському, скажу, а не сподобається — скажеш: к чорту (Іван Микитенко, I, 1957, 127); Надавати чортів див. надавати 1; Надав [же] [мені] чорт — уживається для вираження досади, невдоволення яким-небудь вчинком; нащо було робити. [Михайло:] Жінко! Знайди угля або крейди. [Тетяна:] От чорт надав забаву [стріляти]! Вікна повибиваєте (Іван Котляревський, II, 1953, 61); На чорта; На який (кий) чорт — зовсім не потрібно (не потрібний). — На чорта та худоба, як жить неподоба (Номис, 1864, № 1439); — Скидай своє пальто, я повішу. — На чорта його вішати? — скинувши і жужма [жужмом] кидаючи на стулець [стілець], одказав Власов (Панас Мирний, IV, 1955, 126); — Помилка вийшла в губернії. — Не те, кажуть, прізвище прописане в повістці. То ж то я біжу та все думаю: ну на чорта я здався дурному тому губернаторові? (Олександр Довженко, I, 1958, 83); На [якого] чорта лисого див. лисий; Не узяв його (її, їх) чорт див. узяти; Ні к чорту не годиться що — зовсім непридатне, недоброякісне що-небудь; Ні чорта — нічого, зовсім нічого, нічогісінько. — Бурячок, дай газу, — сказав Пасєков.. — Бачите, яка курява, — озвався Бурячок, — ні чорта не видно. Вскочимо в халепу, якщо будемо поспішати (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 154); — Погане ти, дружище, розповідаєш! — Та тут як викласти тобі усе життя наше, ні чорта воно не варте, братухо! — Він чвиркнув крізь зуби і трохи помовчав (Андрій Головко, II, 1957, 12); Один чорт — одне й те саме; все одно; Посилати к чорту (к чортам [собачим, свинячим і т. ін.], до всіх чортів) кого — лаяти кого-небудь, згадуючи це слово. Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Садити чортами див. садити; Сто чортів — уживається як вияв гніву, обурення. — Сто чортів! се насильство! — бунтує моя істота (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417); У чорта — те саме, що У (в) біса (див. біс 1). — Тепер ми рівні, — загули багачі. — Революція всіх порівняла. — Які ми у чорта рівні, — кричав він їм у відповідь. — Ти столипінець, а я пролетарій! В тебе земля, а в мене що? (Олесь Гончар, II, 1959, 248); Хай (бодай і т. ін.) тебе (його, вас і т. ін.) чорт (чорти) візьме (візьмуть) — те саме, що Щоб тебе (його, вас і т. ін.) чорт побрав (див. побрити); Чорта — уживається для заперечення чого-небудь; ні за що, навряд. Ти ж знав: Що хто програв, Той чорта (Не тепер на споминки!) здрімає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 52); Чорта з два див. два; Чорта лисого див. лисий; Чорта пухлого (смаленого і т. ін.) — те саме, що Чорта лисого (див. лисий). Колись він заскочив і до Андрія.. Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!.. Сови та ворони там житимуть, поки не завалиться ік лихій матері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28); Чорт (чорти) [його] батька знає (зна), що (куди, як, які і т. ін.) — те саме, що Чорт [його, тебе, їх і т. ін. знає (зна), що (куди, як, які і т. ін.) (див. знати). [Храпко:] Торік був [у сина], — листя збирає, метеликів лове, — чорт батька зна що! — мов та дитина мала грається (Панас Мирний, V, 1955, 122); — Сечорти його батька зна! — гукнула Мар'я, прибираючи волосся з-перед очей. — Се каторжна робота! (Панас Мирний, III, 1954, 148); Тут парубки як утяли! Роззявили роти — гукають.. — Чорт батька знає, як співають! — Став він хазяїну казать, — Аж вуха, далебі, болять! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 28); Зрозуміло було одне: заарештували, щоб не дати йому виступити на засіданні.. Ні, це вже чорти батька зна що! (Андрій Головко, II, 1957, 510); Чорт би його (її і т. ін.) взяв див. узяти; Чорт би (чорти б) тебе (його, вас і т. ін.) побрав (побрали); Щоб тебе (його, вас і т. ін.) чорт побрав див. побрати; Чорт (його, тебе, їх і т. ін.) знає (зна), що (куди, як, які і т. ін.) див. знати; Чорт з ним (з ними, з тобою і т. ін.); Хай (нехай) йому (їм і т. ін.) чорт — уживається для передачі зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь, втрати будь-якого інтересу до когось, чогось, крайнього невдоволення кимсь, чимсь. — Ну, а тепер другий. Як звать? Каленик? А, чорт з тобою, нехай Каленик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 200); — Хай їм [бикам] ... хай їм чорт, — каже. — Щоб не клопотаться — продав... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 23); Болем і тривогою налиті очі [Фесюка] не могли дивитися на постаті, які метушились біля нього. — Ну хай іде, чорт із ним! — не витримав Січкар. — Чого ви панькаєтесь із ним, наче з чимсь путящим? (Михайло Стельмах, II, 1962, 112); Чорти (чорт) [не] узяли (узяв) кого — уживається як лайливий вислів. — Як ваш Плачинда поживає? — Чорти його не взяли, — нахмурився Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 455); Чорти (чорт) несуть (несе, принесуть, принесе і т. ін.) кого — те саме, що Чорт носить (див. носити). — Не бійся, ми заберемо свій товар удосвіта, — пояснила Соломія, — а може, ще й сьогодні вночі. Не лежати ж йому тут у хаті? Ще когось чорти принесуть (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 126); [Орест:] Чорт приніс язикатого Острожина, — ідіот! (Леся Українка, II, 1951, 15); Чорти носять кого — те саме, що Чорт носить (див. носити); Чорти притаскали див. притаскувати; Чорт [тебе, його, вас і т. ін.] бери (візьми) — те саме, що Чорт [його, її і т. ін.] забирай (забери) (див. забирати). Справді, як подумати, чорт візьми, то це таки щастя — любити людей!.. Звичайно, путящих. Звичайно, справжніх. Таких, як... оці. Сагайда захоплено дивився на своїх однополчан (Олесь Гончар, III, 1959, 328); Чорт [його, її і т. ін.] забирай (забери) див. забирати; Чорт лисий див. лисий; Чорт наніс (нанесе) див. наносити; Чорт носить див. носити; Чортові лисому розкажи див. лисий; Чорт підтаскав кого, що; Чорти підтаскали кого, що — про несподівану, небажану, невчасну появу кого-, чого-небудь; Чорт побери! див. побрати; Чорт позносив див. позносити; Чорт приніс див. приносити; Що за чорт? — уживається для вираження здивування. — Що за чорт? — здивувався один з розвідників. — Стріляють не по нас, а понад нами! (Олесь Гончар, III, 1959, 106); Якого чорта — уживається для вираження незадоволення чим-небудь. — Якого це чорта ви напали на мене з курми! Я не господар! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 78); — Пан, ти німак? А якого ти чорта до нас прийшов? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 516).

3. перен., розм. Хто-небудь умілий, жвавий, меткий, хитрий, сміливий і т. ін. ♦ З чорта; Не з чорта — надзвичайно, винятково. Що за розумний з чорта отсей Денис! Зараз і догадався (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 400); Прикидається, мов бідний, щоб більшу ціну узяти. Не з чорта ж хитрий! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 403); [Сам] чорт йому (мені, нам і т. ін.) не брат — про того, хто тримає себе відважно, впевнено, хоробро, хвацько. Солдат! Солдат! Сам чорт йому не брат! (Леонід Первомайський, I, 1958, 360); — Щоб жити, треба вміти вибирати. А щоб вибирати, треба мати відвагу і не бути ганчіркою. Бачиш: Петро вибрав собі наречену, і тепер сам чорт йому не брат! (Павло Загребельний, Спека, 1961, 103); Чорт на все — великий умілець; мастак, людина, що все може; Як чорт: а) дуже, в значній мірі. І злий був [отаман], як чорт (Гнат Хоткевич, II, 1966, 229); б) дуже багато, на всю силу, із запалом.

4. у знач. присл. чортом: а) по-молодецькому, браво. Кубанка завжди сиділа на ньому чортом. Він її носив і в холод, приморожуючи вуха, і в спеку, обливаючись потом (Олесь Гончар, III, 1959, 75); б) дуже спритно; вправно. Коли ж гармоніст зненацька ударив «козачка», з натовпу на середину кола, де не взявшись, вихром вилетів пружинистий, дивовижно легкий юнак з добровольців і, притримуючи рукою картуза на голові, чортом пішов по колу (Олесь Гончар, II, 1959, 309). ♦ Дихати чортом див. дихати; Чортом дивитися (позирати і т. ін.) на кого — що — сердито, гнівно, вороже дивитися, позирати і т. ін. на когось, щось. — Лошаков той великий пан — багато зможе і давно чортом на мене дивиться (Панас Мирний, III, 1954, 286); Матрос Шурка Понеділок намагався дивитись чортом, блискаючи очима, люто наморщуючи лоб (Юрій Смолич, V, 1959, 98).

5. перев. із сл. морський, розм. Велика морська риба надряду костистих. Ми часто випливали удвох на рибу... Ми ловили неводом, вудкою, на крючки. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу, що блищала на сонці, як гострі наточені коси (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 471); Серед риб в завзяті «рибалки». До них належить і «морський чорт», названий так за величезний, потворний рот (Вечірній Київ, 2.IX 1968, 4).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник

Зовнішні посилання