Відмінності між версіями «Чіпляти»

Поточна версія на 10:38, 20 квітня 2023

ЧІПЛЯТИ

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980

1.1 Прикріплювати що-небудь до чогось, використовуючи гак, виступ, сучок і т. ін.
1.2 Хапати щось чим-небудь гострим, загнутим і т. ін.
2.1 Те саме, що вішати.
2.2 Приладнувати, закріплювати щось на кому-, чому-небудь; одягати.
2.3 Пришпилювати що-небудь до одягу, головного убору, волосся і т. ін.
3.Торкатися кого-, чого-небудь під час руху.
4. перен., діал. Чіпати (у 3 знач.).

Приклад вживання

1.1 Міцно чіпляю до сучка ремінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 268);
Культиватор КПС-5,4 чіпляють до скоби трактора не в одній, а двох точках з відстанню між ними в 200 міліметрів (Колгоспник України, 4, 1959, 12);
1.2 Бере [Гільзе] помаленьку нитку з основи і прикладає до вічка в переборі, а син з другого боку чіпляє за нитку дротяним гачкомі протягає її крізь вічко (Леся Українка, IV, 1954, 247).
2.1 Оглядаючи нас, він скидав свій старенький, вицвілий під сонцем кашкет, чіпляє його на дерев'яний кілочок (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 116);
Всі дівчата — одна перед одною — почали чіпляти на пагінці хто букетик фіалок, хто дзвоники сону, хто барвистої заполочі чи й паперову квітку (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 26);
Гнат чіпляє на руку нагая (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 65); Готова афіша. А де ж її чіпляти? (Остап Вишня, I, 1956, 238);
Ідуть бійці. Їх силуети малює синь на тлі вогнів; чіпляє сонце на багнети квітки прощальних променів (Володимир Сосюра, II, 1958, 260);
2.2 Невкипілий обіч, хмурий, чіпляв собі за спину торбу (Андрій Головко, II, 1957, 221);
Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 10);
В одній хаті метушилася дівчина, надіваючи нову спідницю, чіпляючи добре намисто (Гнат Хоткевич, I, 1966, 105);
Молоде лице його почервоніло, очі поту скніли, він часто скидав своє пенсне, протирав і знову чіпляв на ніс (Панас Мирний, III, 1954, 270);
2.3 У бояри просять Чуба — З ним гуляє Дружка люба, На весіллі привітають, Гарну квітку їй чіпляють (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 222);
Ловкенька квіточка з тоненької шкіри. Такі прикраси жінки чіпляють до платтів і до капелюшків (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 61);
— Свириде Яковлевичу, невже і вас лають? — здивувалась білявенька веселогуба Уляна, — ніколи б не подумала. — Ще й як перепадає, хоч в таких випадках і орден чіпляю на гімнастьорку.., — сам насміхається зі своєї кмітливості (Михайло Стельмах, II, 1962, 100).
3. Зриває [Любов] з себе вуаль. Пробігає біля Ореста, умисне чіпляє його вуалем [вуаллю]. Орест хоче затримати її, вона зручно ухиляється (Леся Українка, II, 1951, 62);
Йдуть сиві українські воли, чіпляючи крутими рогами один одного (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 72).
4. Не хочу його чіпляти, буду сам по собі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 401).

Синоніми

1.(до чого) зачіпляти
2. причіпляти
3. (на що) вішати
4. (фартух) припинати
5. (квітку) пришпилювати
6. чіпати

Ілюстрації