Відмінності між версіями «Чіпкий»
(Створена сторінка: '''Чіпкий, -а, -е. '''Прилипчивый. ''Віспа чіпка хороба. ''Міус. окр. Категорія:Чі) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чіпкий, -а, -е. '''Прилипчивый. ''Віспа чіпка хороба. ''Міус. окр. | '''Чіпкий, -а, -е. '''Прилипчивый. ''Віспа чіпка хороба. ''Міус. окр. | ||
[[Категорія:Чі]] | [[Категорія:Чі]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/chipkyj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | 1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазури і т. ін.). І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 75); Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 55); Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева — всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (Олесь Донченко, IV, 1957, 102); | ||
| + | // перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий. Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 141); | ||
| + | // Здатний учепитися, ухопитися (про людину). Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп'ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (Степан Васильченко, I, 1959, 303); | ||
| + | // Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини). Росте на них [могилах] подорожник, біленькі «невісточки», чіпкий спориш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 441); На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 100). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам'ятовує, аналізує (про погляд, пам'ять, розум і т. ін.). У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 65); Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (Не ілюстрація.., 1967, 175); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Олесь Гончар, IV, 1960, 474). | ||
| + | |||
| + | 3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети. Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий ґвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 211); | ||
| + | // Який свідчить про таку упертість, наполегливість. Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (Вітчизна, 9, 1964, 210); | ||
| + | // до чого. Те саме, що охочий 2. Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (Михайло Стельмах, I, 1962, 326); Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 22). | ||
| + | |||
| + | 4. перен., розм. Те саме, що заразливий. Віспа — чіпка хвороба (Словник Грінченка); Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 150). | ||
| + | |||
| + | * '''відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина | ||
| + | * називний чіпки́й чіпка́ чіпке́ чіпкі́ | ||
| + | * родовий чіпко́го чіпко́ї чіпко́го чіпки́х | ||
| + | *давальний чіпко́му чіпкі́й чіпко́му чіпки́м | ||
| + | * знахідний чіпки́й, чіпко́го чіпку́ чіпке́ чіпки́х, чіпкі́ | ||
| + | * орудний чіпки́м чіпко́ю чіпки́м чіпки́ми | ||
| + | * місцевий чіпко́му, чіпкі́м чіпкі́й чіпко́му, чіпкі́м чіпки́х | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_5504599-stock-photo-man-hand-grab-grip-strong.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hvat1.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%87%D1%96%D0%BF%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Чіпкий] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. Стор. 341. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 13:24, 10 грудня 2022
Чіпкий, -а, -е. Прилипчивый. Віспа чіпка хороба. Міус. окр.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазури і т. ін.). І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 75); Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 55); Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева — всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (Олесь Донченко, IV, 1957, 102); // перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий. Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 141); // Здатний учепитися, ухопитися (про людину). Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп'ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (Степан Васильченко, I, 1959, 303); // Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини). Росте на них [могилах] подорожник, біленькі «невісточки», чіпкий спориш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 441); На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 100).
2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам'ятовує, аналізує (про погляд, пам'ять, розум і т. ін.). У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 65); Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (Не ілюстрація.., 1967, 175); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Олесь Гончар, IV, 1960, 474).
3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети. Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий ґвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 211); // Який свідчить про таку упертість, наполегливість. Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (Вітчизна, 9, 1964, 210); // до чого. Те саме, що охочий 2. Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (Михайло Стельмах, I, 1962, 326); Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 22).
4. перен., розм. Те саме, що заразливий. Віспа — чіпка хвороба (Словник Грінченка); Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 150).
- відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина
- називний чіпки́й чіпка́ чіпке́ чіпкі́
- родовий чіпко́го чіпко́ї чіпко́го чіпки́х
- давальний чіпко́му чіпкі́й чіпко́му чіпки́м
- знахідний чіпки́й, чіпко́го чіпку́ чіпке́ чіпки́х, чіпкі́
- орудний чіпки́м чіпко́ю чіпки́м чіпки́ми
- місцевий чіпко́му, чіпкі́м чіпкі́й чіпко́му, чіпкі́м чіпки́х
Ілюстрації
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. Стор. 341.
