Відмінності між версіями «Чвалати»
(Створена сторінка: '''Чвала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''Тащиться, плестись. ''А вже мені, старенькому, без коня пропад...) |
|||
(не показані 7 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чвала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''Тащиться, плестись. ''А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. ''Мет. 444. ''І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. ''Котл. Ен. III. 60. ''Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. ''Посл. | '''Чвала́ти, -ла́ю, -єш, '''''гл. ''Тащиться, плестись. ''А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. ''Мет. 444. ''І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. ''Котл. Ен. III. 60. ''Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. ''Посл. | ||
[[Категорія:Чв]] | [[Категорія:Чв]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ЧВАЛАТИ 1, аю, аєш, недок., розм. Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами, жують безустанно жвачку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Максим Антонович, заклавши за спину руки, неквапливо, по-господарському оглядаючи посіви, поважно чвалав до села (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 228); Чорні, мов земля, пастухи, а скоріше погоничі, чвалають за товаром, мало не падають з ніг від утоми (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19); «Що з ним тепер?» — думало дівчатко. І ледве-ледве чвалало по грязюці (Андрій Головко, I, 1957, 87). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 286. | ||
+ | |||
+ | ЧВАЛАТИ 2, аю, аєш і ЧВАЛУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Рухатися навскач, чвалом. Підняв [велетень] хлопця на руки й почав чвалати через ліс, впоперек гір, лиш, вихор свистав за ним (Три золоті слова, 1968, 53); Аж ось над'їхала блискуча панська четверня: коні чвалали, дзвоники теленькали, фірман лускав з батога... (Іван Франко, III, 1950, 213); Оглянемось — аж їздець чвалує, а за ним ціла зграя (Марко Вовчок, VI, 1956, 311). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 286. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:19-0.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pensiya1.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|wy9C6OWLPzc}} | ||
+ | {{#ev:youtube|MLeTVqlzuOM}} | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | [[Чвалати|https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%87%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8]] | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | [[Академічний тлумачний словник (1970—1980)|http://sum.in.ua]] | ||
+ | |||
+ | [[Словник Бориса Грінченка|http://hrinchenko.com/]] | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 11:19, 28 листопада 2018
Чвала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЧВАЛАТИ 1, аю, аєш, недок., розм. Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами, жують безустанно жвачку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Максим Антонович, заклавши за спину руки, неквапливо, по-господарському оглядаючи посіви, поважно чвалав до села (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 228); Чорні, мов земля, пастухи, а скоріше погоничі, чвалають за товаром, мало не падають з ніг від утоми (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19); «Що з ним тепер?» — думало дівчатко. І ледве-ледве чвалало по грязюці (Андрій Головко, I, 1957, 87).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 286.
ЧВАЛАТИ 2, аю, аєш і ЧВАЛУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Рухатися навскач, чвалом. Підняв [велетень] хлопця на руки й почав чвалати через ліс, впоперек гір, лиш, вихор свистав за ним (Три золоті слова, 1968, 53); Аж ось над'їхала блискуча панська четверня: коні чвалали, дзвоники теленькали, фірман лускав з батога... (Іван Франко, III, 1950, 213); Оглянемось — аж їздець чвалує, а за ним ціла зграя (Марко Вовчок, VI, 1956, 311).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 286.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%87%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8