Відмінності між версіями «Чалапати»
(Створена сторінка: '''Чалапати, -паю, -єш, '''''гл. ''1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79. [[Категорія:...) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чалапати, -паю, -єш, '''''гл. ''1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79. | '''Чалапати, -паю, -єш, '''''гл. ''1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79. | ||
[[Категорія:Ча]] | [[Категорія:Ча]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЧАЛА́ПАТИ і ЧАЛА́ПКАТИ, аю, аєш, недок., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Видавати шум, глухі звуки з хлюпанням, ступаючи по болоті, багнистих місцях, воді, талому спігу і т. ін. Шур-шур... шур-шур... — мірно чалапали ноги. Щось наче велике жувало попід водою, жувало й ковтало згуки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Ось тут за брамою почулися йому численні кроки вояків, що, бачилось, голосно чалапкали в теплій іще крові, розлитій річками по бруку (Іван Франко, VI, 1951, 347); Видра чалапкає по воді так грубо, голосно (Іван Франко, III, 1950, 333); | ||
| + | // Плюскати, хлюпати, рухаючись у воді. Чалапають плиці [лопаті] коліс, важко дихає машина, гомонить на палубі юрба хлоп'яків (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 86). | ||
| + | |||
| + | 2. Брести болотом, через твань, талий сніг, по воді і т. ін. Чалапкаючи в глибокім, м'якім снігу, він утомився, був увесь мокрий від поту (Іван Франко, VII, 1951, 406); Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Зодягається Йонька у сірячину, бере в сінях сокиру, чалапає по багнюці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431); Тепер, чалапаючи по болотах з Козаком Мамаєм, радів [Іваненко] і пташкам, і квітам, і свіжому вітрові (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 491); Тільки вночі була відлига, сніг танув немов напровесні. Ще й зранку доводилося не йти, а чалапати по сніговій каші (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63); Темна ніч, хоч око виколи. Добрі коні, чалапкаючи густим болотом, знають прекрасно дорогу (Мирослав Ірчан, II, 1958, 428). | ||
| + | |||
| + | 3. Повільно ступати, човгаючи ногами по землі. Він чалапав по хаті, позіхав, нудився або сідав на канапку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 330); Зітхнувши, він підводиться з постелі і тихо чалапає в сіни, а звідти — в комірчину... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 197); «Щось з Олею», — вирішив він, чалапкаючи по сходах слідом за Дорошенком (Павло Загребельний, Спека, 1961, 98); Взяв ведмідь відро із хати Та й чалапає в струмок (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 49); * Образно. Чалапала по землі босими ногами ніч. Погасила всі звуки, залишила в хаті тишу і сум (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 258); | ||
| + | // Долати велику відстань, рухаючись із зусиллям або повільно. По двох роках сільської школи опинився [я] в місті. Малими ноженятами кожного дня чалапав з села п'ять кілометрів (і п'ять назад), щоб «учитися» (Мирослав Ірчан, I, 1958, 313); Коняка невтомно чалапала по всій Євпаторії, інколи викочувала воза навіть далеченько за її околиці (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 22). | ||
| + | |||
| + | ЧАЛАПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чала́пати і звуки, утворювані цією дією. Його очі були звернені в той бік, звідки долинало чалапання кінських копит по воді (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 187); Захляпали чоботи, один за одним бійці зникали в темряві, ..чалапання чобіт по калюжах чулося все тихіше й тихіше (Псрв., Дикий мед, 1963, 382); Поволі по церкві, то тут, то там, займались вогники.., од входу чулося чалапання ніг (Коцюб., І, 1955, 326). | ||
| + | |||
| + | СИНОНІМИ | ||
| + | |||
| + | брести | ||
| + | 1) (повільно / важко йти), плестися, плентати(ся), пхатися, телепати(ся), теліпатися, тьопати(ся), тюпати, чапати, волочитися, повзти, лізти; плентатися (далеко); тягтися, тягнутися (про групу людей, що йдуть низкою, колоною тощо), сунути(ся), посувати(ся) (поволі йти); чвалати, чалапати, чалапкати, човгати, талапати (іти повільно, важко ступаючи, утворюючи шум); шкандибати (з пошкодженою кінцівкою); кульгати (припадаючи на ногу); плутатися (нетвердою ходою); перевалюватися (коливаючись); крастися (крадучись); штовхатися (штовхаючись); вештатися (безцільно); гуляти (ходити для задоволення); блукати (не знаючи напряму); проводжати (вести демонстркючи пошану); спотикатися (ідучи, втрачати рівновагу); тупцювати (переступати з ноги на ногу, стоячи на місці) | ||
| + | 2) (іти по воді й узагалі по чомусь рідкому, вологому, грузькому), брьохати(ся) (поволі брести); чвалати, чалапати, чалапкати | ||
| + | |||
| + | зачалапати | ||
| + | і зачала́пкати, -аю, -аєш, док., розм. | ||
| + | Почати чалапати, чалапкати; піти з шумом водою, болотом і т. ін. або піти повільно, важко переставляючи ноги. || Почутися за такої ходи (про кроки). | ||
| + | |||
| + | чалапання | ||
| + | -я, с., розм. | ||
| + | Дія за знач. чалапати і звуки, утворювані цією дією. | ||
| + | |||
| + | блукати | ||
| + | 1) (рухатися без певної мети чи напрямку), тинятися, вештатися, сновиґати, плентати(ся), шастати, швендяти(ся) | ||
| + | 2) (ходити / їздити по світу, часто змінюючи місце перебування), мандрувати, кочувати, волочитися, волоктися, віятися, никати, тинятися, швендяти(ся), шлятися, плентати(ся), плутатися, триндатися; бродяжити, тягатися, бурлакувати, маятися, толочитися | ||
| + | 3) (рухатися навмання, не знаючи дороги), блудити, плутати(ся); кружляти (ходити манівцями, збившись зі шляху) | ||
| + | |||
| + | тинятися | ||
| + | -я́юся, -я́єшся, недок., розм. | ||
| + | 1) Ходити сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де-небудь. || Довгий час ходити, бродити, перебувати де-небудь. || Ходити, їздити куди-небудь без особливого бажання або результату. || Блукати без догляду (про тварин). | ||
| + | 2) Переходити, переїздити з одного місця в інше; провадити мандрівний спосіб життя. || Вештатися, блукати по світу, не маючи власної хати й засобів до існування. | ||
| + | 3) Ідучи, хитатися, похитуватися (від утоми, хвороби тощо). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чоловік_чалапає.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чалапає.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бабуля.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
| + | http://sum.in.ua/s/chalapaty | ||
| + | |||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка | ||
Поточна версія на 13:13, 17 листопада 2019
Чалапати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЧАЛА́ПАТИ і ЧАЛА́ПКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Видавати шум, глухі звуки з хлюпанням, ступаючи по болоті, багнистих місцях, воді, талому спігу і т. ін. Шур-шур... шур-шур... — мірно чалапали ноги. Щось наче велике жувало попід водою, жувало й ковтало згуки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Ось тут за брамою почулися йому численні кроки вояків, що, бачилось, голосно чалапкали в теплій іще крові, розлитій річками по бруку (Іван Франко, VI, 1951, 347); Видра чалапкає по воді так грубо, голосно (Іван Франко, III, 1950, 333); // Плюскати, хлюпати, рухаючись у воді. Чалапають плиці [лопаті] коліс, важко дихає машина, гомонить на палубі юрба хлоп'яків (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 86).
2. Брести болотом, через твань, талий сніг, по воді і т. ін. Чалапкаючи в глибокім, м'якім снігу, він утомився, був увесь мокрий від поту (Іван Франко, VII, 1951, 406); Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Зодягається Йонька у сірячину, бере в сінях сокиру, чалапає по багнюці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431); Тепер, чалапаючи по болотах з Козаком Мамаєм, радів [Іваненко] і пташкам, і квітам, і свіжому вітрові (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 491); Тільки вночі була відлига, сніг танув немов напровесні. Ще й зранку доводилося не йти, а чалапати по сніговій каші (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 63); Темна ніч, хоч око виколи. Добрі коні, чалапкаючи густим болотом, знають прекрасно дорогу (Мирослав Ірчан, II, 1958, 428).
3. Повільно ступати, човгаючи ногами по землі. Він чалапав по хаті, позіхав, нудився або сідав на канапку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 330); Зітхнувши, він підводиться з постелі і тихо чалапає в сіни, а звідти — в комірчину... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 197); «Щось з Олею», — вирішив він, чалапкаючи по сходах слідом за Дорошенком (Павло Загребельний, Спека, 1961, 98); Взяв ведмідь відро із хати Та й чалапає в струмок (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 49); * Образно. Чалапала по землі босими ногами ніч. Погасила всі звуки, залишила в хаті тишу і сум (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 258); // Долати велику відстань, рухаючись із зусиллям або повільно. По двох роках сільської школи опинився [я] в місті. Малими ноженятами кожного дня чалапав з села п'ять кілометрів (і п'ять назад), щоб «учитися» (Мирослав Ірчан, I, 1958, 313); Коняка невтомно чалапала по всій Євпаторії, інколи викочувала воза навіть далеченько за її околиці (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 22).
ЧАЛАПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чала́пати і звуки, утворювані цією дією. Його очі були звернені в той бік, звідки долинало чалапання кінських копит по воді (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 187); Захляпали чоботи, один за одним бійці зникали в темряві, ..чалапання чобіт по калюжах чулося все тихіше й тихіше (Псрв., Дикий мед, 1963, 382); Поволі по церкві, то тут, то там, займались вогники.., од входу чулося чалапання ніг (Коцюб., І, 1955, 326).
СИНОНІМИ
брести 1) (повільно / важко йти), плестися, плентати(ся), пхатися, телепати(ся), теліпатися, тьопати(ся), тюпати, чапати, волочитися, повзти, лізти; плентатися (далеко); тягтися, тягнутися (про групу людей, що йдуть низкою, колоною тощо), сунути(ся), посувати(ся) (поволі йти); чвалати, чалапати, чалапкати, човгати, талапати (іти повільно, важко ступаючи, утворюючи шум); шкандибати (з пошкодженою кінцівкою); кульгати (припадаючи на ногу); плутатися (нетвердою ходою); перевалюватися (коливаючись); крастися (крадучись); штовхатися (штовхаючись); вештатися (безцільно); гуляти (ходити для задоволення); блукати (не знаючи напряму); проводжати (вести демонстркючи пошану); спотикатися (ідучи, втрачати рівновагу); тупцювати (переступати з ноги на ногу, стоячи на місці) 2) (іти по воді й узагалі по чомусь рідкому, вологому, грузькому), брьохати(ся) (поволі брести); чвалати, чалапати, чалапкати
зачалапати і зачала́пкати, -аю, -аєш, док., розм. Почати чалапати, чалапкати; піти з шумом водою, болотом і т. ін. або піти повільно, важко переставляючи ноги. || Почутися за такої ходи (про кроки).
чалапання -я, с., розм. Дія за знач. чалапати і звуки, утворювані цією дією.
блукати 1) (рухатися без певної мети чи напрямку), тинятися, вештатися, сновиґати, плентати(ся), шастати, швендяти(ся) 2) (ходити / їздити по світу, часто змінюючи місце перебування), мандрувати, кочувати, волочитися, волоктися, віятися, никати, тинятися, швендяти(ся), шлятися, плентати(ся), плутатися, триндатися; бродяжити, тягатися, бурлакувати, маятися, толочитися 3) (рухатися навмання, не знаючи дороги), блудити, плутати(ся); кружляти (ходити манівцями, збившись зі шляху)
тинятися -я́юся, -я́єшся, недок., розм. 1) Ходити сюди-туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де-небудь. || Довгий час ходити, бродити, перебувати де-небудь. || Ходити, їздити куди-небудь без особливого бажання або результату. || Блукати без догляду (про тварин). 2) Переходити, переїздити з одного місця в інше; провадити мандрівний спосіб життя. || Вештатися, блукати по світу, не маючи власної хати й засобів до існування. 3) Ідучи, хитатися, похитуватися (від утоми, хвороби тощо).
Ілюстрації
|
|
|
|
