Відмінності між версіями «Цундря»
(Створена сторінка: '''Цундря, -ря, '''''с. соб. ''Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.). Категорія:Цу) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показані 10 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Цундря, -ря, '''''с. соб. ''Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.). | '''Цундря, -ря, '''''с. соб. ''Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.). | ||
[[Категорія:Цу]] | [[Категорія:Цу]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ЛАХМІ́ТТЯ, я, сер. | ||
| + | |||
| + | 1.Дуже старий, подертий одяг. Із запічка злазить хлопчик у лахмітті в якомусь (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 15); | ||
| + | |||
| + | 2.Шматки, рештки подертого одягу та інших речей. За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана; Холодний вітер розвівав Лахміття драного жупана (Павло Грабовський, I, 1959, 194); | ||
| + | |||
| + | 3.На ліжку не було навіть соломи. Голі, заплямлені дошки прикриті лахміттям, що служило за матрац і ковдру (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 553); | ||
| + | |||
| + | 4.Сорочка на ній була подерта на лахміття (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 142); | ||
| + | |||
| + | 5.По небу пливло лахміття хмар (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 155). | ||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лохмотья22.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лохмотья33.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:лохмотья44.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | Книга "Жінка в лахмітті правди" Арсенія Велика. | ||
| + | |||
| + | "Нова книга одеситки Аресенії Великої "Жінка в лахмітті правди" незвична й особлива в тому сенсі, що скомпонована з різних за жанровим означенням творів, де науковий шот-трактат, як його називає авторка, про таємниці жіночої душі, мирно межує з одробинами, що нагадують щоденникові записи, а також нарисами і художніми оповіданнями. Здавалося б, така амальгама має викликати щонайменше несприйняття, бо в такому поєднанні важко простежити якусь справді вищу доцільність і логіку. Все начебто розпадається на окремі частини. Однак, коли заглиблюєшся у читання, такого відчуття немає, навпаки: дуже плавно переходиш з одного твору на інший і бачиш, що всі вони об’єднані якоюсь незримою тяглістю, ніби пов’язані хисткою, як бабине літо, павутинкою і такою ж міцною, як вона". | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 14:06, 10 листопада 2019
Цундря, -ря, с. соб. Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.).
Сучасні словники
ЛАХМІ́ТТЯ, я, сер.
1.Дуже старий, подертий одяг. Із запічка злазить хлопчик у лахмітті в якомусь (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 15);
2.Шматки, рештки подертого одягу та інших речей. За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана; Холодний вітер розвівав Лахміття драного жупана (Павло Грабовський, I, 1959, 194);
3.На ліжку не було навіть соломи. Голі, заплямлені дошки прикриті лахміттям, що служило за матрац і ковдру (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 553);
4.Сорочка на ній була подерта на лахміття (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 142);
5.По небу пливло лахміття хмар (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 155).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
Книга "Жінка в лахмітті правди" Арсенія Велика.
"Нова книга одеситки Аресенії Великої "Жінка в лахмітті правди" незвична й особлива в тому сенсі, що скомпонована з різних за жанровим означенням творів, де науковий шот-трактат, як його називає авторка, про таємниці жіночої душі, мирно межує з одробинами, що нагадують щоденникові записи, а також нарисами і художніми оповіданнями. Здавалося б, така амальгама має викликати щонайменше несприйняття, бо в такому поєднанні важко простежити якусь справді вищу доцільність і логіку. Все начебто розпадається на окремі частини. Однак, коли заглиблюєшся у читання, такого відчуття немає, навпаки: дуже плавно переходиш з одного твору на інший і бачиш, що всі вони об’єднані якоюсь незримою тяглістю, ніби пов’язані хисткою, як бабине літо, павутинкою і такою ж міцною, як вона".
