Відмінності між версіями «Хуртовина»
(Створена сторінка: '''Хуртовина, -ни, '''''ж. ''1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. ''Коли б мене сяя хур...) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хуртовина, -ни, '''''ж. ''1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. ''Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. ''АД. І. 187. ''Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ''ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. ''Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. ''Мет. 356. ''Як пришибла лиханещасна хуртовина, то тоді одреклися усі кумипобратими. ''КС. 1882. XII. 497. | '''Хуртовина, -ни, '''''ж. ''1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. ''Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. ''АД. І. 187. ''Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ''ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. ''Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. ''Мет. 356. ''Як пришибла лиханещасна хуртовина, то тоді одреклися усі кумипобратими. ''КС. 1882. XII. 497. | ||
[[Категорія:Ху]] | [[Категорія:Ху]] | ||
| + | |||
| + | '''ХУРТОВИНА''' - (сильний вітер зі снігом) завірюха, буран, заметіль, пурга, хуга, віхола, метелиця, розм.: р. хурделиця, сніговій, сніговійниця, сніговиця. | ||
| + | |||
| + | '''ХУРТОВИНА''', и, жін. - перен., розм. Те саме, що завірюха 2. Івась у неї був одним один. Їй тяжко і страшно було подумати, що як виросте її одинчик, а тут, не дай господи, схопиться яка завірюха з башею або татарвою, та й замчить її ясного сокола бозна за який край світа [світу].. Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї (Панас Мирний, I, 1949, 180); Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини, що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ... (Терень Масенко, Роман.., 1970, 298); Ой у місті Петрограді Знялась хуртовина, Ой там зоря п'ятикутна В Жовтні засвітила (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 33). | ||
| + | |||
| + | '''Хуртовина''' - ураган. Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 452); Буря валила легкі літні юрти й намети. Котився посуд, ковдри, одяг... Злякана отара помчала світ за очі, і піскова хуртовина гнала її все далі... (Зінаїда Тулуб, В степу... 1964, 72); | ||
| + | // перен., розм. Те саме, що вихор1 2. Він був для мене наче паличка дирижера [диригента], що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 232); В повітрі — хуртовина з квіток: летять троянди, летять піони, дощем сиплються сині волошки (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 64); Хлюпнувся у річку. Іван — в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, — По ньому стріляли німецькі стрільці... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 20). | ||
| + | |||
| + | '''Хуртовина''' - перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т. ін. А як прийшла худая, нещасливая хуртовина — Одріклася вся названая родина (Павло Чубинський, V, 1874, 470); О. знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Леся Українка, I, 1951, 122); Любов і гнів, що дарувала сину, І серця жар, і пломенистий зір Я пронесу у всяку хуртовину Всім недругам моїм наперекір! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 19); Але раптом Гюлле промовила: — Так, я передаю моє слово моєму братові Ахметові. Хтось легко зітхнув, і затаєна в тиші погрозлива хуртовина непомітно розвіялась (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 94). | ||
| + | |||
| + | [[Файл:20121501 13 1.jpg|200px]] [[Файл:20121501 13 2.jpg|200px]] [[Файл:20121501 13 3.jpg|200px]] | ||
| + | |||
| + | (Куліш Олена) | ||
Поточна версія на 01:56, 15 січня 2013
Хуртовина, -ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиханещасна хуртовина, то тоді одреклися усі кумипобратими. КС. 1882. XII. 497.
ХУРТОВИНА - (сильний вітер зі снігом) завірюха, буран, заметіль, пурга, хуга, віхола, метелиця, розм.: р. хурделиця, сніговій, сніговійниця, сніговиця.
ХУРТОВИНА, и, жін. - перен., розм. Те саме, що завірюха 2. Івась у неї був одним один. Їй тяжко і страшно було подумати, що як виросте її одинчик, а тут, не дай господи, схопиться яка завірюха з башею або татарвою, та й замчить її ясного сокола бозна за який край світа [світу].. Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї (Панас Мирний, I, 1949, 180); Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини, що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ... (Терень Масенко, Роман.., 1970, 298); Ой у місті Петрограді Знялась хуртовина, Ой там зоря п'ятикутна В Жовтні засвітила (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 33).
Хуртовина - ураган. Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 452); Буря валила легкі літні юрти й намети. Котився посуд, ковдри, одяг... Злякана отара помчала світ за очі, і піскова хуртовина гнала її все далі... (Зінаїда Тулуб, В степу... 1964, 72); // перен., розм. Те саме, що вихор1 2. Він був для мене наче паличка дирижера [диригента], що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 232); В повітрі — хуртовина з квіток: летять троянди, летять піони, дощем сиплються сині волошки (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 64); Хлюпнувся у річку. Іван — в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, — По ньому стріляли німецькі стрільці... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 20).
Хуртовина - перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т. ін. А як прийшла худая, нещасливая хуртовина — Одріклася вся названая родина (Павло Чубинський, V, 1874, 470); О. знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Леся Українка, I, 1951, 122); Любов і гнів, що дарувала сину, І серця жар, і пломенистий зір Я пронесу у всяку хуртовину Всім недругам моїм наперекір! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 19); Але раптом Гюлле промовила: — Так, я передаю моє слово моєму братові Ахметові. Хтось легко зітхнув, і затаєна в тиші погрозлива хуртовина непомітно розвіялась (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 94).
(Куліш Олена)
