Відмінності між версіями «Хукнути»
(Створена сторінка: '''Хукнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''хукати'''. Дохнуть, дунуть ртомъ. ''Хукни ти, моя друж...) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Хукнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''хукати'''. Дохнуть, дунуть ртомъ | + | '''Хукнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''хукати'''. Дохнуть, дунуть ртомъ. |
[[Категорія:Ху]] | [[Категорія:Ху]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | ХУКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хукати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітав Сніг і церкву і село (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 112); — Не весело, не весело... Та й не дуже душно. Гляньте! — І він з силою хукнув у повітря. Біля його рота виріс білий хвіст пари (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 26); Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 225); Татош прийшов і хукнув на молоко, і воно невидячки стало студене (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 85); Таке настирливе підглядання починало дратувати Байду. Сьогодні він вирішив перехитрити верткого чоловіка і, підморгнувши Ількові, хукнув на каганець (Петро Панч, I, 1956, 444); — Ху! — хукнув Тимофій. — Якого тобі жениха треба? — Сватай, Тимофію, — хтось сказав з купи, що почала збиратися кругом їх (Панас Мирний, III, 1954, 88); Суддя пробіг жадно очима відозви й аж витер рясний піт з лоба, хукнувши (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 378). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | [[Файл:Хукнути 1.jpg]] | ||
| + | [[Файл:Хукнути.jpg]] | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник Грінченка | ||
| + | |||
| + | Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 12:10, 17 квітня 2023
Хукнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХУКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хукати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітав Сніг і церкву і село (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 112); — Не весело, не весело... Та й не дуже душно. Гляньте! — І він з силою хукнув у повітря. Біля його рота виріс білий хвіст пари (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 26); Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 225); Татош прийшов і хукнув на молоко, і воно невидячки стало студене (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 85); Таке настирливе підглядання починало дратувати Байду. Сьогодні він вирішив перехитрити верткого чоловіка і, підморгнувши Ількові, хукнув на каганець (Петро Панч, I, 1956, 444); — Ху! — хукнув Тимофій. — Якого тобі жениха треба? — Сватай, Тимофію, — хтось сказав з купи, що почала збиратися кругом їх (Панас Мирний, III, 1954, 88); Суддя пробіг жадно очима відозви й аж витер рясний піт з лоба, хукнувши (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 378).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник Грінченка
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
