Відмінності між версіями «Хнюпити»
(Створена сторінка: '''Хнюпити, -плю, -пиш, '''''гл. ''— '''го́лову'''. Опускать голову. Черк. у. Категорія:Хн) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хнюпити, -плю, -пиш, '''''гл. ''— '''го́лову'''. Опускать голову. Черк. у. | '''Хнюпити, -плю, -пиш, '''''гл. ''— '''го́лову'''. Опускать голову. Черк. у. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] |
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ХНЮПИТИ, плю, пиш; мн. хнюплять; недок., розм.: Хнюпити голову (носа, ніс) - те саме, що Вішати голову (носа) (див. вішати). - Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре понаганятися. Та й не одному. Знаєш Один у полі не воїн (Коцюба, Перед грозою, 1958, 11). | ||
| + | Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | Файл: http://wiki.kubg.edu.ua/images/thumb/d/d5/Rasstroenniy.jpg/153px-Rasstroenniy.jpg | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 14:10, 9 листопада 2018
Хнюпити, -плю, -пиш, гл. — го́лову. Опускать голову. Черк. у.
Сучасні словники
ХНЮПИТИ, плю, пиш; мн. хнюплять; недок., розм.: Хнюпити голову (носа, ніс) - те саме, що Вішати голову (носа) (див. вішати). - Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре понаганятися. Та й не одному. Знаєш Один у полі не воїн (Коцюба, Перед грозою, 1958, 11). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..).
Ілюстрації
Файл: 
Джерела та література
Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна... (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..).
