Відмінності між версіями «Хирлати»
(Створена сторінка: '''Хирлати, -лаю, -єш и хирляти, -ляю, -єш, '''''гл. ''= '''Хиріти. '''Вх. Зн. 76. ''Хирляв півроку.... та й ...) |
|||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хирлати, -лаю, -єш и хирляти, -ляю, -єш, '''''гл. ''= '''Хиріти. '''Вх. Зн. 76. ''Хирляв півроку.... та й умер. ''ЕЗ. V. 32. | '''Хирлати, -лаю, -єш и хирляти, -ляю, -єш, '''''гл. ''= '''Хиріти. '''Вх. Зн. 76. ''Хирляв півроку.... та й умер. ''ЕЗ. V. 32. | ||
[[Категорія:Хи]] | [[Категорія:Хи]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | * ХИ́РІ́ТИ, хи́рі́ю, хи́рі́єш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Бути хворобливим, кволим; хворіти. Стоїть село. Невесело. На горі палати Почорніли. Князь хиріє, Нездужає встати (Шевч., II, 1963, 34); [Конон:] Робочих рук сила, а робота не завжди знаходиться.., а від того недоїдають, ходять у руб’ї та в дранті, хиріють і загибають (Кроп., III, 1959, 209); Через два роки.. такий з нього гарний хлопець став, що кому не скажеш, що це той плакса, що хирів, то й віри не йме (Стор., І, 1957, 215); // Погано рости (про рослини); в’янути, засихати. Так без роси, на спеці у пустині І хиріє, і в’яне вутлий цвіт! (Стар., Поет. тв., 1958, 62); Навколо жовтіє-таки, хиріє зелень (Ле, Міжгір’я, 1953, 231). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Бути у стані загального погіршення; занепадати. Робота хиріла, не розгорнувшись, завмирала (Кач., II, 1958, 361);// Вести малозмістовне, безрадісне, пусте життя. Мандрівники кидали промінь свідомості у глухі закутки краю.. Молода їх жвавість підбадьорювала ту нечисленну інтелігенцію, що хиріла по селах без культурного товариства (Сам., II, 1958, 398). | ||
| + | |||
| + | ''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.'' | ||
| + | |||
| + | * Хиріти, рію, єш, гл. Болѣть, хворать, хирѣть. Котл. Ен. ІІІ. 62. Хирітиме-хирітиме, та й умре. Ном. № 13925. | ||
| + | |||
| + | ''Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 398.'' | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хиріти.gif|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хиріти2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%85%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B8 | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 16:57, 5 листопада 2021
Хирлати, -лаю, -єш и хирляти, -ляю, -єш, гл. = Хиріти. Вх. Зн. 76. Хирляв півроку.... та й умер. ЕЗ. V. 32.
Сучасні словники
- ХИ́РІ́ТИ, хи́рі́ю, хи́рі́єш, недок.
1. Бути хворобливим, кволим; хворіти. Стоїть село. Невесело. На горі палати Почорніли. Князь хиріє, Нездужає встати (Шевч., II, 1963, 34); [Конон:] Робочих рук сила, а робота не завжди знаходиться.., а від того недоїдають, ходять у руб’ї та в дранті, хиріють і загибають (Кроп., III, 1959, 209); Через два роки.. такий з нього гарний хлопець став, що кому не скажеш, що це той плакса, що хирів, то й віри не йме (Стор., І, 1957, 215); // Погано рости (про рослини); в’янути, засихати. Так без роси, на спеці у пустині І хиріє, і в’яне вутлий цвіт! (Стар., Поет. тв., 1958, 62); Навколо жовтіє-таки, хиріє зелень (Ле, Міжгір’я, 1953, 231).
2. перен. Бути у стані загального погіршення; занепадати. Робота хиріла, не розгорнувшись, завмирала (Кач., II, 1958, 361);// Вести малозмістовне, безрадісне, пусте життя. Мандрівники кидали промінь свідомості у глухі закутки краю.. Молода їх жвавість підбадьорювала ту нечисленну інтелігенцію, що хиріла по селах без культурного товариства (Сам., II, 1958, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.
- Хиріти, рію, єш, гл. Болѣть, хворать, хирѣть. Котл. Ен. ІІІ. 62. Хирітиме-хирітиме, та й умре. Ном. № 13925.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 398.
Ілюстрації
|
|
Зовнішні посилання
http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%85%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B8
