Відмінності між версіями «Хизуватися»
(Створена сторінка: '''Хизуватися, -зуюся, -єшся, '''''гл. ''Хвастать, спесивиться. ''Хизується, неначе на пристяжці....) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показано 17 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хизуватися, -зуюся, -єшся, '''''гл. ''Хвастать, спесивиться. ''Хизується, неначе на пристяжці. ''Ном. № 2508. | '''Хизуватися, -зуюся, -єшся, '''''гл. ''Хвастать, спесивиться. ''Хизується, неначе на пристяжці. ''Ном. № 2508. | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | '''ХИЗУВА́ТИСЯ''', уюся, уєшся, недок., чим і без додатка. Виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися. Я от сам покірно ношу вузьконосі черевики, подібні до тих, що носили наші діди, а мусив би, очевидно, носити тупоносі, якими хизувалися елегантні джентльмени за моїх молодих літ, — мусив би, коли б так продиктувала всевладна мода (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 171); Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 22); — Невже ти такий непосидючий? — А то ні! — хизувався хлопчик. — Я такий, що спокійно й одного уроку не просиджу (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 79); Солдати скидали з себе амуніцію недбало, хизуючись один перед одним, як уміють хизуватися тільки фронтовики (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 43); * Образно. Вітер хизувався своєю пустотливістю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 592); Щиглики попискували в клітці, хизувалися червоними штанцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539); * У порівняннях. Вирвавшись з міцних обіймів зими на волю, річка котила руді хвилі, немов хизуючись тим, що тепер її ніхто не спинить (Панас Кочура, Родина.., 1962, 147). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:D6d99f3a79a8dc7344c7638486fb2d38.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:UyItJ0CuoRwqd39.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Козиритися2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Козиритися3.jpeg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Синоніми== | ||
+ | '''ВИХВАЛЯТИСЯ''', яюся, яєшся, недок., ВИХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док. | ||
+ | |||
+ | 1. Хвастати, хвалити самого себе. — Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 384); | ||
+ | // ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 29); Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п'ятірками (Юрій Смолич, II, 1958, 45); Перед людьми Мар'ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 32). | ||
+ | |||
+ | 2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. — Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 106). | ||
+ | |||
+ | '''БУНДЮ́ЧИТИСЯ''' (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́НДИТИСЯрозм., ІНДИ́ЧИТИСЯрозм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯрозм., ГОНОРУВА́ТИрідше, ГОНОРИ́ТИСЯдіал., ФУДУ́ЛИТИСЯдіал.,ПИША́ТИСЯзаст. (гордовито); ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм., КОСТРИ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́ЩИТИСЯрозм.рідше,ФАНАБЕ́РИТИСЯрозм. (триматися зарозуміло, з викликом); ЗАРОЗУМІВА́ТИСЯ, ЗАЗНАВА́ТИСЯ (ставати зарозумілим); НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, НАПРИ́НДЖУВАТИСЯрозм., ДУ́ТИСЯрозм., НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]розм., НАПУ́ЖУВАТИСЯрозм., НАЖА́БЛЮВАТИСЯзневажл. (набирати бундючного вигляду); ЗАНО́СИТИСЯрозм., НЕСТИ́СЯрозм., ЧВА́НИТИСЯпідсил.розм., БРИ́ШКАТИрозм. рідше,КОКО́ШИТИСЯрозм. рідше (виставляючи, підкреслюючи що-небудь); ПАНИ́ТИСЯрозм., ПАНІ́ТИрозм., ПАНО́ШИТИСЯзаст. (триматися по-панському). - Док.: набундю́читися, напиндю́читися, напри́ндитися, загордува́ти, загорди́тися, загорді́ти, нагорої́житися, зарозумі́тися, зазна́тися, наду́тися, напу́житися, нажа́битися, занести́ся, запані́ти. Він [пан].. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (О. Ільченко); Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись, набундючуватись, напужуватись, нажаблюватись (О. Ільченко); Нехай не пиндючиться, коли хоче отримувати добру платню, керуючи більшим маєтком (О. Слісаренко); Він коли не з огидою, так з великою неохотою й так почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться! (Л. Яновська); - Та бери ж, чого запишалася, - прикрикнула.. мати. - Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Ю. Збанацький); - І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? (М. Стельмах); - Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Ганна Барвінок); Даремно гороїжилось панство, що ми, мовляв, сильні й готові (П. Козланюк); Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не заносся, моя пані! То мене так мир шанує, Через мене й ти у шані! (І. Манжура); А сусідки казали одна одній: - А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко); - От не люблю я вже сього! - гукнула вона. - І чого вже чванитись! Вже що страшно, то страшно, нема чого хорохоритись! (Олена Пчілка); - Та ти не бришкай! - крикнув старшина. - Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! (Панас Мирний); Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник); Зовсім дурна баба, - думає Грицько, - а ще й паниться (С. Васильченко). - Пор. хизува́тися. | ||
+ | |||
+ | '''ХИЗУВА́ТИСЯ'''перев. чим (чванливо виставляти що-небудь як свою перевагу), ВИХИЗОВУВАТИСЯпідсил., ЧВА́НИТИСЯ, ЗАДАВА́ТИСЯ, ВИНО́СИТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯрозм., КОЗИРИ́ТИСЯрозм., КОЗИРЯТИрозм., ХВИНТИ́ТИрозм.Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (І. Цюпа); Було, шляхта, знай чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко); Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки - кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (П. Колесник); [Трохим:] А хіба не пам’ятаєш, як погано люде говорять про Чопоріїв? Виносятьсясвоїм війтівством,.. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький); Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний); Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич); - Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! (Л. Глібов). - Пор. бундю́читися. | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | http://slovopedia.org.ua/41/53413/275274.html | ||
+ | |||
+ | https://goroh.pp.ua/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D1%85%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F | ||
+ | |||
+ | https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%85%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
[[Категорія:Хи]] | [[Категорія:Хи]] |
Поточна версія на 11:26, 17 листопада 2019
Хизуватися, -зуюся, -єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508.
Зміст
Сучасні словники
ХИЗУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., чим і без додатка. Виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися. Я от сам покірно ношу вузьконосі черевики, подібні до тих, що носили наші діди, а мусив би, очевидно, носити тупоносі, якими хизувалися елегантні джентльмени за моїх молодих літ, — мусив би, коли б так продиктувала всевладна мода (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 171); Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 22); — Невже ти такий непосидючий? — А то ні! — хизувався хлопчик. — Я такий, що спокійно й одного уроку не просиджу (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 79); Солдати скидали з себе амуніцію недбало, хизуючись один перед одним, як уміють хизуватися тільки фронтовики (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 43); * Образно. Вітер хизувався своєю пустотливістю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 592); Щиглики попискували в клітці, хизувалися червоними штанцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539); * У порівняннях. Вирвавшись з міцних обіймів зими на волю, річка котила руді хвилі, немов хизуючись тим, що тепер її ніхто не спинить (Панас Кочура, Родина.., 1962, 147).
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Синоніми
ВИХВАЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ВИХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Хвастати, хвалити самого себе. — Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Панас Мирний, IV, 1955, 384); // ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 29); Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п'ятірками (Юрій Смолич, II, 1958, 45); Перед людьми Мар'ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 32).
2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. — Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 106).
БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́НДИТИСЯрозм., ІНДИ́ЧИТИСЯрозм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯрозм., ГОНОРУВА́ТИрідше, ГОНОРИ́ТИСЯдіал., ФУДУ́ЛИТИСЯдіал.,ПИША́ТИСЯзаст. (гордовито); ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм., КОСТРИ́ЧИТИСЯрозм., ПРИ́ЩИТИСЯрозм.рідше,ФАНАБЕ́РИТИСЯрозм. (триматися зарозуміло, з викликом); ЗАРОЗУМІВА́ТИСЯ, ЗАЗНАВА́ТИСЯ (ставати зарозумілим); НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, НАПРИ́НДЖУВАТИСЯрозм., ДУ́ТИСЯрозм., НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]розм., НАПУ́ЖУВАТИСЯрозм., НАЖА́БЛЮВАТИСЯзневажл. (набирати бундючного вигляду); ЗАНО́СИТИСЯрозм., НЕСТИ́СЯрозм., ЧВА́НИТИСЯпідсил.розм., БРИ́ШКАТИрозм. рідше,КОКО́ШИТИСЯрозм. рідше (виставляючи, підкреслюючи що-небудь); ПАНИ́ТИСЯрозм., ПАНІ́ТИрозм., ПАНО́ШИТИСЯзаст. (триматися по-панському). - Док.: набундю́читися, напиндю́читися, напри́ндитися, загордува́ти, загорди́тися, загорді́ти, нагорої́житися, зарозумі́тися, зазна́тися, наду́тися, напу́житися, нажа́битися, занести́ся, запані́ти. Він [пан].. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (О. Ільченко); Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись, набундючуватись, напужуватись, нажаблюватись (О. Ільченко); Нехай не пиндючиться, коли хоче отримувати добру платню, керуючи більшим маєтком (О. Слісаренко); Він коли не з огидою, так з великою неохотою й так почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться! (Л. Яновська); - Та бери ж, чого запишалася, - прикрикнула.. мати. - Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Ю. Збанацький); - І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? (М. Стельмах); - Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Ганна Барвінок); Даремно гороїжилось панство, що ми, мовляв, сильні й готові (П. Козланюк); Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не заносся, моя пані! То мене так мир шанує, Через мене й ти у шані! (І. Манжура); А сусідки казали одна одній: - А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко); - От не люблю я вже сього! - гукнула вона. - І чого вже чванитись! Вже що страшно, то страшно, нема чого хорохоритись! (Олена Пчілка); - Та ти не бришкай! - крикнув старшина. - Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! (Панас Мирний); Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник); Зовсім дурна баба, - думає Грицько, - а ще й паниться (С. Васильченко). - Пор. хизува́тися.
ХИЗУВА́ТИСЯперев. чим (чванливо виставляти що-небудь як свою перевагу), ВИХИЗОВУВАТИСЯпідсил., ЧВА́НИТИСЯ, ЗАДАВА́ТИСЯ, ВИНО́СИТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯрозм., КОЗИРИ́ТИСЯрозм., КОЗИРЯТИрозм., ХВИНТИ́ТИрозм.Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (І. Цюпа); Було, шляхта, знай чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко); Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки - кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (П. Колесник); [Трохим:] А хіба не пам’ятаєш, як погано люде говорять про Чопоріїв? Виносятьсясвоїм війтівством,.. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький); Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний); Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич); - Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! (Л. Глібов). - Пор. бундю́читися.
Див. також
http://slovopedia.org.ua/41/53413/275274.html
https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%85%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F