Відмінності між версіями «Ханиця»
(Створена сторінка: '''Хани́ця, -ці, '''''ж. ''Ханша. ''Сидить царь хан і цариця ханиця. ''Чуб. І. 121. Категорія:Ха) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хани́ця, -ці, '''''ж. ''Ханша. ''Сидить царь хан і цариця ханиця. ''Чуб. І. 121. | '''Хани́ця, -ці, '''''ж. ''Ханша. ''Сидить царь хан і цариця ханиця. ''Чуб. І. 121. | ||
| − | [[Категорія: | + | |
| + | == Історія слова == | ||
| + | [[Файл:Рор.png|800x310px|обрамити|«Сидить царь хан і цариця ханиця»]] | ||
| + | |||
| + | '''Слово хани́ця''' - це фемінітив, утворений від основи хан- за допомогою суфікса -иц(я), що є традиційним для української мови при створенні жіночих титулів (порівняйте: цар - цариця, князь - княгиня/князиця). | ||
| + | |||
| + | '''Слово ханиця''' походить від іменника «хан», який був запозичений в українську мову з тюркських мов (пор. тюрк. хан - «правитель, володар»). Титул хан широко вживався у народів Центральної Азії та Золотої Орди. | ||
| + | |||
| + | '''Прикметниково-іменникова форма ханиця''' утворена на українському ґрунті за допомогою суфікса -иця, що слугує для творення назв осіб жіночої статі (пор.: цариця, княгиня - княжниця). Отже, слово є поєднанням іншомовної основи (хан) та українського словотвірного елемента. | ||
| + | |||
| + | == Сучасний словник == | ||
| + | ''У сучасній українській літературній мові слово хани́ця вважається архаїзмом або історизмом.'' '''Замість нього частіше вживаються інші терміни:''' | ||
| + | |||
| + | * ''Ханша'' - найбільш розповсюджена форма (дружина хана або жінка-правителька у кочових народів); | ||
| + | * ''Ханум'' - (тюрк. hanım) шанобливе звертання до жінки або титул дружини хана, що є історично точнішим для східного контексту; | ||
| + | * ''Хатун'' - давній титул знатної жінки у тюркських та монгольських народів. | ||
| + | |||
| + | '''''Слово має застарілий характер і в сучасній українській мові майже не вживається.''''' Його замінює більш нормативна форма «ханша». Може траплятися у фольклорі, історичних джерелах або художніх творах. | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (2).jpg|x300px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завантаження (1).jpg|x300px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (3).jpg|x300px]] | ||
| + | |} | ||
| + | == Див. також == | ||
| + | '''Найвідоміша фіксація слова міститься у «Словарі української мови» Бориса Грінченка.''' Грінченко посилається на працю етнографа Павла Чубинського (Чуб. I. 121). Це свідчить про те, що слово побутувало у народній творчості (казках, піснях, легендах), де описувалися правителі Сходу або Криму. | ||
| + | |||
| + | '''Також слово ханиця''' уживалося переважно в народному мовленні, фольклорі та замовляннях. Є варіантною формою до слова ханша. Образ ханиці часто поєднується з міфологічними уявленнями про владу та силу. '''Зокрема, у замовляннях слово функціонує в сакральному контексті:'''«там стоїть верба; під тією вербою сімсот коренів, а на тій вербі сімсот канатів, а на тих канатах видить сидить цар Хан і цариця Ханиця». | ||
| + | |||
| + | '''Для розширення контексту варто звернути увагу на споріднені терміни:''' | ||
| + | * ''Ханеня / Ханенко'' - син хана (нащадок ханського роду); | ||
| + | * ''Ханство'' - територія або держава, підвладна хану; | ||
| + | * ''Бек / Бег'' - титул нижчого рангу, дружина якого називалася бегум; | ||
| + | * ''Султана'' - дружина або донька султана. | ||
| + | |||
| + | == Джерела та література == | ||
| + | === Використана література:=== | ||
| + | * Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 4, ст. 385. | ||
| + | * Верба // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. - 5-е вид. - Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015.- С. 110. | ||
| + | |||
| + | === Використані інтернет джерела: === | ||
| + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B0%D1%80 | ||
| + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F) | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2026 року]] | ||
Поточна версія на 12:45, 28 березня 2026
Хани́ця, -ці, ж. Ханша. Сидить царь хан і цариця ханиця. Чуб. І. 121.
Зміст
Історія слова
Слово хани́ця - це фемінітив, утворений від основи хан- за допомогою суфікса -иц(я), що є традиційним для української мови при створенні жіночих титулів (порівняйте: цар - цариця, князь - княгиня/князиця).
Слово ханиця походить від іменника «хан», який був запозичений в українську мову з тюркських мов (пор. тюрк. хан - «правитель, володар»). Титул хан широко вживався у народів Центральної Азії та Золотої Орди.
Прикметниково-іменникова форма ханиця утворена на українському ґрунті за допомогою суфікса -иця, що слугує для творення назв осіб жіночої статі (пор.: цариця, княгиня - княжниця). Отже, слово є поєднанням іншомовної основи (хан) та українського словотвірного елемента.
Сучасний словник
У сучасній українській літературній мові слово хани́ця вважається архаїзмом або історизмом. Замість нього частіше вживаються інші терміни:
- Ханша - найбільш розповсюджена форма (дружина хана або жінка-правителька у кочових народів);
- Ханум - (тюрк. hanım) шанобливе звертання до жінки або титул дружини хана, що є історично точнішим для східного контексту;
- Хатун - давній титул знатної жінки у тюркських та монгольських народів.
Слово має застарілий характер і в сучасній українській мові майже не вживається. Його замінює більш нормативна форма «ханша». Може траплятися у фольклорі, історичних джерелах або художніх творах.
Ілюстрації
|
|
|
Див. також
Найвідоміша фіксація слова міститься у «Словарі української мови» Бориса Грінченка. Грінченко посилається на працю етнографа Павла Чубинського (Чуб. I. 121). Це свідчить про те, що слово побутувало у народній творчості (казках, піснях, легендах), де описувалися правителі Сходу або Криму.
Також слово ханиця уживалося переважно в народному мовленні, фольклорі та замовляннях. Є варіантною формою до слова ханша. Образ ханиці часто поєднується з міфологічними уявленнями про владу та силу. Зокрема, у замовляннях слово функціонує в сакральному контексті:«там стоїть верба; під тією вербою сімсот коренів, а на тій вербі сімсот канатів, а на тих канатах видить сидить цар Хан і цариця Ханиця».
Для розширення контексту варто звернути увагу на споріднені терміни:
- Ханеня / Ханенко - син хана (нащадок ханського роду);
- Ханство - територія або держава, підвладна хану;
- Бек / Бег - титул нижчого рангу, дружина якого називалася бегум;
- Султана - дружина або донька султана.
Джерела та література
Використана література:
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 4, ст. 385.
- Верба // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. - 5-е вид. - Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015.- С. 110.


