Відмінності між версіями «Ханиця»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Хани́ця, -ці, '''''ж. ''Ханша. ''Сидить царь хан і цариця ханиця. ''Чуб. І. 121. Категорія:Ха)
 
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Хани́ця, -ці, '''''ж. ''Ханша. ''Сидить царь хан і цариця ханиця. ''Чуб. І. 121.  
 
'''Хани́ця, -ці, '''''ж. ''Ханша. ''Сидить царь хан і цариця ханиця. ''Чуб. І. 121.  
[[Категорія:Ха]]
+
 
 +
== Історія слова ==
 +
[[Файл:Рор.png|800x310px|обрамити|«Сидить царь хан і цариця ханиця»]]
 +
 
 +
'''Слово хани́ця''' - це фемінітив, утворений від основи хан- за допомогою суфікса -иц(я), що є традиційним для української мови при створенні жіночих титулів (порівняйте: цар - цариця, князь - княгиня/князиця).
 +
 
 +
'''Слово ханиця''' походить від іменника «хан», який був запозичений в українську мову з тюркських мов (пор. тюрк. хан - «правитель, володар»). Титул хан широко вживався у народів Центральної Азії та Золотої Орди.
 +
 
 +
'''Прикметниково-іменникова форма ханиця''' утворена на українському ґрунті за допомогою суфікса -иця, що слугує для творення назв осіб жіночої статі (пор.: цариця, княгиня - княжниця). Отже, слово є поєднанням іншомовної основи (хан) та українського словотвірного елемента.
 +
 
 +
== Сучасний словник ==
 +
''У сучасній українській літературній мові слово хани́ця вважається архаїзмом або історизмом.'' '''Замість нього частіше вживаються інші терміни:'''
 +
 
 +
* ''Ханша'' - найбільш розповсюджена форма (дружина хана або жінка-правителька у кочових народів);
 +
* ''Ханум'' - (тюрк. hanım) шанобливе звертання до жінки або титул дружини хана, що є історично точнішим для східного контексту;
 +
* ''Хатун'' - давній титул знатної жінки у тюркських та монгольських народів.
 +
 
 +
'''''Слово має застарілий характер і в сучасній українській мові майже не вживається.''''' Його замінює більш нормативна форма «ханша». Може траплятися у фольклорі, історичних джерелах або художніх творах.
 +
 
 +
== Ілюстрації ==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (2).jpg|x300px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Завантаження (1).jpg|x300px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (3).jpg|x300px]]
 +
|}
 +
== Див. також ==
 +
'''Найвідоміша фіксація слова міститься у «Словарі української мови» Бориса Грінченка.''' Грінченко посилається на працю етнографа Павла Чубинського (Чуб. I. 121). Це свідчить про те, що слово побутувало у народній творчості (казках, піснях, легендах), де описувалися правителі Сходу або Криму.
 +
 
 +
'''Також слово ханиця''' уживалося переважно в народному мовленні, фольклорі та замовляннях. Є варіантною формою до слова ханша. Образ ханиці часто поєднується з міфологічними уявленнями про владу та силу. '''Зокрема, у замовляннях слово функціонує в сакральному контексті:'''«там стоїть верба; під тією вербою сімсот коренів, а на тій вербі сімсот канатів, а на тих канатах видить сидить цар Хан і цариця Ханиця».
 +
 
 +
'''Для розширення контексту варто звернути увагу на споріднені терміни:'''
 +
* ''Ханеня / Ханенко'' - син хана (нащадок ханського роду);
 +
* ''Ханство'' - територія або держава, підвладна хану;
 +
* ''Бек / Бег'' - титул нижчого рангу, дружина якого називалася бегум;
 +
* ''Султана'' - дружина або донька султана.
 +
 
 +
== Джерела та література ==
 +
=== Використана література:===
 +
* Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 4, ст. 385.
 +
* Верба // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. - 5-е вид. - Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015.- С. 110.
 +
 
 +
=== Використані інтернет джерела: ===
 +
* https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B0%D1%80
 +
* https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F)
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет педагогічної освіти]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет педагогічної освіти]]
 +
[[Категорія:Слова 2026 року]]

Поточна версія на 12:45, 28 березня 2026

Хани́ця, -ці, ж. Ханша. Сидить царь хан і цариця ханиця. Чуб. І. 121.

Історія слова

«Сидить царь хан і цариця ханиця»

Слово хани́ця - це фемінітив, утворений від основи хан- за допомогою суфікса -иц(я), що є традиційним для української мови при створенні жіночих титулів (порівняйте: цар - цариця, князь - княгиня/князиця).

Слово ханиця походить від іменника «хан», який був запозичений в українську мову з тюркських мов (пор. тюрк. хан - «правитель, володар»). Титул хан широко вживався у народів Центральної Азії та Золотої Орди.

Прикметниково-іменникова форма ханиця утворена на українському ґрунті за допомогою суфікса -иця, що слугує для творення назв осіб жіночої статі (пор.: цариця, княгиня - княжниця). Отже, слово є поєднанням іншомовної основи (хан) та українського словотвірного елемента.

Сучасний словник

У сучасній українській літературній мові слово хани́ця вважається архаїзмом або історизмом. Замість нього частіше вживаються інші терміни:

  • Ханша - найбільш розповсюджена форма (дружина хана або жінка-правителька у кочових народів);
  • Ханум - (тюрк. hanım) шанобливе звертання до жінки або титул дружини хана, що є історично точнішим для східного контексту;
  • Хатун - давній титул знатної жінки у тюркських та монгольських народів.

Слово має застарілий характер і в сучасній українській мові майже не вживається. Його замінює більш нормативна форма «ханша». Може траплятися у фольклорі, історичних джерелах або художніх творах.

Ілюстрації

Images (2).jpg Завантаження (1).jpg Images (3).jpg

Див. також

Найвідоміша фіксація слова міститься у «Словарі української мови» Бориса Грінченка. Грінченко посилається на працю етнографа Павла Чубинського (Чуб. I. 121). Це свідчить про те, що слово побутувало у народній творчості (казках, піснях, легендах), де описувалися правителі Сходу або Криму.

Також слово ханиця уживалося переважно в народному мовленні, фольклорі та замовляннях. Є варіантною формою до слова ханша. Образ ханиці часто поєднується з міфологічними уявленнями про владу та силу. Зокрема, у замовляннях слово функціонує в сакральному контексті:«там стоїть верба; під тією вербою сімсот коренів, а на тій вербі сімсот канатів, а на тих канатах видить сидить цар Хан і цариця Ханиця».

Для розширення контексту варто звернути увагу на споріднені терміни:

  • Ханеня / Ханенко - син хана (нащадок ханського роду);
  • Ханство - територія або держава, підвладна хану;
  • Бек / Бег - титул нижчого рангу, дружина якого називалася бегум;
  • Султана - дружина або донька султана.

Джерела та література

Використана література:

  • Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 4, ст. 385.
  • Верба // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. - 5-е вид. - Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015.- С. 110.

Використані інтернет джерела: