Відмінності між версіями «Хамний»
(Створена сторінка: '''Хамний, -а, -е. '''Гордый, высокомѣрный. Вх. Зн. 76. Категорія:Ха) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Хамний, -а, -е. '''Гордый, высокомѣрный. Вх. Зн. 76. | + | '''Хамний, -а, -е. '''Гордый, высокомѣрный. |
| − | [[Категорія: | + | |
| + | == Історія слова == | ||
| + | [[Файл:191150.jpeg|330x260px|обрамити|Горда, пихата, зарозуміла та зверхня людина]] | ||
| + | |||
| + | '''Слово хамний''' - це рідкісне, діалектне й застаріле українське слово, яке має дуже цікаву історію та специфічне значення, що відрізняється від сучасного розуміння кореня «хам». | ||
| + | Слово зафіксоване в історичній лексикографії завдяки видатним українським мовознавцям рубежу XIX–XX століть. | ||
| + | |||
| + | '''Слово хамний походить від іменника «хам»,''' який у слов’янських мовах означає грубу, невиховану, зухвалу людину. Первісно прикметник хамний уживався для характеристики людини, яка поводиться не лише грубо, а й зверхньо, із почуттям власної вищості. З часом значення розширилося і почало включати риси гордовитості та пихатості. У сучасній українській мові слово є маловживаним і має відтінок застарілості або діалектності. | ||
| + | |||
| + | '''Походження та значення цього слова:''' | ||
| + | * ''Етимологія (походження):'' cьогодні корінь (хам-) асоціюється з брутальністю, некультурністю (від біблійного Хама). Проте у західних говорах слово хамний (гордий, пихатий) могло розвинутися паралельно або під впливом семантики «ставити себе вище за інших», «дивитися на всіх як на слуг/хамів», або ж мати інше локальне походження (наприклад, у карпатських говорах слова, схожі на хам, часто означали велику силу, міць або важку упряж). В контексті Верхратського воно зафіксовано саме як «гордий, високомірний». | ||
| + | |||
| + | '''''Отже, слово хамний походить від іменника «хам»,''' який у слов’янських мовах означає грубу, невиховану, зухвалу людину. Первісно прикметник хамний уживався для характеристики людини, яка поводиться не лише грубо, а й зверхньо, із почуттям власної вищості. З часом значення розширилося і почало включати риси гордовитості та пихатості. У сучасній українській мові слово є маловживаним і має відтінок застарілості або діалектності.'' | ||
| + | |||
| + | == Сучасний словник == | ||
| + | |||
| + | '''У сучасній літературній українській мові слово хамний практично не використовується.''' Його витіснили більш уживані відповідники: гордий, пихатий, зарозумілий, зверхній. Може траплятися в художній літературі, історичних текстах або діалектному мовленні. | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 241702108-stock-photo-cute-proud-little-girl-in.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dd32dc83e0c10906fdad9d35663a0702-400x267.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (1).jpg|x200px]] | ||
| + | |} | ||
| + | == Див. також == | ||
| + | [[Файл:Словарь укр языка Гринченко by Russianname.jpg|310x210px|обрамити|Словарь української мови]] | ||
| + | |||
| + | '''Найвідоміша поява цього слова''' - у знаменитому «Словарі української мови» Бориса Грінченка (1907–1909 рр.), Том 4, сторінка 385. Грінченко посилається на шифр Вх. Зн. 76. | ||
| + | |||
| + | Це означає праremote '''праці Івана Верхратського''' - «Знадоби до словаря южноруского» (галицький та закарпатський мовознавець, який збирав діалектизми й фольклор Західної України). | ||
| + | |||
| + | '''Заміна слову хамний у значенні «гордий, високомѣрный», варто звернути увагу на такі літературні та діалектні синоніми:''' | ||
| + | * ''Пихатий'' (надмінний, зарозумілий); | ||
| + | * ''Високодумний / Високомірний'' (той, хто забагато про себе думає); | ||
| + | * ''Гордовитий'' (сповнений гідності або гордині); | ||
| + | * ''Зарозумілий'' (зарозуміла людина); | ||
| + | * ''Бундючний'' (важливий, надутий, пихатий); | ||
| + | * ''Надменний'' (погордивий до інших); | ||
| + | * ''Гергепа / Герготати'' (діалектне: поводитися гордо, пишатися). | ||
| + | |||
| + | == Медіа == | ||
| + | :::::::::::::::::::::{{#ev:youtube|watch?v=pCP8IVZ6JEY}} | ||
| + | |||
| + | == Джерела та література == | ||
| + | === Використана література:=== | ||
| + | * Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | * Письменники Західної України 30–50-х років XIX ст. - К., 1965. - С. 628–643. | ||
| + | |||
| + | === Використані інтернет джерела: === | ||
| + | * https://hrinchenko.com/ | ||
| + | * https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%85%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2026 року]] | ||
Поточна версія на 12:45, 28 березня 2026
Хамний, -а, -е. Гордый, высокомѣрный.
Зміст
Історія слова
Слово хамний - це рідкісне, діалектне й застаріле українське слово, яке має дуже цікаву історію та специфічне значення, що відрізняється від сучасного розуміння кореня «хам». Слово зафіксоване в історичній лексикографії завдяки видатним українським мовознавцям рубежу XIX–XX століть.
Слово хамний походить від іменника «хам», який у слов’янських мовах означає грубу, невиховану, зухвалу людину. Первісно прикметник хамний уживався для характеристики людини, яка поводиться не лише грубо, а й зверхньо, із почуттям власної вищості. З часом значення розширилося і почало включати риси гордовитості та пихатості. У сучасній українській мові слово є маловживаним і має відтінок застарілості або діалектності.
Походження та значення цього слова:
- Етимологія (походження): cьогодні корінь (хам-) асоціюється з брутальністю, некультурністю (від біблійного Хама). Проте у західних говорах слово хамний (гордий, пихатий) могло розвинутися паралельно або під впливом семантики «ставити себе вище за інших», «дивитися на всіх як на слуг/хамів», або ж мати інше локальне походження (наприклад, у карпатських говорах слова, схожі на хам, часто означали велику силу, міць або важку упряж). В контексті Верхратського воно зафіксовано саме як «гордий, високомірний».
Отже, слово хамний походить від іменника «хам», який у слов’янських мовах означає грубу, невиховану, зухвалу людину. Первісно прикметник хамний уживався для характеристики людини, яка поводиться не лише грубо, а й зверхньо, із почуттям власної вищості. З часом значення розширилося і почало включати риси гордовитості та пихатості. У сучасній українській мові слово є маловживаним і має відтінок застарілості або діалектності.
Сучасний словник
У сучасній літературній українській мові слово хамний практично не використовується. Його витіснили більш уживані відповідники: гордий, пихатий, зарозумілий, зверхній. Може траплятися в художній літературі, історичних текстах або діалектному мовленні.
Ілюстрації
| |
|
|
Див. також
Найвідоміша поява цього слова - у знаменитому «Словарі української мови» Бориса Грінченка (1907–1909 рр.), Том 4, сторінка 385. Грінченко посилається на шифр Вх. Зн. 76.
Це означає праremote праці Івана Верхратського - «Знадоби до словаря южноруского» (галицький та закарпатський мовознавець, який збирав діалектизми й фольклор Західної України).
Заміна слову хамний у значенні «гордий, високомѣрный», варто звернути увагу на такі літературні та діалектні синоніми:
- Пихатий (надмінний, зарозумілий);
- Високодумний / Високомірний (той, хто забагато про себе думає);
- Гордовитий (сповнений гідності або гордині);
- Зарозумілий (зарозуміла людина);
- Бундючний (важливий, надутий, пихатий);
- Надменний (погордивий до інших);
- Гергепа / Герготати (діалектне: поводитися гордо, пишатися).
Медіа
Джерела та література
Використана література:
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
- Письменники Західної України 30–50-х років XIX ст. - К., 1965. - С. 628–643.