Відмінності між версіями «Уректи»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Уректи, -ся. '''См. '''Урікати, -ся. ''' Категорія:Ур) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Уректи, -ся. '''См. '''Урікати, -ся. ''' | '''Уректи, -ся. '''См. '''Урікати, -ся. ''' | ||
[[Категорія:Ур]] | [[Категорія:Ур]] | ||
| + | |||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | * УРЕКТИ 1 (ВРЕКТИ), уречу, уречеш; мин. ч. урік, урекла, ло; док., перех., заст. За марновірними уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити. Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало; Він [Іван] сам дивувався тій зміні. Що сталося з ним? ..Чи йому пороблено що, чи хто урік? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 342). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 475. | ||
| + | |||
| + | * Уректи́-за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями | ||
| + | |||
| + | =Ілюстрації= | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Urekti.jpg|x300x]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | =Джерела та література= | ||
| + | * [https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8 Уректи .Портал української мови та літератури] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 10:30, 30 травня 2021
Уректи, -ся. См. Урікати, -ся.
Сучасні словники
- УРЕКТИ 1 (ВРЕКТИ), уречу, уречеш; мин. ч. урік, урекла, ло; док., перех., заст. За марновірними уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити. Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало; Він [Іван] сам дивувався тій зміні. Що сталося з ним? ..Чи йому пороблено що, чи хто урік? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 342).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 475.
- Уректи́-за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями
Ілюстрації
|
