Відмінності між версіями «Тягти»

Поточна версія на 11:50, 21 листопада 2016

Тягти, -гну, -неш, гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. М. Пр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. С. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. НВолын. у. 9) Біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) До права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТЯГТИ і ТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. тяг, ла, ло; тягнув, нула, ло; недок. 1. перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Отаман причалив човна до берега, скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і гукнув голосно: — Тягніть разом! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227); Палійчук витяг із бесагів калач і простягає його Маріці, але сам не пускає з рук, тримаючи, на пальці. Маріка собі зачепила палець, і тягнуть калач, аж поки розломили(Гнат Хоткевич, II, 1966, 417); // Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. — Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину.. — І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? — жахається Яків(Михайло Стельмах, I, 1962, 480); Ватаг валки.. човгав далі, тягнучи по землі предовгий батіг (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 28); // Тримаючи за щось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою. Колісник ішов уперед і тяг за руку Рубця (Панас Мирний, III, 1954, 271); Всю ніч рота Сагайди пробивалася за піхотою через міжгір'я, тягнучи за собою коней, нав'ючених мінами(Олесь Гончар, III, 1959, 125); // Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.). Лід ломився підо мною... Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 183); // Узявшись за що-небудь, смикати. Тягнула [дочка] маму за намисто і прикладала дрібненькі пучечки мамі до уст (Марко Вовчок, I, 1955, 357); — Васькові сьогодні вже одинадцять. А мені — десять буде. Платон тягне брата одинадцять разів за вуха і цілує в щоку (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 239); // розм. Приносити з собою, на собі; вносити. — Нам не треба пампушок, медяників... маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (Олександр Довженко, I, 1958, 219); — Ну, хлопці, — звернувся Палилюлька до своїх охоронців. — Тягніть сюди і печене, і варене (Михайло Стельмах, II, 1962, 88); Поки був [Микола] у молодших класах, то кожного разу [першого вересня] тягнув такого букета, що аж дивно було, як він його підіймав — не букет, а цілісінький сніп (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 112); // за ким, перен., розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. Батько все тягне за Романком — своїм пестунчиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102). ♦ В один гуж тягти див. один; За вуха тягти (тягнути) див. вухо; Ледве (насилу і т. ін.) тягти (тягнути) ноги — те саме, що Ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити (див.волочити). Ідуть [хлопці] день, ідуть другий.. Насилу-насилу ноги тягнуть (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 65); Останні жили тягнути див. жила 1; Тягти (тягнути) волоком див. волоком; Тягти (тягнути) душу з кого; Тягти (тягнути) за душу кого: а) набридати чим-небудь нудним, одноманітним. Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску, десь тягне за душу попсована катеринка (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 191); б) мучити. Так інший на словах Добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 142); Тягти (тягнути) жили див. жила 1; Тягти за живіт див. живіт;Тягти за печінки — те саме, що Тягти за живіт (див. живіт). Живіт уже йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 191); Тягти (тягнути) за язик кого — примушувати сказати що-небудь; випитувати когось. О. Катехит почав випитувати [учнів] одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик (Іван Франко, IV, 1950, 233); — Катю, не тягни його за язик.. — Я вже колись сама доберуся до нього... (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 97); Тягти (тягнути) на позорище див. позорище; Тягти (тягнути) ногу — не ступати пошкодженою або хворою ногою. Повискуючи, з хати вискочило порося, тягнучи задню ногу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 351); Тягти (тягнути) руку за кого, за ким, рідко чию — підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. — Чи вам же таки за злодіїв руку тягнути! (Любов Яновська, I, 1959, 48); — Постривай же ти, Соловейку!.. Я ж тобі оддячу ще й на цім світі, коли ти тягнеш руку за Параскою(Нечуй-Левицький, II, 1956, 24); Потім вийшов на ганок Григор і почав говорити, що староста тягне руку куркулів (Петро Панч, II, 1956, 522); Тягти руч див. руч; Тягти сірка за хвіст (за хвоста) див. сірко. 2. перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини). Шкапина.., ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла нудний візок по курній дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371); Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 134); Весь поїзд складався з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий паровоз (Петро Панч, Синів.., 1959, 11); // неперех. Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином. Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Молоді волики тягли щиро, не лінуючись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі (Олесь Гончар, III, 1959, 224). 3. перех. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню. Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. — Тягни! — командує Хома (Олесь Гончар, III, 1959, 278); Я відчув, що канат рухається, і мене тягнуть нагору (Юрій Яновський, II, 1958, 83); Тягнути воду з криниці; // Ловити (рибу). Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 54). 4. перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою. Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчата! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 142); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 320); [Аркадій:] На засідання вас тягнути треба, а от за пайками бігаєте (Олександр Корнійчук, I, 1955, 118); // Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.

Тягти до суду (на суд) див. суд. 5. перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь. — І мені не раз тут тісно, Серед гір отих сніжних, Тягне туга непоборна До степів тих запашних (Іван Франко, XIII, 1954, 361); Революційна хвиля владно тягла нас на вулицю, на площі(Олександр Довженко, I, 1958, 15); // безос. Мене дуже тягне на різдво поїхати на Русь (Василь Стефаник, III, 1954, 28); В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 47); Крайнюка невтримно тягло на фронт (Василь Кучер, Голод, 1961, 162); // Викликати потяг (див. потяг 1 1, 2) до кого-, чого-небудь. У Вороничах був тоді молодий учитель, гарний мужчина. Та не краса його тягнула її до нього, але його вдача(Лесь Мартович, Тв., 1954, 234); [Іван:] Коли вже вас так тягне поезія, то краще читайте чужу, а писати я б вам не радив (Володимир Самійленко, II, 1958, 118); // безос. Відчувати потяг (див. потяг 1 1, 2) до кого-, чого-небудь. Я відчувала, що мене тягло до нього (Юрій Яновський, II, 1958, 91); [Олексій:] Я п'ю звичайності ради, самохіть же мене до питва ніколи не тягне (Марко Кропивницький, V, 1959, 507); // безос. на що, до чого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь. Мабуть, уже до старості дійшлося: На мемуари тягне день при дні (Максим Рильський, II, 1960, 67); — Я пригадав, що мене з дитинства тягло до малювання (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 141).

Тягне (тягло, тягнуло) на легкий хліб, безос., кого — хтось не має бажання працювати, намагається одержувати кошти без великої затрати сил, через різні комбінації і т. ін. — Скільки його пам'ятаю, він завжди такий. Усе на легкий хліб тягне. Усе на дурника хоче прожить і чарку випить. Так і норовить, аби від роботи в колгоспі чкурнуть... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 432); Тягне (тягло, тягнуло) на сон (до сну), безос., кого — хтось відчуває сонливість, бажання спати. Не тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не спали й ті, які мали позбутись частини своїх правдою і кривдою добутих урочищ і хуторів (Михайло Стельмах, II, 1962, 91). 6. перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку. Мар'янка зацікавлено дивилася на дивний стовбур білоцвіття і тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); Знову [Левко] тягне руки до Христини. Але та відходить від нього і зітхає (Михайло Стельмах, I, 1962, 537); * Образно. До мене вишня мерзлу гілку тягнула скорбно. День синів (Володимир Сосюра, II, 1958, 428). 7. перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.). — Батько нездужають. Тягнули .. електропроводи на господарство, то впали із стовпа (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 117); Сюди [на командний пункт] вже несли на плечах боєприпаси, зв'язківці тягнули кабель (Олесь Гончар, III, 1959, 262). 8. неперех., розм. Іти (звичайно повільно). Один тільки сторож лишається [в церкві] — куняє-куняє, а там і собі тягне додому (Україна сміється, I, 1960, 125); — З-за Буга я й далі... кудою схочу, тудою й потягну.. — Тягніть, тягніть на здоров'я! — глузує Демчиха. — Аби Гапка не потягнула когось на розправу... (Марко Вовчок, VI, 1956, 263); Тягли [хлопці] улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 288). 9. безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.). — Ваша високість, у комині кладуть весь час гнізда граки, тому погано тягне (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 129). 10. неперех. Дути, віяти (про вітер). Сонце гріє, як і гріло; 3 плавнів тягне вітер вільний(Яків Щоголів, Поезії, 1958, 258); Холодний вітер тяг з півночі.. і плутався у дворі, в густих вітах акацій (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 225); // безос., чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін. Зскакую з ліжка, заглядаю в столову — звідти тягне свіжим, морозним повітрям(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258); Із степу тягло прохолодою (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 51); Від заболоченого лужка приємно тягнуло вологою (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 41); // безос., чим. Доноситися (про запах). Чмихаю носом, рознюхую — тягне не то кізяком, не то м'ятою... (Степан Васильченко, I, 1959, 376); З городів тягло коноплями і розпареним гноєм (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 383).

Пусткою тягне див. пустка. 11. перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь. А добрі молодці кружали, Поки аж півні заспівали — Що здужали, то все тягли (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 198); Огли сидів мовчки під піддашком чайхани і.. тягнув димок з череп'яного кальяну (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 92). Тягти (тягнути) горілку (пиво і т. ін.) — пити, вживати хмільні напої. Знаю тебе, бурсо; знаю тебе здавна, Як по всім країнам та була ти славна; ..Правда, що тягла ти добре оковиту, Іноді харцизством обридала світу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 131); Трапезуючи, добре тягнули братчики горілку, мед, пиво, однак ніхто не впивсь(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 148); Тягти (тягнути) тютюн (махорку, цигарку, люльку, з люльки і т. ін.) — курити. Рядочком їхали [Сагайдачний з Дорошенком] гарненько, 3 люльок тютюн тягли смачненько (Іван Котляревський, I, 1952, 195); Кайт з силою тягне люльку, так що вона починає шкварчати (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 30).

Тягти (тягнути) [всі] соки див. сік. 12. перех., розм. Брати чуже; красти. Бідний в убогого тягне сорочку із плота (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 233). 13. перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно. Піп тягне довго і нудно про те, що жінка має боятися свого чоловіка (Василь Кучер, Голод, 1961, 292); // Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах). — Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 126).

Тягнути (висмикувати) слова з рота див. рот. 14. перех. і неперех. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь. Не знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому, чи й досі тягнуть? (Панас Мирний, V, 1955, 433); [Карпо:] І з ділом тим не тягніть (Вадим Собко, П'єси, 1958, 20); // Зволікати із чим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь. — Або ти зараз все розкажеш, або ми підемо додому, — невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. — Чого тягнеш? (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 9); // у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись, знижувати загальні показники. — Але як не вболівати? — питала себе Іринка. — Один погано працює — всіх униз тягне (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 23).

Тягти час — зволікати із здійсненням чого-небудь. Певно, найкраще було б піти додому.. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 360). 15. перех., перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь (господарство, якусь ділянку роботи). [Горленко:] Вони [жінки] тут без нас усе господарство тягнули стільки років. Мабуть, потомились. Хоч у мене рука ще не зовсім в порядку, а я вирішив — завтра ж сідаю на трактор (Олександр Корнійчук, II, 1955, 91); — Сам один на своєму горбі всю газету тягну (Андрій Головко, II, 1957, 552).

Тягти (тягнути) життя яке — жити у важких умовах, нестатках. — Та чи то ж то одна моя мати така?.. Хіба одні ми?.. Сотні, тисячі, тисячі тисяч отак тягли й тягнуть своє злиденне життя... (Панас Мирний, II, 1954, 253); Щоб не тягти життя нужденне, Дали батьки нам гарту пай, — Нас кличе збурення натхненне І смерть у помсті за свій край! (Микола Вороний, Вибр., 1959, 202); Тягти лямку див. лямка; Тягти ярмо яке, чого — важко, безрадісно жити. Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню,.. через якийсь рік-два.. тягнули скрипуче родинне ярмо (Михайло Стельмах, II, 1962, 147). 16. перех. і неперех. Мати якусь вагу; важити. — Славний кабанчик, на пудів шість тягне(Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 100); // Відтягувати своєю вагою. У кожного за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 356); Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сів. Торбина з зерном тягне її донизу (Олександр Довженко, I, 1958, 34); // безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122). 17. безос., перех. і неперех. Боліти. Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 497); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогкій ниві (Іван Микитенко, II, 1957, 81). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 339.

"Словопедія"

ТЯГТИ (переміщати поверхнею до себе а. за собою) тягнути, волокти, волочити, розм. тар-гати, таскати. тягти́ дієслово недоконаного виду ТЯГТИ волокти, волочити, д. тарганити, тирити; (душу) витягати, виймати; (жили) СОТАТИ; (до суду, до себе) притягати; (убік, додолу)від-; (куди) за-; (слова) роз-; (брагу) цідити, пити; (кров) смоктати; (за кого) тягти руку, тримати сторону чию; (з дна) ТЯГАТИ; (у небо) вабити; (до кого) мати потяг; (на що, за собою) по- :| ривати; (на сон) хилити, вдаряти в що; (руки) простягати; (канал)прокладати; ЖМ. поволі йти; (- комин) мати тягу; (- вітер) потягати, повівати; (- запах) линути; (тютюн) курити, смалит ТЯГТИ

вимо́тувати (мота́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) (всі) кишки́ з кого і без додатка. Мучити, знесилювати кого-небудь чимсь. — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишкиз людей мотають казаннями (З. Тулуб); Після Хоми почали й інші майстри ставити йому запитання, але цехмістер зупинив їх.— Та чого ви, панове, з нього кишки тягнете? Німець не витримає: це не наш брат, жилуватий козак (З. Тулуб); Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки,— усі з тебе кишки вимотає .. буде гризти, поки загризе (Панас Мирний). повимо́тувати кишки́ (про багатьох або тривалий час). Фінк обіцяв повимотувати кишки, повідбивати печінки й селезінки, якщо пропаде хоч сантиметр турецької ганчірки (П. Загребельний); — Ну й мороки було з вами, бісові татарюги! Всі кишки мені повимотували (З. Тулуб).

витя́гувати (тягти́, тягну́ти) / ви́тягти за ву́ха кого. Всіляко допомагати кому-небудь, сприяти в чомусь. Не развитягував (Віталик) Тоню за вуха по фізиці та математиці. Навдивовижу тямковитий хлопець (О. Гончар).

в оди́н гуж тягти́. Діяти заодно. Свідків усіх дібрано таких, що вони в один гуж тягли (Б. Грінченко); Допоки люди вбогі не стануть тягти в один гуж, не буде в світі правди (Василь Шевчук).

жи́ли тя́гне кому, з кого. Хто-небудь страждає від голоду, болю, виснаження, душевних мук і т. ін. — Іроде! гаспиде! — закричав Чіпка,— напився, що й язика не повернеш у роті, то йому й байдуже, що тут з тебе жили тягне… (Панас Мирний); Чого радієш? .. Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги (Сеспель), не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у містоледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть (хлопці) день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

на моту́зці тягти́ кого. Насильно примушувати когось іти куди-небудь. — Хіба тебе в те кіно на мотузці тягли? (З газети).

одну́ ру́ку тягти́ (тягну́ти). Бути заодно. Тепер так повелося: мужик з паном одну руку тягнуть (Леся Українка).

тя́гне за живі́т (за печінки́) кого. Хто-небудь дуже хоче їсти, страждає від голоду. Він (Кайдаш) не їв цілий день. Йоготягло за живіт (І. Нечуй-Левицький); Живіт йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (А. Тесленко); Деякі (школярі) складалися по копійці купити булку, бо за печінку тягло (Панас Мирний).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) (оста́нні (усі́)) жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися (живоглоти) в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах). 2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить (дочка) цю семі

тягти́ (тягну́ти) во́за якого. Покірно миритися, погоджуватися з виконанням важкої або невдячної роботи, одноманітних обов’язків. Зроблять з нього тактовного й культурного інженера і тягтиме він (Каргат) той віз, у який його запряжуть (Ю. Шовкопляс); Фросина Федорівна тягнула сімейного воза спокійно і звично (Ю. Мушкетик).

тягти́ (тягну́ти) ду́шу з кого. Мучити, виснажувати кого-небудь чимось неприємним. Так інший на словах добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (М. Годованець).

тягти́ (тягну́ти) за ду́шу. Дратувати когось, набридати кому-небудь чимсь неприємним, одноманітним і т. ін. Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску, десь тягне за душу попсована катеринка (Дніпрова Чайка).

тягти́ (тягну́ти) за язи́к кого і без додатка. Спонукати, змушувати кого-небудь сказати щось, висловитися з якогось приводу; випитувати, допитувати когось. О. Катехит почав випитувати одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик(І. Франко); Він скинув свиту і став над помийницею мити руки. Оляна зливала йому. Мовчки. Бо не було такої у них звички — тягти за язик. Сам усе скаже, як прийде час (А. Головко).

тягти́ (тягну́ти) ко́вдру на се́бе. Діяти на догоду власним інтересам; думати лише про себе, бути корисливим. У боротьбі за владу кожна партія, зрозуміла річ, намагається тягнути ковдру на себе (З газети).

тягти́ (тягну́ти) ля́мку яку. Терпляче виконувати важку, невдячну, одноманітну роботу. Неприємна брудна робота завжди потрапляла до нього, і він покірливо тяг лямку (Ю. Яновський); Сковувала їх (давніх друзів) незручність людей, один з яких благоденствує в столиці, а другий тягне лямку в провінції (Ю. Мушкетик); Що ж до стипендії, то він позбувся можливості одержання її назавжди, і йому тепер доведеться протягом чотирьох з половиною років тягти вантажницькулямку (Ф. Бурлака); Вже третій тиждень тягнув Кобзар свою важку солдатську лямку (З. Тулуб).

тягти́ (тягну́ти) / потягти́ (потягну́ти) ру́ку за кого, за ким, чию. Підтримувати когось, поділяючи його погляди; діяти в чиїх-небудь інтересах. (Пархім:) Волосний писар і старшина будуть за тебе тягти руку, я це через лікаря встрою (влаштую) (М. Кропивницький); Трудне діло — позви,— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою (А. Тесленко); Ніколи на мене не ображайся, бо на людях я не завжди твою руку тягнутиму (Г. Колісник); Полупанки прихильно дякували Лошакову, що він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний); — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами суддями можу і… присудимо тобі посунути обніжок у Василів город (А. Тесленко). тягну́ти руч. Батько і собі за нею руч тягне (Ганна Барвінок). трима́ти ру́ку. Під час революції та війни громадянської він (Максиміліан Волошин) не тримав руку ні за червоних, ні за білих: переховував у себе і тих, і тих (А. Дімаров).

тягти́ (тягну́ти) / протягти́ (протягну́ти) час. Зволікати із виконанням, здійсненням чого-небудь. Певно, найкраще було б піти додому .. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарновський); Богдан ждав татар і хотів протягти час як можна довше (І. Нечуй-Левицький).

тягти́ (тягну́ти) сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́). Зволікати, не поспішати з чим-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний); — Тітко Маріє, скіко (скільки) можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський); — Ви мені, хлопці,куцого за хвоста не тягніть. День-два — і щоб копиці стояли (Леся Українка).

тягти́ (тягну́ти) шку́ру з кого. Визискувати, експлуатувати або обраховувати кого-небудь. — Давайте мені рощот (розрахунок)! Ви не смієте злодійкою називати! Ви не спостерегли, не бачили! Тягніть уже шкуру з отієї нещасної каліки, а з мене не поживитеся, ні! (Л. Яновська); Нетесаний ще раз владним зором пробіг по спинах молільників. Видивлявся — з кого першого починати шкуру тягти? (О. Ковінька); — Будуть давати (продукти). Їй-богу, даватимуть. Я з них і шкури постягую (В. Кучер).

тягти́ (тягну́ти) ярмо́ чиє, яке. Покірно миритися з виконанням тяжкої або невдячної роботи, одноманітних обов’язків. Хилився, гнувся (Степан), тяг ярмо, Бо скинуть сили не було (І. Франко); — Є і третій (спосіб): тягни своє ярмо, поки шия не трісне. Ти його добре знаєш (М. Стельмах); Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню, .. через якийсь рік-два .. тягнули скрипуче родинне ярмо (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) за по́ли тя́гне кого. Кому-небудь дуже хочеться зробити щось. Тягне, було, мене наче за полинадвір, на той шлях, кудою понесли її на кладовище (І. Нечуй-Левицький); Думки роздирали голову… Як там у городі? Що з Христею?..— Пріську наче за поли тягло піти довідатися (Панас Мирний).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Тягти, -гну, -неш, гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило.Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. МПр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду.Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать.Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне.Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8)Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости.Лебед. у. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. Н. Вол. у. 9) біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) до права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

тягти і тягну́ти, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, -ла́, -ло́ і тягну́в, -ну́ла, -ну́ло;недок. 1) перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. ||Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. || Тримаючи защось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою. || Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.). || Узявшись за що-небудь, смикати. || розм. Приносити з собою, на собі; вносити. || за ким, перен., розм.Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. 2) перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини). || неперех.Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином. 3) перех. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню. || Ловити (рибу). 4) перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою. ||Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною. 5) перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь. || безос. || Викликати потяг (див. потяг I 1), 2))до кого-, чого-небудь. || безос. Відчувати потяг (див. потяг I 1), 2)) до кого-, чого-небудь. || безос., на що, дочого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь. Тягнути на сон. 6) перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку. 7) перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.). 8) неперех., розм. Іти (звичайно повільно). 9) безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.). 10) неперех. Дути, віяти (про вітер). || безос., чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом,холодом і т. ін. || безос., чим. Доноситися (про запах). 11) перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь. 12) перех., розм. Брати чуже; красти. 13) перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно. || Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно наверхніх нотах). 14) перех. і неперех. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь. || Зволікати зчим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь. || у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись,знижувати загальні показники. Тягти час. 15) перех., перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь(господарство, якусь ділянку роботи). 16) перех. і неперех. Мати якусь вагу: важити. || Відтягувати своєю вагою. || безос. Примушувати опускатисяпід дією своєї ваги. 17) безос., перех. і неперех. Боліти.

Ілюстрації

Медіа

[1]

Цікаві факти

Тягти жили

Тягти жили з кого, в ролі прис… Більше читайте тут: [2]

Див. також

Тягтися

Тягун