Відмінності між версіями «Туша»
(Створена сторінка: '''Туша, -ші, '''''ж. ''Туша. ''Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ''ЗЮЗО. II. 546. Ум. '''Ту...) |
(→Див. також) |
||
| (не показані 7 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Туша, -ші, '''''ж. ''Туша. ''Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ''ЗЮЗО. II. 546. Ум. '''Тушка. '''''Лисичкасестричка тушку з’їла, а кишечки під себе поховала. ''Мнж. 4. | '''Туша, -ші, '''''ж. ''Туша. ''Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ''ЗЮЗО. II. 546. Ум. '''Тушка. '''''Лисичкасестричка тушку з’їла, а кишечки під себе поховала. ''Мнж. 4. | ||
[[Категорія:Ту]] | [[Категорія:Ту]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/tusha Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 331.]=== | ||
| + | |||
| + | ТУ́ША, і, жін. | ||
| + | 1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Олекса Стороженко, I, 1957, 397); Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свідкувати тушу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 245); Колій приготувався членувати тушу (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 432); | ||
| + | // Мертве тіло якої-небудь великої тварини. Ще постріл, і хвилі піднесли тушу мертвого звіра (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 32); По снігах густо чорніли трупи німецьких солдат.. та кінські туші із задертими догори підковами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 486). | ||
| + | 2. розм. Про велике, гладке тіло людини. — Кинув би усяку суєту мирськую та й пішов до вас на Запорожже [Запоріжжя]! — Гм! — каже Кирило Тур, озирнувши його тушу. — Не багато таких потовпилось би в курені! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 90); Величезна туша куратора Траскіна ледве вміщалась у кріслі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 426). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туша1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туша.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|k2creGDvZkM}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%88%D0%B0_(%D1%82%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0)_%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 12:00, 29 жовтня 2018
Туша, -ші, ж. Туша. Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ЗЮЗО. II. 546. Ум. Тушка. Лисичкасестричка тушку з’їла, а кишечки під себе поховала. Мнж. 4.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 331.
ТУ́ША, і, жін. 1. Оббіловане і випатране тіло забитої тварини. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Олекса Стороженко, I, 1957, 397); Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свідкувати тушу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 245); Колій приготувався членувати тушу (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 432); // Мертве тіло якої-небудь великої тварини. Ще постріл, і хвилі піднесли тушу мертвого звіра (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 32); По снігах густо чорніли трупи німецьких солдат.. та кінські туші із задертими догори підковами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 486). 2. розм. Про велике, гладке тіло людини. — Кинув би усяку суєту мирськую та й пішов до вас на Запорожже [Запоріжжя]! — Гм! — каже Кирило Тур, озирнувши його тушу. — Не багато таких потовпилось би в курені! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 90); Величезна туша куратора Траскіна ледве вміщалась у кріслі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 426).
Ілюстрації
|
|
