Відмінності між версіями «Тувальня»
(Створена сторінка: '''Тувальня, -ні, '''''ж. ''Полотенце. Вх. Зн. 71. Категорія:Ту) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тувальня, -ні, '''''ж. ''Полотенце. Вх. Зн. 71. | '''Тувальня, -ні, '''''ж. ''Полотенце. Вх. Зн. 71. | ||
[[Категорія:Ту]] | [[Категорія:Ту]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ПОЛОТЕ́НЦЕ, я, сер. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що полотно 1. [Маруся (перебиває):] Ось годі, мамо, а то ви будете тут плакатись, а в городі чиїсь свині вбілять ваше '''полотенце''' (Степан Васильченко, III, 1960, 82); — Попрядуть люди, погнити не дадуть [прядиву]. Та й викине [Ошіська] на весну '''полотенця''' шматків чималенько (Андрій Головко, II, 1957, 24). | ||
| + | |||
| + | 2. Частина мережки, яка являє собою широку смугу ажурного візерунка та розділяє групи дірочок у ньому. Рапорт у третьому ряді складається, як і в першому, з двох '''полотенець''' та двох стовпчиків (Українське народне художнє вишивання, 1958, 20). | ||
| + | |||
| + | 3. Перетинка на лапці водоплавного птаха. | ||
| + | |||
| + | 4. спец. Зменш.-пестл. до полотно 6. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | РУШНИ́К, а, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. Прокоповичка обстелила край стола '''рушниками''', щоб утирати губи й руки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 71); Маруся дістала з комода '''рушник''', повісила на цвях біля умивальника (Андрій Головко, II, 1957, 442). | ||
| + | |||
| + | ▲ Сталевий (стальний) '''рушник''' — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден. Під корпусом затонулого судна в ґрунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожний з них міцний стальний '''рушник''' (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 134). | ||
| + | |||
| + | 2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Стіни Галя вбрала шпалерами, пообвішувала вишиваними '''рушниками''' (Панас Мирний, I, 1949, 359); — По конях і на Семипілки! Весільних '''рушників''' не знімати, молода іде з нами (Олександр Довженко, I, 1958, 158); * Образно. На хмарних '''рушниках''' зоря квітки виводить... (Володимир Сосюра, I, 1957, 56); * У порівняннях. В Румунії зустріли нас, Як рідних, бідаки. У них вузенькі ниви, Неначе '''рушники''' (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 201). | ||
| + | |||
| + | ♦ Брати рушники див. брати; Вернутися з рушниками, заст. — засватати. Вернулися Люде з рушниками, З святим хлібом обміненим.. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором (Тарас Шевченко, I, 1963, 315); Готувати рушники, заст. — те саме, що Рушники дбати (див. дбати). — Он до тебе восени прийдуть старости. Готуй рушники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); Побрити рушники див. побрати; Подавати (подати) рушники див. подавати 1; Посилати (слати, послати) за рушниками, заст. — те саме, що Засилати (заслати) старостів (див. засилати). Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Тарас Шевченко, II, 1963, 270); Присилати (прислати) [людей] за рушниками (див. присилати); Рушники дбати див. дбати; Ставати (стати) на рушнику (на рушники), заст. — брати шлюб, одружуватися. [Химка:] Усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Панас Мирний, V, 1955, 240); Не зглянулись, як ще м | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Polotentse.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Polotentse(1).jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rushnyk.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ukr rushnyk.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 22:01, 12 листопада 2019
Тувальня, -ні, ж. Полотенце. Вх. Зн. 71.
Зміст
Сучасні словники
ПОЛОТЕ́НЦЕ, я, сер.
1. Те саме, що полотно 1. [Маруся (перебиває):] Ось годі, мамо, а то ви будете тут плакатись, а в городі чиїсь свині вбілять ваше полотенце (Степан Васильченко, III, 1960, 82); — Попрядуть люди, погнити не дадуть [прядиву]. Та й викине [Ошіська] на весну полотенця шматків чималенько (Андрій Головко, II, 1957, 24).
2. Частина мережки, яка являє собою широку смугу ажурного візерунка та розділяє групи дірочок у ньому. Рапорт у третьому ряді складається, як і в першому, з двох полотенець та двох стовпчиків (Українське народне художнє вишивання, 1958, 20).
3. Перетинка на лапці водоплавного птаха.
4. спец. Зменш.-пестл. до полотно 6.
РУШНИ́К, а, чол.
1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 71); Маруся дістала з комода рушник, повісила на цвях біля умивальника (Андрій Головко, II, 1957, 442).
▲ Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден. Під корпусом затонулого судна в ґрунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожний з них міцний стальний рушник (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 134).
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Стіни Галя вбрала шпалерами, пообвішувала вишиваними рушниками (Панас Мирний, I, 1949, 359); — По конях і на Семипілки! Весільних рушників не знімати, молода іде з нами (Олександр Довженко, I, 1958, 158); * Образно. На хмарних рушниках зоря квітки виводить... (Володимир Сосюра, I, 1957, 56); * У порівняннях. В Румунії зустріли нас, Як рідних, бідаки. У них вузенькі ниви, Неначе рушники (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 201).
♦ Брати рушники див. брати; Вернутися з рушниками, заст. — засватати. Вернулися Люде з рушниками, З святим хлібом обміненим.. Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором (Тарас Шевченко, I, 1963, 315); Готувати рушники, заст. — те саме, що Рушники дбати (див. дбати). — Он до тебе восени прийдуть старости. Готуй рушники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 239); Побрити рушники див. побрати; Подавати (подати) рушники див. подавати 1; Посилати (слати, послати) за рушниками, заст. — те саме, що Засилати (заслати) старостів (див. засилати). Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Тарас Шевченко, II, 1963, 270); Присилати (прислати) [людей] за рушниками (див. присилати); Рушники дбати див. дбати; Ставати (стати) на рушнику (на рушники), заст. — брати шлюб, одружуватися. [Химка:] Усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Панас Мирний, V, 1955, 240); Не зглянулись, як ще м
Ілюстрації
|
.jpeg)
|
|
|
