Відмінності між версіями «Травник»
(Створена сторінка: '''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиск...) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. ''Гол. IV. 167. | '''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. ''Гол. IV. 167. | ||
[[Категорія:Тр]] | [[Категорія:Тр]] | ||
| + | Травник | ||
| + | Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167. | ||
| + | |||
| + | == Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980) == | ||
| + | ТРАВНИК,а,чол | ||
| + | 1. Те саме, що гербарій | ||
| + | 2. заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI—XVII ст. вже з'явилися численні «лікарські порадники», в яких наводилися відомості про цілющі властивості рослин, що зустрічалися на терені давньої Русі (Наука і життя, 7, 1968, 24); У XVII ст. в Московській державі вийшло в світ багато медичних книжок (лікарських порадників, травників і т. п.), у яких було чимало гігієнічного матеріалу (Шкільна гігієна, 1954, 17). | ||
| + | === [http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA Публічний електроний словник української мови] === | ||
| + | 1. род. у́. Настоянка на травах. | ||
| + | 2. род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Кобр., Вибр., 1954, 88); Добираються [розбійники] до краю грядок, розривають нагло стіну квасолі і з шумом виплигують на травник перед хатою (Тудор, Народження, 1941, 214). | ||
| + | 3. род. а́. Лікар, що лікує травами. | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | <gallery> | ||
| + | Файл:Травник.jpg| | ||
| + | Файл:Травник1.jpg| | ||
| + | Файл:Травник2.jpg| | ||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 17:17, 17 жовтня 2018
Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167. Травник Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ТРАВНИК,а,чол 1. Те саме, що гербарій 2. заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI—XVII ст. вже з'явилися численні «лікарські порадники», в яких наводилися відомості про цілющі властивості рослин, що зустрічалися на терені давньої Русі (Наука і життя, 7, 1968, 24); У XVII ст. в Московській державі вийшло в світ багато медичних книжок (лікарських порадників, травників і т. п.), у яких було чимало гігієнічного матеріалу (Шкільна гігієна, 1954, 17).
Публічний електроний словник української мови
1. род. у́. Настоянка на травах. 2. род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Кобр., Вибр., 1954, 88); Добираються [розбійники] до краю грядок, розривають нагло стіну квасолі і з шумом виплигують на травник перед хатою (Тудор, Народження, 1941, 214). 3. род. а́. Лікар, що лікує травами.
