Відмінності між версіями «Тімашний»
(Створена сторінка: '''Тімашний, -а, -е. — до. '''Способный къ чему. Борз. у. Категорія:Ті) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Тімашний, -а, -е. — до. '''Способный къ чему. Борз. у. | + | '''Тімашний, -а, -е. — до. '''Способный къ чему. Борз. у. тямущий |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | Тлумачення, значення слова «тямущий»: | ||
| + | ТЯМУ́ЩИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285); Дівчина вдалася тямуща, то й навчилась [письма] (Борис Грінченко, I, 1963, 405); [Карпо:] Людина ви поважна, тямуща, багатьом порада ваша у пригоді може стати (Вадим Собко, П'єси, 1958, 8); | ||
| + | // Який гарно розуміється на чому-небудь, добре знає якусь справу. — Та от приводьте ковалів тямущих, Нехай скують важкую булаву (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 174); — Агроном з району приїжджав. Ох і тямущий чоловік. Аж завидки беруть. Землю знає, як добра мати дитину (Михайло Стельмах, II, 1962, 333); | ||
| + | // Який виражає розуміння чогось. Кидав [Володимир] на Му сю хитруваті багатозначні погляди, мовляв, ну й старий! Муся відповідала йому короткою тямущою усмішкою (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 238). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 347. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:тямущий1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:тямущий2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:тямущий3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:тямущий4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|Aa7LBLLb0fc}} | ||
| + | {{#ev:youtube|dR4hP9TxqbA}} | ||
| + | |||
[[Категорія:Ті]] | [[Категорія:Ті]] | ||
Поточна версія на 12:44, 16 жовтня 2018
Тімашний, -а, -е. — до. Способный къ чему. Борз. у. тямущий
Сучасні словники
Тлумачення, значення слова «тямущий»: ТЯМУ́ЩИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає... (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285); Дівчина вдалася тямуща, то й навчилась [письма] (Борис Грінченко, I, 1963, 405); [Карпо:] Людина ви поважна, тямуща, багатьом порада ваша у пригоді може стати (Вадим Собко, П'єси, 1958, 8); // Який гарно розуміється на чому-небудь, добре знає якусь справу. — Та от приводьте ковалів тямущих, Нехай скують важкую булаву (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 174); — Агроном з району приїжджав. Ох і тямущий чоловік. Аж завидки беруть. Землю знає, як добра мати дитину (Михайло Стельмах, II, 1962, 333); // Який виражає розуміння чогось. Кидав [Володимир] на Му сю хитруваті багатозначні погляди, мовляв, ну й старий! Муся відповідала йому короткою тямущою усмішкою (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 238).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 347.
Ілюстрації
|
|
|
|
