Відмінності між версіями «Тихцем»
(Створена сторінка: '''Тихцем, '''''нар. ''Потихоньку. ''Ми з чоловіком радимось тихцем. ''Г. Барв. 442. Категорія:Ти) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тихцем, '''''нар. ''Потихоньку. ''Ми з чоловіком радимось тихцем. ''Г. Барв. 442. | '''Тихцем, '''''нар. ''Потихоньку. ''Ми з чоловіком радимось тихцем. ''Г. Барв. 442. | ||
[[Категорія:Ти]] | [[Категорія:Ти]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/tykhcem Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | ТИХЦЕМ, присл., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Потихеньку, неголосно. Голова звертає тихцем увагу бесідника на те, що має говорити про крамниці на селі, а не в столиці (Осип Маковей, Вибр., 1956, 230); Михайло тихцем вилаявся: який усе-таки незграбний цей богослов! (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 257); — Денисе, діло є, — тихцем говорить Шмалій (Михайло Стельмах, I, 1962, 366). | ||
| + | |||
| + | 2. Намагаючись не створювати шуму. Раптом в коридорі почулись обережні ледь вловимі кроки. Хтось ішов тихцем, прислухаючись, вичікуючи, тамуючи подих (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 162); Підвела [Ольга] голову — в кімнаті не було нікого. Встала і тихцем почала одягатися (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 41). | ||
| + | |||
| + | 3. Потай, непомітно, криючись. Гроші старав із двох джерел. Мати йому давала та й брав тихцем від батька (Лесь Мартович, Тв., 1954, 264); Стежками, просіками і без просік, Ішли, пробиралися в ліс комуністи. Тихцем, щоб ніякий шпигун не засік... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 50). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1607445136тихо.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imagesтсс.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [https://goroh.pp.ua/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D1%82%D0%B8%D1%85%D1%86%D0%B5%D0%BC Синоніми] | ||
| + | |||
| + | [https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D1%82%D0%B8%D1%85%D1%86%D0%B5%D0%BC Етимологія] | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. Том 10, 1979. Стор. 133. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 13:05, 10 грудня 2022
Тихцем, нар. Потихоньку. Ми з чоловіком радимось тихцем. Г. Барв. 442.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТИХЦЕМ, присл., розм.
1. Потихеньку, неголосно. Голова звертає тихцем увагу бесідника на те, що має говорити про крамниці на селі, а не в столиці (Осип Маковей, Вибр., 1956, 230); Михайло тихцем вилаявся: який усе-таки незграбний цей богослов! (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 257); — Денисе, діло є, — тихцем говорить Шмалій (Михайло Стельмах, I, 1962, 366).
2. Намагаючись не створювати шуму. Раптом в коридорі почулись обережні ледь вловимі кроки. Хтось ішов тихцем, прислухаючись, вичікуючи, тамуючи подих (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 162); Підвела [Ольга] голову — в кімнаті не було нікого. Встала і тихцем почала одягатися (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 41).
3. Потай, непомітно, криючись. Гроші старав із двох джерел. Мати йому давала та й брав тихцем від батька (Лесь Мартович, Тв., 1954, 264); Стежками, просіками і без просік, Ішли, пробиралися в ліс комуністи. Тихцем, щоб ніякий шпигун не засік... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 50).
Ілюстрації
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. Том 10, 1979. Стор. 133.
