Відмінності між версіями «Терпкий»
(Створена сторінка: '''Терпки́й, -а́, -е́. '''Терпкій. ''Груші, та такі терпкі та кислі. ''Рудч. Ск. II. 24. Ум. '''Терпке́н...) |
|||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Терпки́й, -а́, -е́. '''Терпкій. ''Груші, та такі терпкі та кислі. ''Рудч. Ск. II. 24. Ум. '''Терпке́нький. ''' | '''Терпки́й, -а́, -е́. '''Терпкій. ''Груші, та такі терпкі та кислі. ''Рудч. Ск. II. 24. Ум. '''Терпке́нький. ''' | ||
[[Категорія:Те]] | [[Категорія:Те]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ''Тлумачення слова у сучасних словниках'' | ||
+ | |||
+ | '''ТЕРПКИ́Й, а, е.''' | ||
+ | 1. Який викликає відчуття стягування в роті (про смак деяких плодів, вин тощо). — Ще грушки зелені. А поки зелені, то вони терпкі (Іван Франко, IV, 1950, 330); Справді, ти духом великий: від чорного хліба, соломи Та від терпкого вина хочеш навік одійти! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 345); Кочубей заблищав очима, наче вкусив терпкої кислиці (Олесь Донченко, III, 1956, 8); Смак рослини [приворотня звичайного] іноді гіркуватий, а здебільшого терпкий, в'яжучий (Лікарські рослини.., 1958, 25); | ||
+ | // Який сильно діє на органи чуття; гострий (про запах, аромат і т. ін.). Терпкий солодкуватий запах цвіту груші і яблунь приємно лоскотав у ніздрях (Яків Качура, Вибр., 1947, 45); Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок (Олесь Гончар, III, 1959, 31); Терпкі осінні пахощі прослались полем (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 12); | ||
+ | // Який має гострий, їдкий запах. Дорожнім відволоженим пилом, терпкими коноплями і дозрілими садами пахне ніч (Михайло Стельмах, II, 1962, 26); Бійці виїжджали, і коні іржали (Стримано в стременах сталь дзвенить), А дим терпкий у полі, а в полі дим іржавий, І слина з кінських губ — немов ковильна нить (Микола Бажан, I, 1946, 39); Від нього тхнуло гаром доморобного тютюну і терпким чоловічим потом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 8); | ||
+ | // Сповнений гострих, їдких пахощів. Була це весна, вечір, каштани вподовж вулиці, зоряне небо й терпке повітря надморського півдня (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 352); Знову лягла на землю терпка червнева ніч (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 23); | ||
+ | // Пронизливий, дошкульний (про вітер, мороз, холод і т. ін.). Довкола гули рідним шумовинням придеснянські бори, зривався на урвистих берегах терпкий вітер і туманіли од снігових завоїв биті шляхи (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 128); Було тепло і пахло юною весною, коли забуваються люті замети, зла віхола і терпкий холод минулої зими (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 333). | ||
+ | ▲ Терпка вода — вода, у якій розчинено багато вапна. | ||
+ | |||
+ | 2. перен. Який завдає болю, гіркоти; грубий, ущипливий, дошкульний (про слова, мову тощо). Ти добра жінка, слів терпких нема у тебе для таких, що «впали низько» (Леся Українка, I, 1951, 284); Деришкур, завзятий штукатур, умів кинуть терпке слово (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 297); Григорій Косинка ніби напився з потоку Стефаника суворої, гіркої і терпкої правди життя, і відкрилося йому, як треба цінити слово (Літературна Україна, 1.III 1963, 2); | ||
+ | // Крутий, нелагідний (про людину, людський характер). В розмові була [Наталка] бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива, навіть подразнююча (Ольга Кобилянська, III, 1956, 160); | ||
+ | // Різкий, уїдливий (про тон, голос і т. ін.). — То се твій батько бунтує тухольців против мене і против князя? — спитав він нараз терпким, різким тоном (Іван Франко, VII, 1951, 24); — От не знає комсомол про такий вітер у твоїй голові, — докірливо відповіла мати терпким голосом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 242); | ||
+ | // Сповнений гіркоти, страждання. Терпка усмішка. | ||
+ | |||
+ | 3. перен. Який не дає насолоди, втіхи; важкий. Наталя виросла й зросла В житті гіркому і терпкому (Максим Рильський, Поеми, 1957, 156); Ставав день коло дня рядком, кожен день був.. терпкий та пожежний (Юрій Яновський, I, 1958, 51); До суміші терпких почуттів несподівано впала краплина чогось схожого на вдоволення (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 304); | ||
+ | // Гострий, сильний (про біль, жаль і т. ін.). Терпкий біль сіпнув за серце, й тоді з пальчика [Ольги] пішла червона кров (Яків Качура, II, 1958, 21); Великого гніву Катря на нього не мала. Було, що й кляла в мислі.., потім одходила і вже себе кляла, а на Юхима — нічого, окрім терпкого жалю в серці (Андрій Головко, II, 1957, 204); | ||
+ | // Щемливий, бентежний, з долею гіркоти (про радість, насолоду і т. ін.). Вона черпала сили в тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду, високу поезію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); Якийсь дивний спокій пройняв його всього, і в грудях повно терпкої радості (Андрій Головко, II, 1957, 299); На серці вже з'явилося терпке, схоже на чекання першого удару грози, почуття розставання (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 5); | ||
+ | // Гіркий, пекучий (про сльози). В житті горю... Життя люблю — І лоскіт сміху, й терпкі сльози (Василь Еллан, I, 1958, 49). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Eec64eeb4c1210e48618e47486c16442.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:458194.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|rTSkfvukTwo}} | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | http://sum.in.ua/s/terpkyj | ||
+ | |||
+ | http://sum.in.ua/s/terpko | ||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%BA%D0%B8%D0%B9 | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 15:57, 27 листопада 2019
Терпки́й, -а́, -е́. Терпкій. Груші, та такі терпкі та кислі. Рудч. Ск. II. 24. Ум. Терпке́нький.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТЕРПКИ́Й, а, е. 1. Який викликає відчуття стягування в роті (про смак деяких плодів, вин тощо). — Ще грушки зелені. А поки зелені, то вони терпкі (Іван Франко, IV, 1950, 330); Справді, ти духом великий: від чорного хліба, соломи Та від терпкого вина хочеш навік одійти! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 345); Кочубей заблищав очима, наче вкусив терпкої кислиці (Олесь Донченко, III, 1956, 8); Смак рослини [приворотня звичайного] іноді гіркуватий, а здебільшого терпкий, в'яжучий (Лікарські рослини.., 1958, 25); // Який сильно діє на органи чуття; гострий (про запах, аромат і т. ін.). Терпкий солодкуватий запах цвіту груші і яблунь приємно лоскотав у ніздрях (Яків Качура, Вибр., 1947, 45); Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок (Олесь Гончар, III, 1959, 31); Терпкі осінні пахощі прослались полем (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 12); // Який має гострий, їдкий запах. Дорожнім відволоженим пилом, терпкими коноплями і дозрілими садами пахне ніч (Михайло Стельмах, II, 1962, 26); Бійці виїжджали, і коні іржали (Стримано в стременах сталь дзвенить), А дим терпкий у полі, а в полі дим іржавий, І слина з кінських губ — немов ковильна нить (Микола Бажан, I, 1946, 39); Від нього тхнуло гаром доморобного тютюну і терпким чоловічим потом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 8); // Сповнений гострих, їдких пахощів. Була це весна, вечір, каштани вподовж вулиці, зоряне небо й терпке повітря надморського півдня (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 352); Знову лягла на землю терпка червнева ніч (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 23); // Пронизливий, дошкульний (про вітер, мороз, холод і т. ін.). Довкола гули рідним шумовинням придеснянські бори, зривався на урвистих берегах терпкий вітер і туманіли од снігових завоїв биті шляхи (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 128); Було тепло і пахло юною весною, коли забуваються люті замети, зла віхола і терпкий холод минулої зими (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 333). ▲ Терпка вода — вода, у якій розчинено багато вапна.
2. перен. Який завдає болю, гіркоти; грубий, ущипливий, дошкульний (про слова, мову тощо). Ти добра жінка, слів терпких нема у тебе для таких, що «впали низько» (Леся Українка, I, 1951, 284); Деришкур, завзятий штукатур, умів кинуть терпке слово (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 297); Григорій Косинка ніби напився з потоку Стефаника суворої, гіркої і терпкої правди життя, і відкрилося йому, як треба цінити слово (Літературна Україна, 1.III 1963, 2); // Крутий, нелагідний (про людину, людський характер). В розмові була [Наталка] бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива, навіть подразнююча (Ольга Кобилянська, III, 1956, 160); // Різкий, уїдливий (про тон, голос і т. ін.). — То се твій батько бунтує тухольців против мене і против князя? — спитав він нараз терпким, різким тоном (Іван Франко, VII, 1951, 24); — От не знає комсомол про такий вітер у твоїй голові, — докірливо відповіла мати терпким голосом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 242); // Сповнений гіркоти, страждання. Терпка усмішка.
3. перен. Який не дає насолоди, втіхи; важкий. Наталя виросла й зросла В житті гіркому і терпкому (Максим Рильський, Поеми, 1957, 156); Ставав день коло дня рядком, кожен день був.. терпкий та пожежний (Юрій Яновський, I, 1958, 51); До суміші терпких почуттів несподівано впала краплина чогось схожого на вдоволення (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 304); // Гострий, сильний (про біль, жаль і т. ін.). Терпкий біль сіпнув за серце, й тоді з пальчика [Ольги] пішла червона кров (Яків Качура, II, 1958, 21); Великого гніву Катря на нього не мала. Було, що й кляла в мислі.., потім одходила і вже себе кляла, а на Юхима — нічого, окрім терпкого жалю в серці (Андрій Головко, II, 1957, 204); // Щемливий, бентежний, з долею гіркоти (про радість, насолоду і т. ін.). Вона черпала сили в тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду, високу поезію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); Якийсь дивний спокій пройняв його всього, і в грудях повно терпкої радості (Андрій Головко, II, 1957, 299); На серці вже з'явилося терпке, схоже на чекання першого удару грози, почуття розставання (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 5); // Гіркий, пекучий (про сльози). В житті горю... Життя люблю — І лоскіт сміху, й терпкі сльози (Василь Еллан, I, 1958, 49).