Відмінності між версіями «Таляр»

Поточна версія на 14:16, 12 жовтня 2018

Таляр, -ра, м. 1) Талеръ, серебряная монета въ 75 коп. Гаццук, Укр. аб., 101. Заплатила.... біленькими талярами. Гол. І. 3. У туркені у кишені таляри, дукати. Шевч. Три таляри пропила іще й п’яна не була. Грин. III. 327. 2) Большая пуговица, трехъ дюймовъ въ діаметрѣ, нашиваемая на суконномъ верхѣ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 18. Ум. Талярик, таляричок, таляро́к, таляронько, таляро́чок. Грин. III. 261.

Зміст

1. Назви європейськими мовами.
2. Історія.
3. Використання в різних країнах.
4. Українські землі, Річ Посполита, Велике князівство Литовське.
5. Московська держава.
6. Примітки.
7. Джерела та література.

Назви європейськими мовами Німецька — Thaler; Шведська і норвезька — daler (далер); Нідерландська — daler (далер), згодом — daalder (даалдер); Португальська — dolera (долера); Англійська — thaler (талер); Чеська — tolar (толяр); Словацька — taliar (таляр); Словенська — tolar (толяр); Білоруська — таляр; Польська — talar (таляр); Угорська — tallér (таллер)

Історія Перші монети-прототипи талера розпочав карбувати ерцгерцог Тіролю Сиґізмунд (1439—1496) в 1484 році. Маса монети початково дорівнювала 1 унції і становила 31,83 грама (29,23 г чистого срібла 937,5-ї проби). Перші талери карбувалися у невеликій кількості. Спочатку монета мала однакову вартість із золотим гульденом (60 крейцерів), тому її називали гульденгрош або гульдинер. Зростання виробництва срібла в Європі (Тіроль, Чехія, Саксонія) і вдосконалення техніки карбування монет дало можливість випустити велику монету, яка залишалась стандартом для європейських срібних монет протягом 400 років.

У 1518 граф Штефан Шлік започаткував у богемському місті Яхимові (чеськ. Jáchymov) широкомасштабне карбування срібних гульденів (гульденгрошенів), які з 1525 року почали називати «йоахімсталерами» (нім. Joachimsthaler) — від німецької назви цього міста Санкт-Йоахімсталь (нім. Sankt-Joachimsthal), а згодом просто «талерами» («талярами»). У 1528 році випущено 2,28 млн талерів. За зразком талера розпочалася емісія монет в інших німецьких державах. Монетна реформа, пов'язана з поширенням талера, швидко охопила всю Німеччину і проводилась під контролем імператора. У 1524 Карл V (1519-56) у місті Еслінгем запровадив монетний статут, згідно з яким основною ваговою одиницею срібла стала кельнська марка, з якої карбували 8 талерів. Маса одного талера становила 29,43 г. (27,41 г чистого срібла). Нова монета, що одержала назву «талера імперіального», оцінювалася у 72 крейцери.

Використання в різних країнах Обіг талера в Німеччині тривав аж до 1907, а в окремих країнах ще далі. Назву «талер» зберегли у дещо зміненій формі грошові одиниці багатьох країн світу: у англосаксонських — «долар», у Голландії — «даальдер», у Скандинавських країнах — «далер», в Італії — «талеро», у Польщі — «таляр» тощо. Лише окремі європейські країни випускали монети типу талера під іншими назвами: наприклад, Іспанія — під назвами «песо», «піастр», Франція — «екю», Англія — «крона», Московське царство (згодом Росія) — «єфимок». Талери були популярними у грошовому обігу на українських землях у XVI—XVIII ст. Поширеними були талери Голландської республіки, Іспанських Нідерландів, Священної Римської імперії.

Українські землі, Річ Посполита, Велике князівство Литовське. Цей розділ потребує доповнення. У Польщі перші талери відкарбували за короля Сигізмунда І Старого у 1533 році на Торунському монетному дворі. Регулярну емісію талера розпочав у 1580 році король Стефан Баторій. Талери коронні випускалися у місті Олькуші, а талери литовські — у місті Вільно (їхня маса становила близько 28,5 г; 24,3 г чистого срібла). У Великому князівстві Литовському монети типу талера запровадив у 1547 році Сигізмунд II Август. За його правління як короля випускались звичайні («важкі») та «легкі» талери. «Важкі» — «імперські» («імперіальні)» талери — карбувались за прикладом німецько-імперських талерів, важили 28,8 г (25,2 г чистого срібла). З другої половини 18 ст. їх вага та проба стала знижуватися. На початку ХІХ ст. талер Варшавського князівства важив близько 23 г (близько 16,5 г чистого срібла).

На «легких» — «злотових» — талерах карбували цифру «30» (тридцять грошів дорівнювали 1 злотому, або 60 півгрошам). «Легкі» талери мали назву «копових». Їхня вага становила в середньому близько 20 грамів (близько 12,5 г чистого срібла).

Через знецінення менших номіналів еквівалент талера в них зростав. У 1528 році один талер дорівнював 30 польським грошам, наприкінці 16 ст. вже 35-37, 1611 року — сорока, 1619 року — сорока п'яти, в 1620—1630 роках — від 60 до 75, потім — 90 та більше. З 1668 року та пізніше на 1 талер припадало 5-8 злотих польськими мідними монетами[1].

Додатковою до польського «злотого» і литовської «копи грошей» була лічильна грошова одиниця у 17 —18 ст., що дорівнювала трьом «злотим» або 60 московським копійкам. На відміну від лічильного талера, таку монету називали «талером битим».

Московська держава' У XVI—XVII ст. в грошовому обігу Московського царства перебували дрібні срібні монети: копійка (0.48 г), деньга (1/2 копійки, 0.24 г) і полушка (1/4 копійки, 0.12 г)[2], при цьому рубль був одиницею лічби. Дрібні монети були незручними у використанні, неохоче використовувались населенням, а на території Гетьманщини і Прибалтики взагалі не визнавались населенням.

У цей період по всій Московській державі до товаро-грошових відносин стали активно залучати привезені в Європи талери, які в Росії називали «єфимками» (перші талери карбувались у місті Йохімсталь. Від назви міста пішла назва монети — єфимок).

У 1654 році вперше в практиці російської монетної справи було вирішено випустити велику монету, яка б замінила собою талери. Оскільки московський рубль зробили рівним за вагою до європейських талерів — 28.3 г, то рубль став дорівнювати 64 копійки, але царський уряд штучно дорівняв його до 100 копійок. Це призвело до зникнення з обігу дрібних монет, що осіли в скарбах, тому у 1655-му карбування рублів було припинене. Замість цього на московському монетному дворі почали робити надкарбування на талерах у вигляді двоголового орла і року випуску (вперше в Росії за літочисленням від Різдва Христова й арабськими цифрами) і випускати ці монети в обіг за справедливою ціною — 64 копійки[2].

У народі ці монети прозвали «єфимками з признаком». На відміну від рублів 1654 року ці монети населення приймало так само охоче, як і талери, а от на заході «єфимки» не визнавались.

Всього у 1655—1656 роках було випущено понад 1 млн «єфимок з признаком», вони використовувалися до грошової реформи Петра І[2].

Примітки

Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 121 Шуст Р. М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2009. — С.169-170

Джерела та література

Котляр М. Ф. Талер, Таляр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 23. — ISBN 978-966-00-1359-9. В. П. Нагребельний. Талер // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — ISBN 966-749-200-1. Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь. — Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975. — 156 с.: 292 ил. — С. 120—121.