Відмінності між версіями «Таїтися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Таїтися, таюся, -їшся, '''''гл. ''Скрываться, не обнаруживаться. ''Що зробила не таїсь, призна...)
 
(→‎Таїтися-це...)
 
(не показано 3 проміжні версії ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Таїтися, таюся, -їшся, '''''гл. ''Скрываться, не обнаруживаться. ''Що зробила не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. ''Стор. М. Пр. 35.  
 
'''Таїтися, таюся, -їшся, '''''гл. ''Скрываться, не обнаруживаться. ''Що зробила не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. ''Стор. М. Пр. 35.  
 
[[Категорія:Та]]
 
[[Категорія:Та]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
ТАЇ́ТИСЯ, таю́ся, таї́шся, недок.
 +
 +
1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці. Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (П. Куліш, Вибр., 1969, 99); Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (Коцюб., І, 1955, 112); [Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе… Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (Мик., І, 1957, 399).
 +
 +
2. в кому — чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімав і таїться такий адміністративний геній! (Фр., III, 1950, 81); Народе мій! В далекім листопаді, за Леніним шикуючись в полки… Відчув ти грізну, титанічну силу, Яка в тобі таїлась з давнини (Гірник, Сонце.., 1958, 5); Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (Слово про Кобзаря, 1961, 43).
 +
 +
3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (У. Кравч., Вибр., 1958, 291); Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Дніпром сріблисті верболози, ..Бур’ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (Рильський, II, 1960, 278); // Бути десь захованим, непомітним. У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 187).
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 16.
 +
 +
Таїтися, таюся, їшся, гл. Скрываться, не обнаруживаться. Що зробила — не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. Стор. МПр. 35.
 +
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 242.
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
ТАЇТИСЯ, таюся, таїшся, недок,
 +
 +
1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці. Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 99); Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 112); [Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе... Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (Іван Микитенко, I, 1957, 399).
 +
 +
2. в кому — чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімає і таїться такий адміністративний геній! (Іван Франко, III, 1950, 81); Народе мій! В далекім листопаді, за Леніним шикуючись в полки.., Відчув ти грізну, титанічну силу, Яка в тобі таїлась з давнини (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 5); Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (Слово про Кобзаря, 1961, 43).
 +
 +
3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 291); Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Дніпром сріблисті верболози, ..Бур'ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (Максим Рильський, II, 1960, 278);
 +
//  Бути десь захованим, непомітним. У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 187).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 16.
 +
 +
==Таїтися-це...==
 +
Таїтися- приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці.Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. || Бути десь захованим, непомітним
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Поточна версія на 22:31, 11 грудня 2014

Таїтися, таюся, -їшся, гл. Скрываться, не обнаруживаться. Що зробила не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. Стор. М. Пр. 35.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ТАЇ́ТИСЯ, таю́ся, таї́шся, недок.

1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці. Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (П. Куліш, Вибр., 1969, 99); Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (Коцюб., І, 1955, 112); [Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе… Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (Мик., І, 1957, 399).

2. в кому — чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімав і таїться такий адміністративний геній! (Фр., III, 1950, 81); Народе мій! В далекім листопаді, за Леніним шикуючись в полки… Відчув ти грізну, титанічну силу, Яка в тобі таїлась з давнини (Гірник, Сонце.., 1958, 5); Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (Слово про Кобзаря, 1961, 43).

3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (У. Кравч., Вибр., 1958, 291); Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Дніпром сріблисті верболози, ..Бур’ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (Рильський, II, 1960, 278); // Бути десь захованим, непомітним. У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 16.

Таїтися, таюся, їшся, гл. Скрываться, не обнаруживаться. Що зробила — не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись од матері, а вона таки провідалась про наш гріх. Стор. МПр. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 242.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТАЇТИСЯ, таюся, таїшся, недок,

1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці. Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 99); Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 112); [Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе... Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (Іван Микитенко, I, 1957, 399).

2. в кому — чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімає і таїться такий адміністративний геній! (Іван Франко, III, 1950, 81); Народе мій! В далекім листопаді, за Леніним шикуючись в полки.., Відчув ти грізну, титанічну силу, Яка в тобі таїлась з давнини (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 5); Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (Слово про Кобзаря, 1961, 43).

3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 291); Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до смертельного жалю — Понад Дніпром сріблисті верболози, ..Бур'ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (Максим Рильський, II, 1960, 278); // Бути десь захованим, непомітним. У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 187). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 16.

Таїтися-це...

Таїтися- приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці.Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним. || Бути десь захованим, непомітним

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Таїтися&oldid=128149