Відмінності між версіями «Сусід»
(Створена сторінка: '''Сусід, -да, '''''м. ''Сосѣдъ. ''Ой піду я до сусіда воза позичати. ''Мет. 12. Категорія:Су) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сусід, -да, '''''м. ''Сосѣдъ. ''Ой піду я до сусіда воза позичати. ''Мет. 12. | '''Сусід, -да, '''''м. ''Сосѣдъ. ''Ой піду я до сусіда воза позичати. ''Мет. 12. | ||
[[Категорія:Су]] | [[Категорія:Су]] | ||
+ | |||
+ | '''1.''' Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь. Вони були сусіди з Орлихою, тин об тин (Марко Вовчок, I, 1955, 80); Сусід мій з другого «номера» вічно трумкає [бренькає] на п'яніно [піаніно] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 131); У хвіртку входили сусіди й сусідки (Олександр Довженко, I, 1958, 217); * Образно. Горе з бідою близькі сусіди (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 35); | ||
+ | // мн. Родина, що мешкає поруч, поблизу. Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); До сусідів вбиралися молодиці на посиденьки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23). | ||
+ | |||
+ | '''2.''' Той, хто займає найближче від кого-небудь місце. Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Леся Українка, II, 1951, 34); Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит, підштовхнув сусіда Під бік чи в спину (Максим Рильський, II, 1960, 102); Погиба не пішов стрічати посланців: він.. не сподівався чогось цікавого почути від них, зрештою, йому це розкажуть сусіди по нарах (Михайло Стельмах, II, 1962, 255); | ||
+ | // Про розташований поблизу завод, військову частину і т. ін. Батареї вже тут не було. Самієв перекинув її на поміч сусідові далеко на лівий фланг, куди зараз перенісся центр бою (Олесь Гончар, III, 1959, 362). | ||
+ | |||
+ | '''3.''' Держава, місцевість, що межує з іншою державою, - місцевістю, а також населення суміжної держави, місцевості. Сусіде мовчали, Дивилися, як королі Із Польщі втікають (Тарас Шевченко, I, 1963, 79); Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна.. — то буде впорядкована громада, народ, не гірший від своїх сусідів (Леся Українка, I, 1951, 450); Договір про дружбу і соціалістичне змагання між трудящими двох районів-сусідів підписали представники району Міхаловце Східнословацької області (ЧССР) і Ужгородського району Закарпатської області (СРСР) (Радянська Україна, 2.III 1974, 3); | ||
+ | // Той, хто володіє суміжними землями і т. ін. Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали «червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належати до тих, хто її обробляє (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); На делікатному виду вийнявся рум'янець, як він, провівши очима ссіх до останку [селян], вертався в світлицю серед сусідів священиків (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 856. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрація== | ||
+ | <gallery> | ||
+ | Сусід1.jpg| | ||
+ | Ce susid.jpg| | ||
+ | Img4.jpg|Країни сусіди | ||
+ | </gallery> |
Поточна версія на 19:43, 17 жовтня 2016
Сусід, -да, м. Сосѣдъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12.
1. Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь. Вони були сусіди з Орлихою, тин об тин (Марко Вовчок, I, 1955, 80); Сусід мій з другого «номера» вічно трумкає [бренькає] на п'яніно [піаніно] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 131); У хвіртку входили сусіди й сусідки (Олександр Довженко, I, 1958, 217); * Образно. Горе з бідою близькі сусіди (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 35); // мн. Родина, що мешкає поруч, поблизу. Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); До сусідів вбиралися молодиці на посиденьки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23).
2. Той, хто займає найближче від кого-небудь місце. Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Леся Українка, II, 1951, 34); Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит, підштовхнув сусіда Під бік чи в спину (Максим Рильський, II, 1960, 102); Погиба не пішов стрічати посланців: він.. не сподівався чогось цікавого почути від них, зрештою, йому це розкажуть сусіди по нарах (Михайло Стельмах, II, 1962, 255); // Про розташований поблизу завод, військову частину і т. ін. Батареї вже тут не було. Самієв перекинув її на поміч сусідові далеко на лівий фланг, куди зараз перенісся центр бою (Олесь Гончар, III, 1959, 362).
3. Держава, місцевість, що межує з іншою державою, - місцевістю, а також населення суміжної держави, місцевості. Сусіде мовчали, Дивилися, як королі Із Польщі втікають (Тарас Шевченко, I, 1963, 79); Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна.. — то буде впорядкована громада, народ, не гірший від своїх сусідів (Леся Українка, I, 1951, 450); Договір про дружбу і соціалістичне змагання між трудящими двох районів-сусідів підписали представники району Міхаловце Східнословацької області (ЧССР) і Ужгородського району Закарпатської області (СРСР) (Радянська Україна, 2.III 1974, 3); // Той, хто володіє суміжними землями і т. ін. Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали «червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належати до тих, хто її обробляє (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); На делікатному виду вийнявся рум'янець, як він, провівши очима ссіх до останку [селян], вертався в світлицю серед сусідів священиків (Нечуй-Левицький, III, 1956, 10).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 856.