Відмінності між версіями «Струмок»
(Створена сторінка: '''Струмок, -мка, '''''м. ''Ручеекъ. Ум. '''Струмочок. '''Лев. Пов. 191. ''Задзюркотіли по улицях струм...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Струмок, -мка, '''''м. ''Ручеекъ. Ум. '''Струмочок. '''Лев. Пов. 191. ''Задзюркотіли по улицях струмочки. ''МВ. | '''Струмок, -мка, '''''м. ''Ручеекъ. Ум. '''Струмочок. '''Лев. Пов. 191. ''Задзюркотіли по улицях струмочки. ''МВ. | ||
[[Категорія:Ст]] | [[Категорія:Ст]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''СТРУМО́К''', мка, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню. Край села.. біг поміж волоських горіхів струмок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Борис Грінченко, I, 1963, 33); Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 193); Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Леонід Первомайський, II, 1948, 147); Вони зупинилися.. і майже поруч із пам'ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1954, 92); * Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (Андрій Головко, I, 1957, 189); * У порівняннях. — Життя в нього ще, як струмок, чисте (Олесь Гончар, III, 1959, 39). | ||
| + | |||
| + | 2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини. Ридання перервало йому мову, а сльози.. поллялися струмком (Іван Франко, VI, 1951, 288); Струмок крові залляв його одяг, шабля випала з рук... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35); Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 26); * Образно. Побачивши свічники, пані учиняв радісний переполох; на її шиї оживав перловий струмок намиста (Михайло Стельмах, I, 1962, 298); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь. З вікон кав'ярень.. струмки синього диму повзли, як змії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 125); Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (Олександр Корнійчук, II, 1955, 277); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Безперервний потік сипкої речовини. Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (Михайло Стельмах, V, 1963, 359); З коша блідим струмком стікає борошно (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 293). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 792. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | '''СТРУМО́К''', мка́, ч. | ||
| + | |||
| + | 1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню. Край села.. біг поміж волоських горіхів струмок (Коцюб., І, 1955, 392); Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Гр., І, 1963, 33); Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (Шиян, Баланда, 1957, 193); Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Перв., II, 1948, 147); Вони зупинилися.. і майже поруч із пам’ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (Тулуб, В степу.., 1954, 92); * Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (Головко, І, 1957, 189); * У порівн. — Життя в нього ще, як струмок, чисте (Гончар, III, 1959, 39). | ||
| + | |||
| + | 2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини. Ридання перервало йому мову, а сльози.. поллялися струмком (Фр., VI, 1951, 288); Струмок крові залляв його одяг, шабля випала, з рук… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (Мал., Звенигора, 1959, 26); * Образно. Побачивши свічники, пані учиняє радісний переполох; на її шиї оживає перловий струмок намиста (Стельмах, І, 1962, 298); <br /> | ||
| + | // Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь. З вікон кав’ярень.. струмки синього диму повзли, як змії (Коцюб., II, 1955, 125); Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Коцюба, Нові береги, 1959, 125); Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (Корн., II, 1955, 277); <br /> | ||
| + | // Безперервний потік сипкої речовини. Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (Стельмах, V, 1963, 359); З коша блідим струмком стікає борошно (Кир., Вибр., 1960, 293). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 792. | ||
| + | Струмок, мка, м. Ручеекъ. Ум. Струмочок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 219. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | '''Струмок''' | ||
| + | • 1) струмок — мка/, ч. 1) Невеликий потік, утворений зі снігових, дощових або підземних вод, що вийшли на поверхню. 2) Взагалі вузький потік якої небудь рідини. || Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується,… … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | • 2) струмок — [струмо/к] мка/, м. (ў) мку/, мн. мки/, мк і/ў … | ||
| + | Орфоепічний словник української мови | ||
| + | • 3) струмок — 1) (невеликий потік води із джерела, після дощу, від танення снігу тощо), потічок, ручай, бурчак, течій, поточина Пор. потік 1) 2) див. струмінь 1) … | ||
| + | Словник синонімів української мови | ||
| + | • 4) струмок — іменник чоловічого роду … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Струмок.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Струмок1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Струмок2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| RG8tnNAejio}} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 10:39, 15 листопада 2021
Струмок, -мка, м. Ручеекъ. Ум. Струмочок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТРУМО́К, мка, чол.
1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню. Край села.. біг поміж волоських горіхів струмок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Борис Грінченко, I, 1963, 33); Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 193); Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Леонід Первомайський, II, 1948, 147); Вони зупинилися.. і майже поруч із пам'ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1954, 92); * Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (Андрій Головко, I, 1957, 189); * У порівняннях. — Життя в нього ще, як струмок, чисте (Олесь Гончар, III, 1959, 39).
2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини. Ридання перервало йому мову, а сльози.. поллялися струмком (Іван Франко, VI, 1951, 288); Струмок крові залляв його одяг, шабля випала з рук... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35); Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 26); * Образно. Побачивши свічники, пані учиняв радісний переполох; на її шиї оживав перловий струмок намиста (Михайло Стельмах, I, 1962, 298);
// Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь. З вікон кав'ярень.. струмки синього диму повзли, як змії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 125); Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (Олександр Корнійчук, II, 1955, 277);
// Безперервний потік сипкої речовини. Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (Михайло Стельмах, V, 1963, 359); З коша блідим струмком стікає борошно (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 293).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 792.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СТРУМО́К, мка́, ч.
1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню. Край села.. біг поміж волоських горіхів струмок (Коцюб., І, 1955, 392); Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Гр., І, 1963, 33); Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (Шиян, Баланда, 1957, 193); Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Перв., II, 1948, 147); Вони зупинилися.. і майже поруч із пам’ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (Тулуб, В степу.., 1954, 92); * Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (Головко, І, 1957, 189); * У порівн. — Життя в нього ще, як струмок, чисте (Гончар, III, 1959, 39).
2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини. Ридання перервало йому мову, а сльози.. поллялися струмком (Фр., VI, 1951, 288); Струмок крові залляв його одяг, шабля випала, з рук… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (Мал., Звенигора, 1959, 26); * Образно. Побачивши свічники, пані учиняє радісний переполох; на її шиї оживає перловий струмок намиста (Стельмах, І, 1962, 298);
// Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь. З вікон кав’ярень.. струмки синього диму повзли, як змії (Коцюб., II, 1955, 125); Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Коцюба, Нові береги, 1959, 125); Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (Корн., II, 1955, 277);
// Безперервний потік сипкої речовини. Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (Стельмах, V, 1963, 359); З коша блідим струмком стікає борошно (Кир., Вибр., 1960, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 792. Струмок, мка, м. Ручеекъ. Ум. Струмочок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 219.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Струмок • 1) струмок — мка/, ч. 1) Невеликий потік, утворений зі снігових, дощових або підземних вод, що вийшли на поверхню. 2) Взагалі вузький потік якої небудь рідини. || Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується,… … Український тлумачний словник • 2) струмок — [струмо/к] мка/, м. (ў) мку/, мн. мки/, мк і/ў … Орфоепічний словник української мови • 3) струмок — 1) (невеликий потік води із джерела, після дощу, від танення снігу тощо), потічок, ручай, бурчак, течій, поточина Пор. потік 1) 2) див. струмінь 1) … Словник синонімів української мови • 4) струмок — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
