Відмінності між версіями «Бубнарь»

Поточна версія на 01:14, 14 грудня 2016

Бубнарь, -ря, м. Музыкантъ на бубнѣ. См. Бубнарити. Новомоск. у. (Залюбовск.).

сЛОВО БУБНАР ПОХОДИТЬ ВІД СЛОВА БУБНА Бу́бон — дуже поширений ударний музичний інструмент з невизначеною висотою звуку у вигляді обруча, на який з одного боку натягнуто шкіру. У прорізах обруча встановлено малі металеві тарілочки— брязкальця. Відомий з давніх часів. Бубон — це круглий тонкий дерев'яний обруч, з одного боку натягнений шкірою. З протилежного боку натягують жильні струни або дротики, на які підвішують дзвіночки. У спеціальні прорізи монтують металеві брязкальця, що за формою нагадують тарілки від барабана, тільки в мініатюрі. Хоча бувають бубони і без брязкалець. Основне завдання в оркестрі: Утримувати темп, та надавати певного колориту та характеру в музиці. Використовують переважно в танцювальній музиці та похідних маршах.

Прийоми гри: удари долонею по обручу або шкірі, а також тремоло. Способи виконання тремоло:

   Швидкі навперемінні удари двох пальців по обідку (італ. com le dita)
   Трясіння всього інструмента (італ. scuotere, agitare)
   Проведення великим пальцем (зволоженим або натертим живицею, італ. sfregare con le pollice).

Використовується в різних ансамблях і оркестрах і як окремий акомпонуючий інструмент. Записується на нитці нотними знаками відповідної тривалості: ударами по шкірі — штилями вниз, по обідку — вгору.

Бубон був найпоширенішим ударним інструментом в українській народній музиці (інша назва — решітка). Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою, — це найпростіша конструкція бубна, що був відомий в Україні ще за часів Київської Русі. Бубон супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорізького.

[1]