Відмінності між версіями «Скарати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Скара́ти, -ра́ю, -єш, '''''гл. ''Покарать, наказать. ''Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду...)
 
 
(не показані 11 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Скара́ти, -ра́ю, -єш, '''''гл. ''Покарать, наказать. ''Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. ''Чуб. V. 57. ''Чия кривда, нехай того Бог скарає. ''Ном. № 2293. ''Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? ''Мет. 263.  
+
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.
−
[[Категорія:Ск]]
+
[[Категорія: Ск]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
СКАРАТИ, аю, аєш, док., перех., чим і без додатка.
 +
1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Борис Грінченко, I, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Леся Українка, II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров'я не пошкодують, щоб скарати злочин (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 13);
 +
//  перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [Мартіан:] Прошу тебе, заклич яких сусідок, — не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка, III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб'ють (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 305).
 +
2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Володимир Самійленко, I, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 585). Скарати на смерть (на горло, на голову, смертю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло... — прорік воєвода (Іван Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602); *[Хуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Леся Українка, III, 1952, 157).
 +
 
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.
 +
1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров’я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд., Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [М а р т і а н:] Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб’ють (Нагн., Вибр., 1957, 305).
 +
2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Сам., І, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Крот., Вибр., 1959, 585).
 +
Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло…— прорік воєвода (Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]… (Скл., Святослав, 1959, 602); [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157).
 +
 
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: карати2.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| kJUXPAZJiCw}}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[https://https://www.youtube.com/watch?v=kJUXPAZJiCw]===
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B1]===
 +
 
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2021 року]]
 +
 
 +
 
 +
==Див. також==
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 19:20, 7 листопада 2021

СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СКАРАТИ, аю, аєш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Борис Грінченко, I, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Леся Українка, II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров'я не пошкодують, щоб скарати злочин (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [Мартіан:] Прошу тебе, заклич яких сусідок, — не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка, III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб'ють (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 305). 2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Володимир Самійленко, I, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 585). Скарати на смерть (на горло, на голову, смертю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло... — прорік воєвода (Іван Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602); *[Хуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Леся Українка, III, 1952, 157).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка. 1. Покарати за що-небудь. Щоб скарати вчителя за його зневажливість і непошану до свого начальства, то не давати йому більше дров (Гр., І, 1963, 324); [Голос покликача судового:] Зволив.. цезар-імператор, щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л. Укр., II, 1951, 543); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров’я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд., Заробітчани, 1949, 13); // перен. Змусити когось тяжко страждати, мучитися. [М а р т і а н:] Прошу тебе, заклич яких сусідок,— не можна ж так її лишити з трупом. [Констанцій:] Невже твоя небога вмерла?! [Мартіан:] Так.. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 322); Якщо доля скарає мене І тернисту простелить путь, Моє серце й на мить не здригне, Хоч камінням мене хай заб’ють (Нагн., Вибр., 1957, 305). 2. Піддати страті; стратити. І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (Сам., І, 1958, 194); [Всі:] О смерть Василькові! Прохаємо Скарати вмент його отут, при нас, Скарати вмент на пострах ворогам! (Крот., Вибр., 1959, 585). Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст. — стратити. — Того шляхтича негайно знищити, скарати на горло…— прорік воєвода (Ле, Наливайко, 1957, 39); — Цієї ночі я наказав скарати на голову віроломних боляр [бояр]… (Скл., Святослав, 1959, 602); [Xуса:] А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр., III, 1952, 157).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ілюстрації

Карати.jpg Карати1.jpg Карати2.jpg

Медіа

Цікаві факти

[1]

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[2]


Див. також

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Скарати&oldid=330756