Відмінності між версіями «Ситити»
(Створена сторінка: '''Сити́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) — '''мед'''. Дѣлать изъ меду сыту. ''Чи ситив медок на святий ве...) |
(→Зовнішні посилання) |
||
(не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сити́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) — '''мед'''. Дѣлать изъ меду сыту. ''Чи ситив медок на святий вечір. ''Чуб. III. 347. 2) Насыщать. ''Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. ''АД. І. 113. ''Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. ''Мир. ХРВ. 357. | '''Сити́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) — '''мед'''. Дѣлать изъ меду сыту. ''Чи ситив медок на святий вечір. ''Чуб. III. 347. 2) Насыщать. ''Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. ''АД. І. 113. ''Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. ''Мир. ХРВ. 357. | ||
[[Категорія:Си]] | [[Категорія:Си]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | СИТИТИ, сичу, ситиш, недок., перех. | ||
+ | 1. заст. Підсолоджувати медом (воду, квас) або розводити мед водою; настоювати мед на чому-небудь. Мало вміти цідити та ситити меди — треба ще їх і продати (Павло Загребельний, Диво, 1968, 52). | ||
+ | 2. Годувати вволю, досита; задовольняти собою або чим-небудь. — На Ітаці ні лук, ані вигонів ширших немає, Кіз лиш ситить, а миліша, ніж коней вона б насищала (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 88); Навіщо ж ..поетів мрії, труд геніїв із блиском всім своїм, коли земля всіх не ситить, не гріє? (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 82); * Образно. Не можна сказати, щоб усі ці речі [жіночий одяг] були виставлені тільки напоказ, а люди мали тільки ту потіху з цієї краси, що ситили нею очі. Ні, ні! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 98); Здається, якби не глибокий яр, одна б ватага кинулась на другу — і полилася б річка чорної крові,.. кров би лилася, трупи б тліли та ситили й без того ситу землю... (Панас Мирний, II, 1954, 259). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | http://sum.in.ua/s/sytyty | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 23:47, 12 листопада 2017
Сити́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. Чуб. III. 347. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. АД. І. 113. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. Мир. ХРВ. 357.
Зміст
Сучасні словники
СИТИТИ, сичу, ситиш, недок., перех. 1. заст. Підсолоджувати медом (воду, квас) або розводити мед водою; настоювати мед на чому-небудь. Мало вміти цідити та ситити меди — треба ще їх і продати (Павло Загребельний, Диво, 1968, 52). 2. Годувати вволю, досита; задовольняти собою або чим-небудь. — На Ітаці ні лук, ані вигонів ширших немає, Кіз лиш ситить, а миліша, ніж коней вона б насищала (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 88); Навіщо ж ..поетів мрії, труд геніїв із блиском всім своїм, коли земля всіх не ситить, не гріє? (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 82); * Образно. Не можна сказати, щоб усі ці речі [жіночий одяг] були виставлені тільки напоказ, а люди мали тільки ту потіху з цієї краси, що ситили нею очі. Ні, ні! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 98); Здається, якби не глибокий яр, одна б ватага кинулась на другу — і полилася б річка чорної крові,.. кров би лилася, трупи б тліли та ситили й без того ситу землю... (Панас Мирний, II, 1954, 259).