Відмінності між версіями «Цебенити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''І. Цебени́ти, -ню́, -ниш, '''''гл. ''Ругать? ''Прийшла п’яна та й цебенить мене, лає, нащо курей...)
 
(Зовнішні посилання)
 
(не показані 6 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
'''ІІ. Цебени́ти, -ню́, -ниш, '''''гл. ''Сильно литься. ''Права ніжка рострощена, а зпід правого крила кров так і цебенить. ''Сим. 216. ''Так і цебенить крів. ''Черк. у.  
 
'''ІІ. Цебени́ти, -ню́, -ниш, '''''гл. ''Сильно литься. ''Права ніжка рострощена, а зпід правого крила кров так і цебенить. ''Сим. 216. ''Так і цебенить крів. ''Черк. у.  
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
 +
Публічний електронний словник української мови
 +
http://ukrlit.org
 +
 +
ЦЕБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани).— Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Вас., І, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Кос., Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Збан., Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить… (Перв., І, 1958, 459); І хоч на подвір’ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Логв., Давні рани, 1961, 108); *Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Стельмах, І, 1962, 36).
 +
 +
 +
[http://Академічний%20тлумачний%20словник Академічний тлумачний словник]
 +
ЦЕБЕНІТИ, нить, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани). — Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Степан Васильченко, I, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Григорій Косинка, Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить... (Леонід Первомайський, I, 1958, 459); І хоч на подвір'ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 108);  * Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
 +
==Див. також==
 +
 +
==Джерела та література==
 +
 +
[http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20тт.%20/%20АН%20УРСР.%20Інститут%20мовознавства;%20за%20ред.%20І.%20К.%20Білодіда.%20—%20К.:%20Наукова%20думка,%201970—1980.%20—%20Т.%2011.%20—%20С.%20190. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 190.]
 +
 +
[http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%2011,%201980.%20—%20Стор.%20190. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 190.]
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]
  
 
[[Категорія:Це]]
 
[[Категорія:Це]]

Поточна версія на 20:47, 27 листопада 2015

І. Цебени́ти, -ню́, -ниш, гл. Ругать? Прийшла п’яна та й цебенить мене, лає, нащо курей випустила з хлівчика. Новомоск. у.

ІІ. Цебени́ти, -ню́, -ниш, гл. Сильно литься. Права ніжка рострощена, а зпід правого крила кров так і цебенить. Сим. 216. Так і цебенить крів. Черк. у.

Сучасні словники

Публічний електронний словник української мови http://ukrlit.org

ЦЕБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани).— Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Вас., І, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Кос., Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Збан., Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить… (Перв., І, 1958, 459); І хоч на подвір’ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Логв., Давні рани, 1961, 108); *Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Стельмах, І, 1962, 36).


Академічний тлумачний словник ЦЕБЕНІТИ, нить, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани). — Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Степан Васильченко, I, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Григорій Косинка, Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить... (Леонід Первомайський, I, 1958, 459); І хоч на подвір'ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 108); * Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 190.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 190.

Зовнішні посилання