Відмінності між версіями «Самозречення»
(Створена сторінка: '''Самозречення, -ня, '''''с. ''Самоотреченіе. ''Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозр...) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Самозречення, -ня, '''''с. ''Самоотреченіе. ''Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. ''К. ЦН. 297. | + | ([[Обговорення користувача:Ovchyzhevska.fpmv17|обговорення]]) 14:42, 24 листопада 2017 (EET)'''Самозречення, -ня, '''''с. ''Самоотреченіе. ''Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. ''К. ЦН. 297. |
[[Категорія:Са]] | [[Категорія:Са]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 574); — Щасливі ви з Лідою, — позаздрив Андрій. — А я гадаю, — теоретизував хлопець за прикладом Дениса, — що кохання — це самозречення (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 184). | ||
| + | 2. Офіційний документ про відмову від своїх прав. Отаман нежданно для всіх порвав своє самозречення, бо краще мати хоча б готельну державність, аніж ніякої (Михайло Стельмах, II, 1962, 243). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 37. | ||
| + | |||
| + | Тлумачний словник української мови | ||
| + | 1) Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. | ||
| + | 2) Офіційний документ про відмову від своїх прав. | ||
| + | |||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | самозречення | ||
| + | іменник середнього роду | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ArticleImages 36491 07. Втеча до Єгипту.JPG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cv.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:51, 24 листопада 2017
(обговорення) 14:42, 24 листопада 2017 (EET)Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 574); — Щасливі ви з Лідою, — позаздрив Андрій. — А я гадаю, — теоретизував хлопець за прикладом Дениса, — що кохання — це самозречення (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 184). 2. Офіційний документ про відмову від своїх прав. Отаман нежданно для всіх порвав своє самозречення, бо краще мати хоча б готельну державність, аніж ніякої (Михайло Стельмах, II, 1962, 243). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 37.
Тлумачний словник української мови 1) Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. 2) Офіційний документ про відмову від своїх прав.
Орфографічний словник української мови самозречення іменник середнього роду
Ілюстрації
|
|
|
|
