Відмінності між версіями «Ремесло»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Ремесло, -ла, '''''с. ''1) Ремесло. ''Нема то ремесло, як леміш та чересло. ''Ном. № 10125. 2) Собрані...)
 
 
(не показані 5 проміжних версій ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Ремесло, -ла, '''''с. ''1) Ремесло. ''Нема то ремесло, як леміш та чересло. ''Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. ''Забрав усе своє ремесло та поніс додому. ''
 
'''Ремесло, -ла, '''''с. ''1) Ремесло. ''Нема то ремесло, як леміш та чересло. ''Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. ''Забрав усе своє ремесло та поніс додому. ''
 
[[Категорія:Ре]]
 
[[Категорія:Ре]]
 +
==Ремесло -це...==
 +
===Сучасні словники===
 +
Ремесло — дрібне виробництво за допомогою примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування.
 +
[http://sum.in.ua/s/remeslo Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]
 +
РЕМЕСЛО́, а, сер
 +
1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці. В результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 110); Ремесло, що досягло в стародавній Русі великого розвитку, було майже знищене, багато ремісників татари угнали в полон (Історія СРСР, I, 1956, 80).
 +
2. розм. Певна професія, фах. Ремесло за плечима не носить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 92); В 1939 році Йосиф Петрович Станько стає викладачем різьби по дереву в Яворівській школі художніх ремесел (Народна творчість та етнографія, 1, 1964, 67); Сяк-так батько призвичаївся до слюсарського та ковальського ремесла, з якого потім і жив до кінця своїх днів (Минуле українського театру, 1953, 9);
 +
//  Взагалі яке-небудь заняття, справа. — Добре, що прийшов, сину... Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (Три золоті слова, 1968, 141); На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (Іван Котляревський, I, 1952, 286); Він, опріч муштри, штабних карт і вбивства, не знав і знати не хотів іншого ремесла (Михайло Стельмах, II, 1962, 54).
 +
3. перен., розм. Робота, праця без натхнення, творчості. — Плювати мені й на ваших благородних, і на ваших попів, що .. Христову науку повернули у ремесло!.. (Панас Мирний, III, 1954, 248).
 +
[http://ukrlit.org/slovnyk/ремесло Публічний електорнний словник української мови ]
 +
ремесло́ = ремество́ — дрібне ви­робництво готових виробів, що ба­зується на ручній техніці, а також певна професія, фах. Ремесло золо­то принесло (приказка); Ремесло за плечима не носити (приказка); По­ганеньке ремество краще доброго злодійства (прислів’я).
 +
 +
[http://www.slovopedia.com/3/208/832167.html Словрпедия ]
 +
РЕМЕСЛО
 +
ремесла, мн. ремесла, ср. Требующая специальных навыков работа по изготовлению каких-н. изделий ручным, кустарным способом. Сапожное ремесло. Скорняжное ремесло. Переплетное ремесло. || перен. Профессия, занятие. Зубастой щуке в ум пришло за кошачье приняться ремесло. Крылов.
 +
===Іноземні словники===
 +
[http://www.onlinedics.ru/slovar/his/t/remeslo.html Vidpo.net ]
 +
Ремесло - — мелкое ручное производство, главным образом промышленных изделий. Господствовало до появления крупной машинной индустрии. Для Р. характерны: применение простых орудий труда, решающее значение личного мастерства ремесленника, индивидуальный характер производства. В широком значении — синоним профессии.
 +
==Виникнення та історія ремесла==
 +
Ремесло виникло з початком виробничої діяльності людини, пройшло тривалий історичний шлях розвитку, приймаючі Різні форми:
 +
#домашнє ремесло – в умовах натурального господарства;
 +
#ремесло на замовлення – в умовах розкладання натурального господарства;
 +
#ремесло на ринок.
 +
З виникненням ремесла на замовлення и особливо на ринок зв'язана Поява и Розвиток міст Як реміснічо-торгівельніх центрів. Домашнє ремесло нерідко назівають домашніх промісловістю (тобто виробництвом несільськогосподарської продукції), ремесло на замовлення и на ринок – кустарної промісловістю. У російської статистичної літературі нерідко все реміснікі XIX-XX ст. називаєся кустарями.
 +
 +
Домашнє ремесло широко Поширення Протяг всієї Історії докапіталістічніх суспільств. Сільське населення справляло велику Частину споживання їм реміснічіх виробів. Поступово ведучих роль Почаїв відіграваті ремесло на замовлення и рінок. У стародавній Греції, стародавніх Рімі, в країнах стародавнього Сходу малося значний кількість ремісніків, провідніх самостійне господарство и Що виготовляємої вироби на замовлення або ринок.
 +
 +
Становлення професійного ремесла, особливо в містах призвели до Виникнення Нової сфери виробництва и нового соціального шару – міськіх ремісніків. Виникнення розвинення форм їх організації (цехи), Що захіщалі інтересі даного кулі, створ особливо спріятліві умов для роз ¬ витку міського ремесла в середні віки. Провіднімі Галузо міського ремесла булі: сукноделіе, виробництво металевих ВИРОБІВ, ВИРОБІВ зі скла та ін
 +
 +
У процесі промислового перевороту (середина XVIII в. – Перша половина XIX ст.) Фабрично-Заводська промисловість, засновалося на застосуванні машин, вітісніла ремесло. Ремесло (на замовлення и на ринок) збереглося в галузях, пов'язаних з обслуговування індівідуальніх потреб Споживача або з виробництвом дорогих художніх ВИРОБІВ – гончарство, ткацтво, художнє різьблення и т. д.
 +
 +
Більшою мірою ремесло збереглося в слаборозвиненості країнах. Однак и тут відбувається Його вітіснення фабрично-Заводська промісловістю в результаті індустріалізації ціх країн. Зберігаються народно-художні ремесла, пов'язані з обслуговування туризму та експортом.
 +
 +
У России після 1917 року число ремісніків и кустарів різко скороти, смороду булі об'єднані в промисловостей кооперацію. Зберегліся Ліше кілька всесвітньо відоміх народніх художніх проміслів: Гжельськая кераміка, Дімковская іграшка, Палехськая мініатюра, хохломськіх розпис та ін
 +
 +
Історія ремесла сягає качанів виробничої діяльності людини. У умів первіснообщінної форми організації життя людей панували домашнє ремесло (виробництво ВИРОБІВ з каменю, дерева, кісткі, глиняного посуду и т. д.). З переходом людства до землеробсько-скотарської економікі и осілого способу життя, коли ускладнюється ремісніча техніка и з'являються Нові Галузі виробництва, відбувається віділення ремісніків, зайнятих спеціально Якима видом ремесла. Це БУВ Перший Крок на шляху відокремлення ремесла від сільського господарства, Що давши великий Поштовх розвітку реміснічого виробництва.
 +
 +
З віділенням професійного міського ремесла з'являється новий соціальний шар – Міські реміснікі, Який зіграв Важливим роль у роз ¬ витку суспільства. У Кіївській Русі Вже в XII в. булі відомі Більше 40 реміснічіх спеціальностей (теслярі, бондарі, столяри, іконопісці, шевці и т. д.). Однак процес розвітку ремесла в XIII в. в більшості руських земель БУВ перерваній ордінськім ярмом и ставши відновлюватіся Ліше після Звільнення від нього. Альо в спеціфічніх умів утворення Російської централізованої держави процес Формування об'єднання ремісніків в організації, на відміну від Західної Європи Гірськолижний, не отримавших розвітку.
 +
 +
В основному ремесло Було зосереджено в вотчинах землевласніків-бояр, в які належали державі міськіх слободах. Протяг XVI в. в Країні різко зросла кількість реміснічіх спеціальностей по обробці металу, шкірі, дерева и т. д., все більша кількість ВИРОБІВ віроблялося для ринка. Інтенсівній Розвиток дрібнотоварного виробництва в XVII в. Багато в Чому підготувало грунт для Економічних перетвореності Першої чверті XVIII в. Причому ремісніче виробництво сусіділо з мануфактурної промісловістю.
 +
 +
У XVIII в. з'явилися ремесла, дублювалі мануфактури. Кустарне виробництво XVIII – качанів XIX ст. в России за формою організації праці часто виступать в ЯКОСТІ децентралізованої мануфактури. У XIX в. у зв'язку з аграрним перенаселенням в Країні широкий Розвиток ОТРИМАНО кустарного промисловість (промисли) в селі. У цілому ж Розвиток машинного виробництва вело до зниженя Частки кустарних ВИРОБІВ в загальній товарній масі на ринку.
 +
==Перелік ремесел==
 +
Найпопулярнішими ремеслами, носії традиції яких і досі зберігаються у світі, і зокрема в Україні, є:
 +
*гончарство
 +
*ковальство
 +
*чинбарство
 +
*кушнірство
 +
*ткацтво
 +
*Медальєрне мистецтво
 +
*різьблення або різьбярство (на дереві, кістці, камені тощо)
 +
*Різьблення по каменю
 +
*килимарство
 +
*плетіння
 +
*столярство
 +
*теслярство
 +
*цеглярство
 +
*золотарство
 +
*гутництво
 +
*бляхарство
 +
*зброярство
 +
*бондарство
 +
*кравецтво
 +
тощо...
 +
===Гочарство===
 +
''Гонча́рство'' — виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахлів, іграшок, прикрас, сувенірів тощо. Давнє ремесло багатьох народів світу, в тому числі українське ремесло, господарська діяльність та мистецька культура українців.
 +
[[Файл:Гочарство.jpg|200px|thumb|left|Гончарство]]
 +
 +
Гончарні вироби мають відносно високу пористість і виготовляються із легкоплавких глин (80—100%) без використання інших компонентів (плавні не використовуються), окрім невеликих добавок піску (0—20%). Гончарні вироби формують методом пластичного формування. Побутові та декоративні вироби із гончарної кераміки пористі, дрібнозернисті, з натуральним кольором глини, часто неглазуровані. Готові вироби інколи покривають ангобами і глазуром.
 +
 +
===Ковальство===
 +
''Кова́льство'' — обробка металу куванням.
 +
[[Файл:Ковальство.jpg|200px|thumb|left|Ковальство]]
 +
Виробництво заліза та його обробка методом гарячої ковки, були відомі на землях сучасної України ще задовго до н.е., що значною мірою було зумовлене багатими покладами червоного і бурого залізняка та болотяних руд — на Закарпатті, Буковині, Галичині, Поліссі, Середній Наддніпрянщині тощо.
 +
 +
===Чинба́рство===
 +
''Чинба́рство'' (Гарбарство) — давнє українське ремесло, обробка шкір тварин.
 +
[[Файл:Чинбарство.jpg|200px|thumb|left|Чинбарство]]
 +
Чинбарство було галуззю кустарної промисловості. В Україні існує від найдавніших часів. Людина, яка займалася цим промислом звалася чинбарь чи гарбар, підприємство де займалися обробкою шкіри - чинбарня чи гарбарня. Згодом з чинбарства виділилися окремі промисли кушнірство і лимарство.
 +
===Кушнірство===
 +
''Кушні́рство'' або кушна́рство — традиційне українське ремесло, яке включало вичинку шкіри з хутром і пошиття з неї різного одягу.
 +
[[Файл:Кушнрство.jpg|200px|thumb|left|Кушнрство]]
 +
З хутра українські кушніри шили численні види традиційного одягу — кожухи, кептарі, шапки тощо.
 +
Це ремесло найтісніше пов'язане з галуззю мисливства хутровим промислом, і мав на території України сприятливі умови — чимала кількість хутрових звірів по українських лісах в умовах клімату з різкими перепадами температури.
 +
До прикладу, в Косівському повіті у 80-х роках XIX ст. налічувалось 107 кушнірів.
 +
В кінці XIX — на початку XX ст. виділяється кушнірством село Пістинь. Майстерність пістинських кушнірів була відома не тільки в усіх довколишніх селах, а й на Коломийщині, Снятинщині.
 +
З 20-х років ХХ століття поширення кушнірства як ремесла значно звузилось у зв'язку з розвитком в УРСР хутрової промисловості.
 +
===Ткацтво===
 +
''Тка́цтво'' — виготовлення сурових (необроблених) текстильних тканин на ткацькому верстаті шляхом їх взаємного переплетення.
 +
У широкому розумінні слова поняття ткацтво охоплює усю сукупність технологічних процесів з виробництва тканин (ткацьке виробництво).
 +
[[Файл:Ткацтво.jpg|200px|thumb|left|Ткацтво]]
 +
Реліктове існування ткацтва як ремесла прийнято називати ткацтвом художнім, оскільки найчастіше воно є частиною декоративно-ужиткового мистецтва, сувенірної промисловості тощо.
 +
 +
За походженням тканини можна виділити:
 +
#бавовноткацтво
 +
#шовкоткацтво
 +
#льоноткацтво
 +
#вовноткацтво та ін.
 +
===Медальєрне мистецтво===
 +
[[Файл:Монета.jpg|200px|thumb|left|Медальєрне мистецтво]]
 +
Медальєрне мистецтво — мистецтво виготовлення монет і медалей, гравіювання штампів(матриць)для відбитків. Існує й техніка виливання творів як маленьких скульптур (техніка втрати воску). Різновид мистецтва малих форм, близький до гліптики та ужиткових творів (медальонів). У медальєрному мистецтві широко використовують герби, алегорії, девізи, написи, рік виготовлення, портрети, орнаменти, риб або птахів, зображення тварин.
 +
===Різьблення по каменю===
 +
[[Файл:Камнь.jpg|200px|thumb|left|Різьблення по каменю]]
 +
''Рі́зьблення (різьба) по ка́меню'' (рос. резьба по камню, англ. stone carving; нім. Steinschneiden n, Steinschneidekunst f) — процес надання каменю необхідної форми і зовнішні обробки.
 +
Різьблення по каменю застосовувалося на всіх етапах історії матеріальної культури країн і народів світу, особливо широко в архітектурі, скульптурі, декоративному і ювелірному мистецтві.
 +
 +
Різьблення по каменю здійснюється за допомогою розпилювання, токарної обробки, свердлування, шліфування, поліровки, операцій доводки, гравірування.
 +
Найвищі досягнення різьблення по каменю пов'язані з обробкою халцедону, оніксу, агату, геліотропу, гірського кришталю, аметисту, яшми, нефриту, родоніту, малахіту, лазуриту, смарагду, бірюзи, бурштину, коралу, гіпсу і селеніту, обсидіану, мармуру, мармурового оніксу («алебастру») і інших облицювальних, виробних, ювелірно-виробних і ювелірних каменів.
 +
===Килимарство===
 +
[[Файл:Килимарство.jpg|200px|thumb|left|Килимарство]]
 +
''Килима́рство'' — стародавній художній промисел, широко поширений в Україні.
 +
Ручне килимарство існує з тих часів, коли люди навчилися виробляти пряжу і тканини з волокнистих матеріалів. Батьківщиною килимарства вважається [[Персія].Історики вважають, що тодішні східні кочівники ткали щільні теплі полотна, щоб мати можливість швидко облаштувати житло. В умовах кочового життя захищали від вітру й піску, дозволяли розділити приміщення чи прикрасити його. Трансформація практичного полотна у твір мистецтва почалася, очевидно у часі, коли кочівники стали вести осілий спосіб життя.
 +
===Плетіння===
 +
[[Файл:Плетіння.jpg|200px|thumb|left|Плетіння]]
 +
''Плетіння'' — ремесло з виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. В Україні має багаті й давні традиції, особливо на Поліссі.
 +
Для плетіння використовували гнучкі легкодоступні матеріали: лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби — сіяники. З вужчих і тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та кошики (наприклад, солом'яники на Чернігівщині). Останні часто робили із лози з корою. Способом плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя.
 +
===Столярство===
 +
[[Файл:Столярство.jpg|200px|thumb|left|Столярство]]
 +
''Столя́рство'' — деревообробне ремесло столяра, що полягає у виробленні хатнього начиння.
 +
Це найпоширеніша галузь виробництва з виготовлення хатнього начиння — лав, ослонів, скринь, столів, табуреток та стільців, мисників, ліжок, крім цього віконних рам, рамок для вуликів, дерев'яних частин борін та плугів. Одна із найважливіших умов столярства, що відзначена ще у цехових статутах, — виготовлення виробів без жодного цвяха за допомогою столярних з'єднань на клею.
 +
===Теслярство===
 +
[[Файл:Теслярство.jpg|200px|thumb|left|Теслярство]]
 +
''Теслярство'' — ремесло або галузь деревообробної промисловості, яка займається виготовленням дерев'яних будівельних конструкцій (склепінь, підлог, стін, покрівельних перекриттів)
 +
Теслярство — один із наймасовіших деревообробних промислів, головною метою якого є зведення житлових та інших споруд, господарських будівель тощо. Зрубані дерева обтесували здебільшого вручну різного виду сокирами й розпилювали на колоди. Уздовж колод знизу долотами видовбували поздовжні пази, а по кінцях — зарубки. За допомогою простого, але ефективного знаряддя — драчки — колоди щільно з'єднували у зруб. Народними майстрами-теслями у XVII ст. було зведено багато унікальних споруд, зокрема відомий Новомосковський собор (без жодного цвяха), фортифікаційні козацькі укріплення, що викликали подив іноземних фахівців. Із поширенням на Україні заробітчанства сільські теслі й столяри, об'єднуючись в артілі, будували водяні млини та вітряки, зводили церкви, монастирі та інші монументальні споруди. Традиції народного теслярства і досьогодні зберігаються у сільському будівництві.
 +
===Золотарство===
 +
''Золотарство'' — обробка благородних металів — золота, срібла та ін.
 +
На території України бере свій початок у ремісничому виробництві докиївської доби. У другій половині XVII–XVIII ст. золотарі широко виготовляли сережки, персні, каблучки, оклади для ікон тощо.
 +
[[Файл:Золотарство.gif|200px|thumb|left|Золотарство]]
 +
Осередками золотарства були здебільшого великі міста — Київ, Чернігів, Харків, Львів, Ніжин, хоча траплялися золотарі і по селах, особливо на Гуцульщині.
 +
Золотарі звичайно самі вдавалися до лиття благородних металів, використовуючи форми, виготовлені з глини та піску. Після охолодження металу форму розбивали й одержану річ остаточно доводили рашпилями, різцями та іншим спеціальним інструментом. Для плавлення металу використовували хатню піч або маленьке горно, вогонь у якому роздмухували за допомогою мініатюрних міхів. Ремісники вміли зварювати окремі деталі, орнаментувати свої вироби, надаючи їм привабливого вигляду.
 +
 +
З кінця XIX ст. золотарство в Україні почало занепадати, частково зберігаючись лише в невеликих містечках та в Карпатах.
 +
===Гутництво===
 +
''скляне виробництво.''
 +
[[Файл:Гутництво.jpg|200px|thumb|left|Гутництво]]
 +
Гутою колись у багатьох країнах Європи називали конусоподібну будівлю зі скловарною піччю. Тому скляне виробництво й нарекли гутництвом.
 +
Гутне скло отримували шляхом сплавлювання при високій температурі у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. Вироби з гутного скла майстер-склодув створював безпосередньо біля скловарної печі шляхом вільного видування або за допомогою форм. Кожний виріб відзначався індивідуальністю і неповторністю. Гутне скло відрізнялося кольором, прозорістю, полиском і чарівною здатністю передавати заломлення, гру світла.
 +
На західноукраїнських землях у XVI ст. були відомі гути в околицях Старого Галича, Белза і Потелича, а на початку XVII ст. — у Підгірцях на Львівщині. У середині XVII ст. існувало близько 20 гут на території Київщини, Полтавщини, Чернігівщини і три гути — на Закарпатті. У XVIII ст. на Чернігівщині працювало понад 120 скловарних майстерень. Спочатку це були невеликі мануфактури з кільканадцятьма робітниками, які поступово розширювали свою діяльність. Українські майстри гутництва збагатили світову спадщину художньої культури унікальною типологічною групою скляних виробів — фігурним посудом для зберігання рідини (XVIII—XIX ст.). Скляні ємкості зовнішніми обрисами нагадували ведмедів, баранів, коней, качок тощо. Пластичні форми тварин мали узагальнюючий і гротесковий характер. Його витоки, мабуть, сягали ранньослов'янських культів тварин і птахів, котрі, за віруваннями, забезпечували людям добробут, захищали житло від нещастя. У першій половині XIX ст. склоробні художні промисли в Україні поступово занепали. Припинили діяльність дрібні осередки склярства. Великі гути змушені були переходити на виробництво звичайного одноманітного посуду. Поліхромні розписи замінювалися монохромними. їх виконували переважно білою фарбою. У другій половині століття скляна промисловість остаточно витіснила ручне склоробство.
 +
===Бондарство===
 +
''Бо́ндарне виробни́цтво'' — традиційне українське ремесло, виготовлення із дерев'яних клепок бочок, чанів, діжок, барил, відер, цебрів тощо.
 +
[[Файл:Бондарство.JPG|200px|thumb|left|Бондарство]]
 +
В минулому бондарне виробництво основане було виключно на ручній праці. Тепер у бондарному виробництві застосовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні (за допомогою яких вистругують клепки і вирізують в них пази для вставляння дна), дно вирізні, обрученасаджувальні та ін. Порівняно новим видом бондарного виробництва є виготовлення фанерних бондарних виробів за допомогою склеювання основних елементів їх з трьох і більше шарів шпони. Щоб бондарним виробам надати більшої вологонепроникності, їх іноді покривають всередині емаллю, а зовні — олійними або емалевими фарбами. Поширення металевої тари в багатьох галузях витіснило бондарні вироби, але поки що вони посідають важливе місце в господарстві і побуті.
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| evTloIeDMs0}}
 +
https://www.youtube.com/watch?v=evTloIeDMs0
 +
{{#ev:youtube| 2tczyfLGN2M}}
 +
https://www.youtube.com/watch?v=2tczyfLGN2M
 +
{{#ev:youtube| bFTR4S1uIkw}}
 +
https://www.youtube.com/watch?v=bFTR4S1uIkw
 +
{{#ev:youtube| yHUREr7IWLk}}
 +
https://www.youtube.com/watch?v=yHUREr7IWLk
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2014 року]]

Поточна версія на 22:42, 3 грудня 2014

Ремесло, -ла, с. 1) Ремесло. Нема то ремесло, як леміш та чересло. Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. Забрав усе своє ремесло та поніс додому.

Ремесло -це...

Сучасні словники

Ремесло — дрібне виробництво за допомогою примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) РЕМЕСЛО́, а, сер 1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці. В результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 110); Ремесло, що досягло в стародавній Русі великого розвитку, було майже знищене, багато ремісників татари угнали в полон (Історія СРСР, I, 1956, 80). 2. розм. Певна професія, фах. Ремесло за плечима не носить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 92); В 1939 році Йосиф Петрович Станько стає викладачем різьби по дереву в Яворівській школі художніх ремесел (Народна творчість та етнографія, 1, 1964, 67); Сяк-так батько призвичаївся до слюсарського та ковальського ремесла, з якого потім і жив до кінця своїх днів (Минуле українського театру, 1953, 9); // Взагалі яке-небудь заняття, справа. — Добре, що прийшов, сину... Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (Три золоті слова, 1968, 141); На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (Іван Котляревський, I, 1952, 286); Він, опріч муштри, штабних карт і вбивства, не знав і знати не хотів іншого ремесла (Михайло Стельмах, II, 1962, 54). 3. перен., розм. Робота, праця без натхнення, творчості. — Плювати мені й на ваших благородних, і на ваших попів, що .. Христову науку повернули у ремесло!.. (Панас Мирний, III, 1954, 248). Публічний електорнний словник української мови ремесло́ = ремество́ — дрібне ви­робництво готових виробів, що ба­зується на ручній техніці, а також певна професія, фах. Ремесло золо­то принесло (приказка); Ремесло за плечима не носити (приказка); По­ганеньке ремество краще доброго злодійства (прислів’я).

Словрпедия РЕМЕСЛО ремесла, мн. ремесла, ср. Требующая специальных навыков работа по изготовлению каких-н. изделий ручным, кустарным способом. Сапожное ремесло. Скорняжное ремесло. Переплетное ремесло. || перен. Профессия, занятие. Зубастой щуке в ум пришло за кошачье приняться ремесло. Крылов.

Іноземні словники

Vidpo.net Ремесло - — мелкое ручное производство, главным образом промышленных изделий. Господствовало до появления крупной машинной индустрии. Для Р. характерны: применение простых орудий труда, решающее значение личного мастерства ремесленника, индивидуальный характер производства. В широком значении — синоним профессии.

Виникнення та історія ремесла

Ремесло виникло з початком виробничої діяльності людини, пройшло тривалий історичний шлях розвитку, приймаючі Різні форми:

  1. домашнє ремесло – в умовах натурального господарства;
  2. ремесло на замовлення – в умовах розкладання натурального господарства;
  3. ремесло на ринок.

З виникненням ремесла на замовлення и особливо на ринок зв'язана Поява и Розвиток міст Як реміснічо-торгівельніх центрів. Домашнє ремесло нерідко назівають домашніх промісловістю (тобто виробництвом несільськогосподарської продукції), ремесло на замовлення и на ринок – кустарної промісловістю. У російської статистичної літературі нерідко все реміснікі XIX-XX ст. називаєся кустарями.

Домашнє ремесло широко Поширення Протяг всієї Історії докапіталістічніх суспільств. Сільське населення справляло велику Частину споживання їм реміснічіх виробів. Поступово ведучих роль Почаїв відіграваті ремесло на замовлення и рінок. У стародавній Греції, стародавніх Рімі, в країнах стародавнього Сходу малося значний кількість ремісніків, провідніх самостійне господарство и Що виготовляємої вироби на замовлення або ринок.

Становлення професійного ремесла, особливо в містах призвели до Виникнення Нової сфери виробництва и нового соціального шару – міськіх ремісніків. Виникнення розвинення форм їх організації (цехи), Що захіщалі інтересі даного кулі, створ особливо спріятліві умов для роз ¬ витку міського ремесла в середні віки. Провіднімі Галузо міського ремесла булі: сукноделіе, виробництво металевих ВИРОБІВ, ВИРОБІВ зі скла та ін

У процесі промислового перевороту (середина XVIII в. – Перша половина XIX ст.) Фабрично-Заводська промисловість, засновалося на застосуванні машин, вітісніла ремесло. Ремесло (на замовлення и на ринок) збереглося в галузях, пов'язаних з обслуговування індівідуальніх потреб Споживача або з виробництвом дорогих художніх ВИРОБІВ – гончарство, ткацтво, художнє різьблення и т. д.

Більшою мірою ремесло збереглося в слаборозвиненості країнах. Однак и тут відбувається Його вітіснення фабрично-Заводська промісловістю в результаті індустріалізації ціх країн. Зберігаються народно-художні ремесла, пов'язані з обслуговування туризму та експортом.

У России після 1917 року число ремісніків и кустарів різко скороти, смороду булі об'єднані в промисловостей кооперацію. Зберегліся Ліше кілька всесвітньо відоміх народніх художніх проміслів: Гжельськая кераміка, Дімковская іграшка, Палехськая мініатюра, хохломськіх розпис та ін

Історія ремесла сягає качанів виробничої діяльності людини. У умів первіснообщінної форми організації життя людей панували домашнє ремесло (виробництво ВИРОБІВ з каменю, дерева, кісткі, глиняного посуду и т. д.). З переходом людства до землеробсько-скотарської економікі и осілого способу життя, коли ускладнюється ремісніча техніка и з'являються Нові Галузі виробництва, відбувається віділення ремісніків, зайнятих спеціально Якима видом ремесла. Це БУВ Перший Крок на шляху відокремлення ремесла від сільського господарства, Що давши великий Поштовх розвітку реміснічого виробництва.

З віділенням професійного міського ремесла з'являється новий соціальний шар – Міські реміснікі, Який зіграв Важливим роль у роз ¬ витку суспільства. У Кіївській Русі Вже в XII в. булі відомі Більше 40 реміснічіх спеціальностей (теслярі, бондарі, столяри, іконопісці, шевці и т. д.). Однак процес розвітку ремесла в XIII в. в більшості руських земель БУВ перерваній ордінськім ярмом и ставши відновлюватіся Ліше після Звільнення від нього. Альо в спеціфічніх умів утворення Російської централізованої держави процес Формування об'єднання ремісніків в організації, на відміну від Західної Європи Гірськолижний, не отримавших розвітку.

В основному ремесло Було зосереджено в вотчинах землевласніків-бояр, в які належали державі міськіх слободах. Протяг XVI в. в Країні різко зросла кількість реміснічіх спеціальностей по обробці металу, шкірі, дерева и т. д., все більша кількість ВИРОБІВ віроблялося для ринка. Інтенсівній Розвиток дрібнотоварного виробництва в XVII в. Багато в Чому підготувало грунт для Економічних перетвореності Першої чверті XVIII в. Причому ремісніче виробництво сусіділо з мануфактурної промісловістю.

У XVIII в. з'явилися ремесла, дублювалі мануфактури. Кустарне виробництво XVIII – качанів XIX ст. в России за формою організації праці часто виступать в ЯКОСТІ децентралізованої мануфактури. У XIX в. у зв'язку з аграрним перенаселенням в Країні широкий Розвиток ОТРИМАНО кустарного промисловість (промисли) в селі. У цілому ж Розвиток машинного виробництва вело до зниженя Частки кустарних ВИРОБІВ в загальній товарній масі на ринку.

Перелік ремесел

Найпопулярнішими ремеслами, носії традиції яких і досі зберігаються у світі, і зокрема в Україні, є:

  • гончарство
  • ковальство
  • чинбарство
  • кушнірство
  • ткацтво
  • Медальєрне мистецтво
  • різьблення або різьбярство (на дереві, кістці, камені тощо)
  • Різьблення по каменю
  • килимарство
  • плетіння
  • столярство
  • теслярство
  • цеглярство
  • золотарство
  • гутництво
  • бляхарство
  • зброярство
  • бондарство
  • кравецтво

тощо...

Гочарство

Гонча́рство — виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахлів, іграшок, прикрас, сувенірів тощо. Давнє ремесло багатьох народів світу, в тому числі українське ремесло, господарська діяльність та мистецька культура українців.

Гончарство

Гончарні вироби мають відносно високу пористість і виготовляються із легкоплавких глин (80—100%) без використання інших компонентів (плавні не використовуються), окрім невеликих добавок піску (0—20%). Гончарні вироби формують методом пластичного формування. Побутові та декоративні вироби із гончарної кераміки пористі, дрібнозернисті, з натуральним кольором глини, часто неглазуровані. Готові вироби інколи покривають ангобами і глазуром.

Ковальство

Кова́льство — обробка металу куванням.

Ковальство

Виробництво заліза та його обробка методом гарячої ковки, були відомі на землях сучасної України ще задовго до н.е., що значною мірою було зумовлене багатими покладами червоного і бурого залізняка та болотяних руд — на Закарпатті, Буковині, Галичині, Поліссі, Середній Наддніпрянщині тощо.

Чинба́рство

Чинба́рство (Гарбарство) — давнє українське ремесло, обробка шкір тварин.

Чинбарство

Чинбарство було галуззю кустарної промисловості. В Україні існує від найдавніших часів. Людина, яка займалася цим промислом звалася чинбарь чи гарбар, підприємство де займалися обробкою шкіри - чинбарня чи гарбарня. Згодом з чинбарства виділилися окремі промисли кушнірство і лимарство.

Кушнірство

Кушні́рство або кушна́рство — традиційне українське ремесло, яке включало вичинку шкіри з хутром і пошиття з неї різного одягу.

Кушнрство

З хутра українські кушніри шили численні види традиційного одягу — кожухи, кептарі, шапки тощо. Це ремесло найтісніше пов'язане з галуззю мисливства хутровим промислом, і мав на території України сприятливі умови — чимала кількість хутрових звірів по українських лісах в умовах клімату з різкими перепадами температури. До прикладу, в Косівському повіті у 80-х роках XIX ст. налічувалось 107 кушнірів. В кінці XIX — на початку XX ст. виділяється кушнірством село Пістинь. Майстерність пістинських кушнірів була відома не тільки в усіх довколишніх селах, а й на Коломийщині, Снятинщині. З 20-х років ХХ століття поширення кушнірства як ремесла значно звузилось у зв'язку з розвитком в УРСР хутрової промисловості.

Ткацтво

Тка́цтво — виготовлення сурових (необроблених) текстильних тканин на ткацькому верстаті шляхом їх взаємного переплетення. У широкому розумінні слова поняття ткацтво охоплює усю сукупність технологічних процесів з виробництва тканин (ткацьке виробництво).

Ткацтво

Реліктове існування ткацтва як ремесла прийнято називати ткацтвом художнім, оскільки найчастіше воно є частиною декоративно-ужиткового мистецтва, сувенірної промисловості тощо.

За походженням тканини можна виділити:

  1. бавовноткацтво
  2. шовкоткацтво
  3. льоноткацтво
  4. вовноткацтво та ін.

Медальєрне мистецтво

Медальєрне мистецтво

Медальєрне мистецтво — мистецтво виготовлення монет і медалей, гравіювання штампів(матриць)для відбитків. Існує й техніка виливання творів як маленьких скульптур (техніка втрати воску). Різновид мистецтва малих форм, близький до гліптики та ужиткових творів (медальонів). У медальєрному мистецтві широко використовують герби, алегорії, девізи, написи, рік виготовлення, портрети, орнаменти, риб або птахів, зображення тварин.

Різьблення по каменю

Різьблення по каменю

Рі́зьблення (різьба) по ка́меню (рос. резьба по камню, англ. stone carving; нім. Steinschneiden n, Steinschneidekunst f) — процес надання каменю необхідної форми і зовнішні обробки. Різьблення по каменю застосовувалося на всіх етапах історії матеріальної культури країн і народів світу, особливо широко в архітектурі, скульптурі, декоративному і ювелірному мистецтві.

Різьблення по каменю здійснюється за допомогою розпилювання, токарної обробки, свердлування, шліфування, поліровки, операцій доводки, гравірування. Найвищі досягнення різьблення по каменю пов'язані з обробкою халцедону, оніксу, агату, геліотропу, гірського кришталю, аметисту, яшми, нефриту, родоніту, малахіту, лазуриту, смарагду, бірюзи, бурштину, коралу, гіпсу і селеніту, обсидіану, мармуру, мармурового оніксу («алебастру») і інших облицювальних, виробних, ювелірно-виробних і ювелірних каменів.

Килимарство

Килимарство

Килима́рство — стародавній художній промисел, широко поширений в Україні. Ручне килимарство існує з тих часів, коли люди навчилися виробляти пряжу і тканини з волокнистих матеріалів. Батьківщиною килимарства вважається [[Персія].Історики вважають, що тодішні східні кочівники ткали щільні теплі полотна, щоб мати можливість швидко облаштувати житло. В умовах кочового життя захищали від вітру й піску, дозволяли розділити приміщення чи прикрасити його. Трансформація практичного полотна у твір мистецтва почалася, очевидно у часі, коли кочівники стали вести осілий спосіб життя.

Плетіння

Плетіння

Плетіння — ремесло з виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. В Україні має багаті й давні традиції, особливо на Поліссі. Для плетіння використовували гнучкі легкодоступні матеріали: лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби — сіяники. З вужчих і тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та кошики (наприклад, солом'яники на Чернігівщині). Останні часто робили із лози з корою. Способом плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя.

Столярство

Столярство

Столя́рство — деревообробне ремесло столяра, що полягає у виробленні хатнього начиння. Це найпоширеніша галузь виробництва з виготовлення хатнього начиння — лав, ослонів, скринь, столів, табуреток та стільців, мисників, ліжок, крім цього віконних рам, рамок для вуликів, дерев'яних частин борін та плугів. Одна із найважливіших умов столярства, що відзначена ще у цехових статутах, — виготовлення виробів без жодного цвяха за допомогою столярних з'єднань на клею.

Теслярство

Теслярство

Теслярство — ремесло або галузь деревообробної промисловості, яка займається виготовленням дерев'яних будівельних конструкцій (склепінь, підлог, стін, покрівельних перекриттів) Теслярство — один із наймасовіших деревообробних промислів, головною метою якого є зведення житлових та інших споруд, господарських будівель тощо. Зрубані дерева обтесували здебільшого вручну різного виду сокирами й розпилювали на колоди. Уздовж колод знизу долотами видовбували поздовжні пази, а по кінцях — зарубки. За допомогою простого, але ефективного знаряддя — драчки — колоди щільно з'єднували у зруб. Народними майстрами-теслями у XVII ст. було зведено багато унікальних споруд, зокрема відомий Новомосковський собор (без жодного цвяха), фортифікаційні козацькі укріплення, що викликали подив іноземних фахівців. Із поширенням на Україні заробітчанства сільські теслі й столяри, об'єднуючись в артілі, будували водяні млини та вітряки, зводили церкви, монастирі та інші монументальні споруди. Традиції народного теслярства і досьогодні зберігаються у сільському будівництві.

Золотарство

Золотарство — обробка благородних металів — золота, срібла та ін. На території України бере свій початок у ремісничому виробництві докиївської доби. У другій половині XVII–XVIII ст. золотарі широко виготовляли сережки, персні, каблучки, оклади для ікон тощо.

Золотарство

Осередками золотарства були здебільшого великі міста — Київ, Чернігів, Харків, Львів, Ніжин, хоча траплялися золотарі і по селах, особливо на Гуцульщині. Золотарі звичайно самі вдавалися до лиття благородних металів, використовуючи форми, виготовлені з глини та піску. Після охолодження металу форму розбивали й одержану річ остаточно доводили рашпилями, різцями та іншим спеціальним інструментом. Для плавлення металу використовували хатню піч або маленьке горно, вогонь у якому роздмухували за допомогою мініатюрних міхів. Ремісники вміли зварювати окремі деталі, орнаментувати свої вироби, надаючи їм привабливого вигляду.

З кінця XIX ст. золотарство в Україні почало занепадати, частково зберігаючись лише в невеликих містечках та в Карпатах.

Гутництво

скляне виробництво.

Гутництво

Гутою колись у багатьох країнах Європи називали конусоподібну будівлю зі скловарною піччю. Тому скляне виробництво й нарекли гутництвом. Гутне скло отримували шляхом сплавлювання при високій температурі у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. Вироби з гутного скла майстер-склодув створював безпосередньо біля скловарної печі шляхом вільного видування або за допомогою форм. Кожний виріб відзначався індивідуальністю і неповторністю. Гутне скло відрізнялося кольором, прозорістю, полиском і чарівною здатністю передавати заломлення, гру світла. На західноукраїнських землях у XVI ст. були відомі гути в околицях Старого Галича, Белза і Потелича, а на початку XVII ст. — у Підгірцях на Львівщині. У середині XVII ст. існувало близько 20 гут на території Київщини, Полтавщини, Чернігівщини і три гути — на Закарпатті. У XVIII ст. на Чернігівщині працювало понад 120 скловарних майстерень. Спочатку це були невеликі мануфактури з кільканадцятьма робітниками, які поступово розширювали свою діяльність. Українські майстри гутництва збагатили світову спадщину художньої культури унікальною типологічною групою скляних виробів — фігурним посудом для зберігання рідини (XVIII—XIX ст.). Скляні ємкості зовнішніми обрисами нагадували ведмедів, баранів, коней, качок тощо. Пластичні форми тварин мали узагальнюючий і гротесковий характер. Його витоки, мабуть, сягали ранньослов'янських культів тварин і птахів, котрі, за віруваннями, забезпечували людям добробут, захищали житло від нещастя. У першій половині XIX ст. склоробні художні промисли в Україні поступово занепали. Припинили діяльність дрібні осередки склярства. Великі гути змушені були переходити на виробництво звичайного одноманітного посуду. Поліхромні розписи замінювалися монохромними. їх виконували переважно білою фарбою. У другій половині століття скляна промисловість остаточно витіснила ручне склоробство.

Бондарство

Бо́ндарне виробни́цтво — традиційне українське ремесло, виготовлення із дерев'яних клепок бочок, чанів, діжок, барил, відер, цебрів тощо.

Бондарство

В минулому бондарне виробництво основане було виключно на ручній праці. Тепер у бондарному виробництві застосовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні (за допомогою яких вистругують клепки і вирізують в них пази для вставляння дна), дно вирізні, обрученасаджувальні та ін. Порівняно новим видом бондарного виробництва є виготовлення фанерних бондарних виробів за допомогою склеювання основних елементів їх з трьох і більше шарів шпони. Щоб бондарним виробам надати більшої вологонепроникності, їх іноді покривають всередині емаллю, а зовні — олійними або емалевими фарбами. Поширення металевої тари в багатьох галузях витіснило бондарні вироби, але поки що вони посідають важливе місце в господарстві і побуті.

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=evTloIeDMs0

https://www.youtube.com/watch?v=2tczyfLGN2M

https://www.youtube.com/watch?v=bFTR4S1uIkw

https://www.youtube.com/watch?v=yHUREr7IWLk

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Ремесло&oldid=125603