Відмінності між версіями «Раба»
(Створена сторінка: '''Раба, -би, '''''ж. ''Раба, рабыня. ''Не смійся раба рабі, буде й тобі. ''Ном. № 12688. Категорія:Ра) |
(Додано тлумачення у сучасних словниках та джерела) |
||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Раба, -би, '''''ж. ''Раба, рабыня. ''Не смійся раба рабі, буде й тобі. ''Ном. № 12688. | '''Раба, -би, '''''ж. ''Раба, рабыня. ''Не смійся раба рабі, буде й тобі. ''Ном. № 12688. | ||
[[Категорія:Ра]] | [[Категорія:Ра]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | РАБА́, и, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. У рабовласницькому суспільстві — представниця експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря — рабовласника. | ||
| + | // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій, зробившись підлеглою, підневільною. Не смійсь рабі, — буде й тобі (Номис, 1874, № 12688); — Слухайте мене, всі республіки, моїм голосом Україна гукає, — згину, а фашистові не покорюся, згину я, а рабою не буду, рятуйте, брати! (Юрій Яновський, I, 1954, 81). | ||
| + | Раба ваша (твоя, вашої милості, твоєї милості і т. ін.) — формула самоприниження при звертанні служниці, кріпачки до свого господаря. | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Та, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними. | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Та, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, свої вчинки і т. ін. | ||
| + | ♦ Раба божа: а) (рел.) християнка. По-підземному гугнявив слизький голос: — Вихрещується раба божа Ольга… Во ім'я отця… амінь! (Яків Качура, II, 1958, 13); б) жінка взагалі. У Мар'яна Поляруша отець Вікентій з співчуттям запитав, де він тепер живе, що думає робити, згадав добрим словом рабу божу Фросину та й відпустив чоловіка (Михайло Стельмах, I, 1962, 190). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/raba | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 17:16, 29 квітня 2021
Раба, -би, ж. Раба, рабыня. Не смійся раба рабі, буде й тобі. Ном. № 12688.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках РАБА́, и, жін.
1. У рабовласницькому суспільстві — представниця експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря — рабовласника. // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій, зробившись підлеглою, підневільною. Не смійсь рабі, — буде й тобі (Номис, 1874, № 12688); — Слухайте мене, всі республіки, моїм голосом Україна гукає, — згину, а фашистові не покорюся, згину я, а рабою не буду, рятуйте, брати! (Юрій Яновський, I, 1954, 81).
Раба ваша (твоя, вашої милості, твоєї милості і т. ін.) — формула самоприниження при звертанні служниці, кріпачки до свого господаря.
2. перен. Та, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними.
3. перен. Та, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, свої вчинки і т. ін. ♦ Раба божа: а) (рел.) християнка. По-підземному гугнявив слизький голос: — Вихрещується раба божа Ольга… Во ім'я отця… амінь! (Яків Качура, II, 1958, 13); б) жінка взагалі. У Мар'яна Поляруша отець Вікентій з співчуттям запитав, де він тепер живе, що думає робити, згадав добрим словом рабу божу Фросину та й відпустив чоловіка (Михайло Стельмах, I, 1962, 190).
Ілюстрації
|
|
|
|
