Відмінності між версіями «Пустун»
(Створена сторінка: '''Пусту́н, -на́, '''''м. ''Шалунъ. ''Він пустун, неслух. ''Кролев. у. Категорія:Пу) |
|||
| (не показані 8 проміжних версій 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | ==Словник Грінченка== | |
| + | Пустун, -на́, м. Шалунъ. Він пустун, неслух. Кролев. у. | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Baby-Development-12-months-01.jpg|міні]] | ||
| + | '''Пусту́н (той, хто любить пустувати, поблажливо) бешкетник, шибеник, шалапут, халамидник. | ||
| + | |||
| + | СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. | ||
| + | пустун - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна | ||
| + | ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | називний пустун пустуни | ||
| + | родовий пустуна пустунів | ||
| + | давальний пустунові, пустуну пустунам | ||
| + | знахідний пустуна пустунів | ||
| + | орудний пустуном пустунами | ||
| + | місцевий на/у пустуні, пустунові на/у пустунах | ||
| + | кличний пустуне пустуни | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Пу]] | [[Категорія:Пу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Пустун, -а. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. Рибки ніби дражнили пустуна і спритно уникали його рук (З.Тулуб); Хоч Наталя Василівна й сміялась з ними, а все ж не спускала очей з пустунів (В.Кучер); Митрик був веселий пустун, зошит його завжди в кляксах (О.Донченко); Горобці пустували на ярмі. Дід Мусій розгнівався. – Киш, пустуни кляті! (Н.Рибак). Пох. пустунка. | ||
| + | |||
| + | Словник лемківскої говірки | ||
| + | пустун | ||
| + | -туна, ч. (жылан, -лана, ч.), Пр. | ||
| + | Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів; нерозважлива людина. | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | '''ПУСТУН''', а, чол. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. — Прийде на тебе школа! — було кричить наймичка, розсердившись на пустуна-хлопця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 174); В класі нависла важка тиша. В цій тишині дзизнуло перо якогось пустуна, застромлене в парту (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 44); * Образно. Так і дивляться вони [хатки] переляканими очима-віконцями на кручу, так і присіли до землі, щоб часом пустун-вітер не звіяв їх униз... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43); | ||
| + | // Легковажна, нерозважлива людина. Дружба снилась нам коротким сном своїм! Коротким: бо була аж надто романтична В химерних розумах байдужних пустунів (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 390). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 403. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Etiquette-tips-for-lead-nurturing.jpg]] | ||
| + | [[Файл:ПустунТ1.jpg|300px|]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | https://ukrainian_lemko.academic.ru/11271/%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BD | ||
| + | http://slovopedia.org.ua/32/53407/31791.html | ||
| + | http://slovnyk.ua/index.php?swrd=%CF%D3%D1%D2%D3%CD | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
Поточна версія на 11:36, 10 жовтня 2018
Зміст
Словник Грінченка
Пустун, -на́, м. Шалунъ. Він пустун, неслух. Кролев. у.
Пусту́н (той, хто любить пустувати, поблажливо) бешкетник, шибеник, шалапут, халамидник.
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. пустун - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний пустун пустуни родовий пустуна пустунів давальний пустунові, пустуну пустунам знахідний пустуна пустунів орудний пустуном пустунами місцевий на/у пустуні, пустунові на/у пустунах кличний пустуне пустуни
Сучасні словники
Пустун, -а. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. Рибки ніби дражнили пустуна і спритно уникали його рук (З.Тулуб); Хоч Наталя Василівна й сміялась з ними, а все ж не спускала очей з пустунів (В.Кучер); Митрик був веселий пустун, зошит його завжди в кляксах (О.Донченко); Горобці пустували на ярмі. Дід Мусій розгнівався. – Киш, пустуни кляті! (Н.Рибак). Пох. пустунка.
Словник лемківскої говірки пустун -туна, ч. (жылан, -лана, ч.), Пр. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів; нерозважлива людина.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПУСТУН, а, чол. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. — Прийде на тебе школа! — було кричить наймичка, розсердившись на пустуна-хлопця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 174); В класі нависла важка тиша. В цій тишині дзизнуло перо якогось пустуна, застромлене в парту (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 44); * Образно. Так і дивляться вони [хатки] переляканими очима-віконцями на кручу, так і присіли до землі, щоб часом пустун-вітер не звіяв їх униз... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43); // Легковажна, нерозважлива людина. Дружба снилась нам коротким сном своїм! Коротким: бо була аж надто романтична В химерних розумах байдужних пустунів (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 390). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 403.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://ukrainian_lemko.academic.ru/11271/%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BD http://slovopedia.org.ua/32/53407/31791.html http://slovnyk.ua/index.php?swrd=%CF%D3%D1%D2%D3%CD
