Відмінності між версіями «Причет»
(Створена сторінка: '''Причет, -та и -ту, '''''м. ''1) Причтъ. ''Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить ...) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показані 6 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Причет, -та и -ту, '''''м. ''1) Причтъ. ''Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. ''Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. ''Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. ''О. 1862. IV. 30. 3) '''Причет, -ту. '''Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. ''Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» А він і каже: «Нас три бую». ''Новомоск. у. | '''Причет, -та и -ту, '''''м. ''1) Причтъ. ''Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. ''Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. ''Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. ''О. 1862. IV. 30. 3) '''Причет, -ту. '''Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. ''Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» А він і каже: «Нас три бую». ''Новомоск. у. | ||
| − | [[Категорія: | + | |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Служителі культу при окремій православній церкві. Отець Василь ще раз окропив козаків, ще раз по благав на воїнство чесне благословення у господа і з причетом вернувся журно до церкви (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 9); Отець Харитін надів ризи й вийшов з причтом за браму в цвинтарі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 192); — А ось тут підпишіть, що це земля церковного причету (Михайло Стельмах, I, 1962, 276); З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (Олександр Довженко, I, 1958, 234).. | ||
| + | |||
| + | 2. перен., жарт. Особи, які супроводжують кого-небудь; почет. Писареві нічого було робити, тільки, почухавши потилицю, йти додому з своїм причетом (Квітка-Основ'яненко, Вибр., 1937, 56); Пан у себе з причетом гуляють (Тарас Шевченко, II, 1963, 108). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Illustration-people-on-bar-charts-9.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:52894.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Prichastie.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 97. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 14:17, 2 грудня 2021
Причет, -та и -ту, м. 1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. О. 1862. IV. 30. 3) Причет, -ту. Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» А він і каже: «Нас три бую». Новомоск. у.
Зміст
Сучасні словники
1. Служителі культу при окремій православній церкві. Отець Василь ще раз окропив козаків, ще раз по благав на воїнство чесне благословення у господа і з причетом вернувся журно до церкви (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 9); Отець Харитін надів ризи й вийшов з причтом за браму в цвинтарі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 192); — А ось тут підпишіть, що це земля церковного причету (Михайло Стельмах, I, 1962, 276); З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (Олександр Довженко, I, 1958, 234)..
2. перен., жарт. Особи, які супроводжують кого-небудь; почет. Писареві нічого було робити, тільки, почухавши потилицю, йти додому з своїм причетом (Квітка-Основ'яненко, Вибр., 1937, 56); Пан у себе з причетом гуляють (Тарас Шевченко, II, 1963, 108).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 97.
